Головуючий у 1 інстанції – Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
22 жовтня 2009 року справа № 2а-8961/09/0570
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П., Нікуліна О.А.
при секретарі Ковальчук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 1 липня 2009 року
у справі № 2а-8961/09
за позовом
до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецькій області
ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
В С Т А Н О В И Л А:
Державна податкова інспекція у Володарському районі Донецької області звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6087,84 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 28.03.2007 року Відповідачем надана до податкової служби декларація про доходи, отримані у 2006 році, у відповідності до якої Відповідач отримав дохід у вигляді спадкового майна від померлої матері ОСОБА_2 а саме - право на Ѕ частку земельної частки (паю) КСП „Нива" та права на Ѕ частку майнового паю КСП „Нива". Загальна вартість спадкового майна складає 92816 грн. Таким чином, з урахуванням того, що Відповідачу належить Ѕ частка вказаного майна, то сума отриманого ним у 2006 році доходу складає 46408 грн.
Позивач посилається на Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" та зазначає, що Відповідач має сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13% від вартості об'єкту комерційної власності, а саме цінного паперу (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифікату), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.
20.07.2007 року Позивачем було прийнято податкове повідомлення за формою „Ф" № 0004261700/0 яке Відповідач отримав особисто 03.08.2007, що підтверджується його особистим підписом на поштовому повідомленні.
Позивач вказує, що відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання протягом тридцяти календарних днів від дня отримання повідомлення про таке нарахування. Вказане повідомлення Позивачем оскаржене не було, тому є податковим боргом в розумінні ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідач зазначає, що відповідно до п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення податкового боргу виключно за рішенням суду. З огляду на викладене, Позивач просив стягнути з Відповідача податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6087,84 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2009 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2009 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибуви.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
У відповідності до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сіпати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Таким чином, позивач ДПІ у Володарському районі Донецької області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.
Відповідач, ОСОБА_1 є фізичною особою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, має ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
Відповідач отримав у 2006 році спадщину від померлої матері у вигляді права на Ѕ частку земельної частки (паю) КСП „Нива" вартістю 45986,5 грн. та права на Ѕ майнового паю КСП „Нива" вартістю 421,5 грн. що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 172 (а.с. 17).
28.03.2007 Відповідач подав до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року, у якій зазначив суму нарахованих доходів, одержаних в якості спадщини.
Суд не приймає доводи позивача щодо визначення Ѕ частки земельного та майнового, які отримані відповідачем у спадщину, як об'єктів спадщини, які підлягають оподаткуванню, відповідно до п.п „в" п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" з огляду на наступне.
Відповідно до п.п „в" п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на, зокрема, об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.
Згідно п. 13.2.1 „в" п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) оподаткування за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 цього Закону підлягає вартість об'єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня спорідненості із спадкодавцем.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Отже, сертифікат на земельну ділянку (пай) підтверджує наявність в особи самостійного майнового права, яке не відноситься до корпоративних прав, оскільки не наділяє його власника повноваженнями, передбаченими ст. 167 ГК України.
Відповідно до комплексного аналізу положень ст.ст. 1,6 Закону України „Про систему оподаткування", п. 14 Перехідних положень Земельного кодексу України, Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 № 1529/99 суд приходить до висновку, що сертифікат на земельну частку (пай) посвідчує майнове право особи, яке не відноситься до об'єктів оподаткування згідно п. 13.2.1 „в" п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".
Відповідно до Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 № 1529/99 підприємства, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, зобов'язані укласти договори оренди землі із власниками земельних маїв. Дані договори не породжують у власників Сертифікатів статусу учасника підприємств - орендарів і відповідно набуття ними корпоративних прав. Вказана обставина підтверджується довідкою від 29.01.2008 № 23, виданої ТОВ „Нова Нива", згідно якої земельна ділянка ОСОБА_1 площею 3,93 га, яка належить йому відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ДН № 117465 (а.с. 16) знаходиться в оренді ТОВ „Нова Нива". За оренду земельного паю, Відповідач отримує орендну плату, з якої щомісяця сплачується податок з доходів фізичних осіб (а.с. 12).
Крім того, на момент прийняття Відповідачем спадщини - 25 січня 2006 року, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину НОМЕР_2 (а.с. 17), спадкоємець одержав у спадок лише сертифікат про право на Ѕ частку земельної ділянки (паю).
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідачем отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДН № 117465 3 серпня 2006 року.
Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Отже, зазначена земельна ділянка підпадає під поняття об'єкту нерухомого майна у розумінні п.п. „а" п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" як об'єкт спадщини платника податку для цілей оподаткування.
Разом з тим, відповідно до абз „а" п.п 13.2.1 п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення, до якого відноситься Відповідач ОСОБА_1. (спадкоємець) по відношенню до померлої матері (спадкодавця) ОСОБА_2, об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б" пункту 13.1 цієї статті, яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення.
Таким чином, суд вважає, що при прийнятті Позивачем податкового повідомлення форми „Ф" № 0004261700/0 від 20.07.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6087,77 грн. порушені вимоги Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", а тому зазначене податкове повідомлення не приймається до уваги.
З урахування викладено, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6087,84 грн. задоволенню не підлягає.
Колегія суддів апеляційного суду додатково зауважує, що дана справа вже була предметом перегляду касаційної інстанції – Вищого адміністративного суду України, який 12.05.2009 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2008 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2008 року в цій справі, якими позовні вимоги було визнано обґрунтованими, скасував, а справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд.
Мотивуванням прийнятого рішення зазначені практично ті самі доводи, що викладені в оскаржуваній нині постанові Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 року.
Відповідно до положень ч.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецькій області - залишити без задоволення .
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 липня 2009 року у справі № 2а-8961/09 за позовом Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецькій області до ОСОБА_1 «про стягнення податкового боргу» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.А.Нікулін