ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.10.2009 року Справа № 9/222пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Журавльової Л.І.
Суддів: Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
За участю секретаря
судового засідання: Міхальчук О.А.
та
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., представник по
довіреності № 1983 від 13.07.09;
від першого відповідача: Нестеренко Ю.М., довіреність № 01-28/2551
від 16.06.09, завідуючий юридичним відділом;
від другого відповідача: ОСОБА_2., представник по
довіреності № 2481 від 21.05.08;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, м. Стаханов Луганської
області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 25.08.09
у справі №9/222пн (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Стаханов Луганської
області
до першого відповідача: Стахановської міської ради Луганської області,
м. Стаханов Луганської області
до другого відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, м. Стаханов Луганської
області
про спонукання виконати певні дії
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_8 звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Стахановської міської ради, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 про зобов’язання ОСОБА_8 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_10 землею. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, право власності на частку нерухомого майна –18/100 часток першого поверху нежитлової будівлі літер А-3Н, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Заявою про уточнення позовних вимог б/н від 28.07.09 позивач просив визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, право власності на частку нерухомого майна –18/100 часток першого поверху нежитлової будівлі літер А-3Н, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.09 у справі №9/222пн (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволено. Визнано за позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 право власності на частку нерухомого майна - 18/100 часток першого поверху нежитлової будівлі літер А-3Н, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з позивача ОСОБА_8 на користь державного бюджету державне мито у розмірі 85 грн. 00 коп. Стягнуто з другого відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, на користь позивача, ОСОБА_8, витрати зі сплати держмита у розмірі 1085 грн. 00 коп. та інформаційно-технічні витрати –312 грн.50 коп.
Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.
З посиланням на ст.328 Цивільного кодексу України судом зазначено що, термін користування спірними земельними ділянками площею 0,0149 га. та площею 0,127 га. для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу, що розташовані за адресою: м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, в районі ринку „Центральний” був продовжений на підставі рішення Стахановської міської ради № 519/36 від 30.11.07. На підставі цього рішення було укладено договори оренди землі від 18.01.08.
Факт незаконного користування ОСОБА_10 спірними за цією справою земельними ділянками та факт самочинного будівництва прибудови літера „а” з ганками а1, а2 до торгового павільйону встановлений судовими рішеннями у справах № 16/387пн, 18/149пн.
Частиною п'ятою статті 376 ЦК України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно побудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.
Таким чином, законодавець у наведеній нормі закріпив можливість власника (користувача) узаконити самочинно побудований об'єкт на свою користь.
Частиною шостою наведеної статті законодавець надав самочинному забудовникові право на відшкодування витрат, пов'язаних з будівництвом, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 25.08.09 у справі №9/222пн Фізична особа –підприємець ОСОБА_10 звернулась з апеляційною скаргою б/н від 04.09.09, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.08.09 по справі № 9/222пн, в задоволенні позову Фізичної особи –підприємця ОСОБА_8 відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає рішення господарського суду Луганської області від 25.08.09 у справі №9/222пн незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та таким, що підлягає скасуванню.
Скаржник зазначає, що позивачем було побудовано будівлю на земельній ділянці, яка не належала їй на момент будівництва, що порушує ст. 376 Цивільного кодексу України.
Заявник вважає, що укладені договори оренди № 026 від 07.02.08 та № 027 від 07.02.08 суперечать вимогам ст. ст. 116, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.6 Закону України „Про оренду землі”, Закону України „Про місцеве самоврядування”.
Чинного рішення органу місцевого самоврядування, яким позивачу надавалось право на оренду землі, немає.
Відповідно до рішення постійно діючого третейського суду при асоціації „Юридична група „Верітас” від 30.12.07 за ОСОБА_10 визнано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1
Посилаючись на ст. 79 Господарського процесуального кодексу України заявник зазначає, що місцевий господарський суд Луганської області повинен був зупинити провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 17/112пд.
Запереченням на апеляційну скаргу б/н від 22.10.09 позивач з доводами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивачем зазначено, що договори оренди земельних ділянок № 504, № 505 на час будівництва спірної будівлі були дійсними, даний факт був встановлений господарським судом у справі № 4/15пд.
