Суддя-доповідач – Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції –Малієнко Н.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
(в порядку письмового провадження)
22 вересня 2009 року справа № 2-а-1312/09/1229
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Міронової Г.М.
суддів: Лях О.П., Яманко В.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України
в Станично-Луганському районі Луганської області
на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області
від 07 травня 2009 року
у адміністративній справі № 2а-1312/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України
в Станично-Луганському районі Луганської області
про визнання бездіяльності незаконною,
зобов’язання підвищити пенсію з 09.07.2007 року на 30 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та зобов’язання виплачувати такий розмір пенсії у подальшому,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - Управління) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненарахування йому пенсії з підвищенням як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року, посилаючись на те, що він, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. Крім того, позивач просив суд зобов’язати відповідача проводити такі виплати надалі, згідно змін діючого законодавства.
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 07 травня 2009 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області було задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови у донарахуванні та виплати позивачеві надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та перерахунку пенсії з урахуванням надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року та зобов’язано відповідача донарахувати та виплатити позивачеві надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та перерахувати пенсію з урахуванням надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права на підставі того, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту, який би встановлював мінімальний розмір пенсії за віком для розрахунку доплат.
Особи, що беруть участь у справі, до суду не з’явилися, були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла на момент звернення позивача, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
На час розгляду цієї справи судом зазначено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у березні 2009 року, тобто після вступу у законну силу Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, де у пункті 5 резолютивної частини зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України.
Отже, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції правильно зобов'язав відповідача провести перерахунок пенсії позивачеві з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Крім того, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції обгрунтованно дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача проводити виплати у подальшому, згідно змін діючого законодавства, оскільки Кодексом адміністративного судочинства передбачено відновлення лише порушеного права громадянина, а не того, яке може бути порушено в майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 07 травня 2009 року у справі № 2а-1312/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання підвищити пенсію з 09.07.2007 року на 30 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та зобов’язання виплачувати такий розмір пенсії у подальшому – залишити без задоволення, а постанову суду – без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня виготовлення повного тексту.
Головуючий: Г.М.Міронова
Судді: В.Г.Яманко
О.П.Лях