Посилаючись на ст.ст. 19, 144 Конституції України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу, ст.26, ч.10 ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” позивач вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 23.03.09 у справі № 4/15пд, яким був встановлений факт дійсності договорів оренди земельної ділянки, не оскаржувалося.
Позивач зазначає, що право власності на нерухомість виникає після його державної реєстрації, оскільки заявником до суду не надавалися докази наявності права власності на нерухомість то він не є власником спірної будівлі.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.09.09 у справі №9/222пн для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_10, керуючись ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І. – судді –головуючого, суддів –Бойченка К.І., Семендяєвої І.В.
Ухвалою апеляційного господарського суду Луганської області від 09.09.09 апеляційна скарга Фізичної особи –підприємця ОСОБА_10 була прийнята до провадження та розгляд апеляційної скарги призначений на 08.10.09.
Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_10 слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 25.08.09 у справі №9/222пн слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Згідно ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що за вимогою власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно побудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Стахановської міської ради від 30.11.07 №519/36 позивачу був продовжений термін користування та передані в оренду земельні ділянки площею 0,0149 га. та площею 0,127 га. для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу, що розташовані за адресою: м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, в районі ринку "Центральний".
На підставі рішення міської ради були укладені договори оренди землі від 18.01.08, які набули чинності після їх держаної реєстрації.
Земельні ділянки передані позивачу в оренду з метою будівництва та обслуговування торгівельного комплексу, що неможливо здійснити у зв'язку з тим, що вказані земельні ділянки зайняті ОСОБА_10 самовільно збудованою прибудовою літер а.
Як свідчать матеріали справи,18/100 часток нерухомого майна визначені від площі першого поверху нежитлової прибудови літер А-3Н.
Факт самочинного будівництва ОСОБА_10 прибудови літера „а” з ганками а1, а2 до торгівельного павільйону і самовільного зайняття земельних ділянок, які знаходилися в оренді позивача, встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 28.09.06 у справі №16/387пн, яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.01.07.
Договори оренди землі від 18.01.08 оскаржувалися у судовому порядку другим відповідачем за цією справою, однак рішенням господарського суду Луганської області від 23.03.09 у справі № 4/15пд у задоволенні позову ОСОБА_10 відмовлено.
Позивач обгрунтовано вважає, що визнанням права власності на частку нерухомого майна не порушуються права інших осіб, оскільки у позові зазначено тільки про частину прибудови літера „а” до нежитлової будівлі літер А-3Н, що повністю знаходиться на орендованих позивачем земельних ділянках.
Щодо зазначеного заявником апеляційної скарги рішення постійно діючого третейського суду при асоціації „Юридична група „Верітас” від 30.12.07, яким визнано право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів вважає, що зазначене рішення не може вважатися преюдиційним фактом в розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Луганської області від 04.05.05 у справі № 18/149пн було задоволено позов Стахановської міської ради та зобов'язано відповідача ОСОБА_10 у 30-ти денний строк знести надбудову 2-го та 3-го поверхів на будівлі торгового павільйону, яка розташована за адресою: м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, 38 через самочинно збудовану надбудову.
Господарським судом Луганської області вірно не задоволено клопотання другого відповідача щодо зупинення провадження у справі до вирішення справи №17/112пд з посиланням на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 06.07.07 у справі №3-7102/2207, рішення господарського суду Луганської області від 04.05.05 у справі №18/149пн, рішення господарського суду Луганської області від 23.03.09 у справі №4/15пд, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 09.01.07 у справі №16/387пн, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 02.08.05 у справі №18/149пн, які свідчать про те, що відносини щодо спірних земельних ділянок, які є предметом прокурорського позову у справі № 17/112пд та на які посилається позивач за цієї справою, було вирішено по суті, зобов'язано ОСОБА_10 звільнити спірні земельні ділянки площею 0,0149 га. та 0,0127 га. встановлено факт самовільного будівництва об'єктів нерухомості на цих ділянках, які знаходяться в користуванні позивача.
За таких обставин, місцевим господарським судом вірно задоволено позовні вимоги.
Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати вірно покладено на другого відповідача ОСОБА_10.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин, відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги –Фізичну особу–підприємця ОСОБА_10.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_10 на рішення господарського суду Луганської області від 25 серпня 2009 року у справі №9/222пн залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 25 серпня 2009 року у справі №9/222пн залишити без змін.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І. Журавльова
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва