Суддя-доповідач – Міронова Г.М.

          Головуючий у 1 інстанції – Колядов В.Ю.

                                                                                   Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД    

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2009 року                                                            справа № 2-а-377/09/1221

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                           Міронової Г.М.

суддів:                                                 Яманко В.Г., Лях О.П.

при секретарі Кондрашовій Н.М.

розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу
судовому засіданні

Управління Пенсійного фонду України

в Перевальскому районі Луганської області

на постанову Перевальского районного суду Луганської області

Від 07 травня 2009 року

у адміністративній справі № 2-а-377/09

за позовом ОСОБА_1

До Управління Пенсійного фонду України

в Перевальскому  районі Луганської області

Про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання перерахунку пенсії,-

ВСТАНОВИЛА :

            У квітні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, який було уточнено в ході судового розгляду справи та в якому просив визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Перевальскому районі Луганської області провести йому   перерахунок пенсії та установити розмір державної пенсії з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії – 75% мінімальної пенсії за віком – з 01 жовтня 2008 року з проведенням доплати недоотриманих сум.    

    Постановою Перевальского районного суду Луганської області від 07 травня 2009 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальскому районі Луганської області було  зад оволено. Визнано дії відповідача протиправними та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Перевальскому районі Луганської області провести позивачеві   перерахунок пенсії та установити розмір державної пенсії з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії – 75% мінімальної пенсії за віком – з 05 березня 2009 року із проведенням доплати недоотриманих сум

    Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на ч. 5 ст. 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильскої катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач отримує пенсію як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має 2 групу інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи».

Сторони до суду не з’явилися, були повідомлені належним чином.

 Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції  змінити, з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст.  46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Позивач належить (віднесений) до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, його визнано інвалідом 2 групи (а.с.6).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі -  спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

    Згідно частини третьої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

 Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Також, п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів 2 групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії для інвалідів 2 групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005, а також у рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий .рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України", „ОСОБА_2 проти України".

    Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. На час розгляду цієї справи судом зазначено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Однак, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції помилково зобов'язав Управління Пенсійного фонду України  в Перевальскому  районі Луганської області  провести перерахунок пенсії позивачеві саме з 05 березня 2009 року.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з’ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки, однак якщо при такому з’ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.

    Крім того, колегія суддів зазначає, що  з 01.11.2006 року редакція статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була доповнена частиною другою такого змісту:  якщо величина середньої  заробітної  плати  в  Україні  за  даними спеціально  уповноваженого  центрального органу виконавчої влади в  галузі статистики за минулий рік зросла,  з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку,  встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне  страхування".

    Отже, колегія суддів вважає, що дії Управління щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії треба визнати неправомірними з 01 жовтня 2008 року, оскільки вони не відповідають діючому законодавству України, згідно якого має право на перерахунок основної та  додаткової пенсій по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», коли була відновлена дія зазначених норм в редакції, яка дає позивачеві право на пред’явлення позовних вимог у зазначеному розмірі.  

Колегія суддів вважає доречним звернути увагу на той факт, що у прохальній частині позову ОСОБА_1, абзац другий, (а.с.3) невідомою особою було дописано слова з наступним змістом: «с 05.03.09», проте ніяких відомостей про те, хто це зробив і чи є дане виправлення зміною або уточненням  позовних вимог, з’ясувати не уявляється можливим.

  Виходячи з вищевикладеного,  колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті розглянутий правильно, проте з порушенням норм матеріального в частині здійснення судом  перерахунку пенсії що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови  у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

           На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

    Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Перевальскому  районі Луганської області – задовольнити частково.

    Постанову Перевальского районного суду Луганської області від 07 травня 2009 року у справі № 2а-377/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Перевальскому районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання перерахунку пенсії – змінити.

    В абзаці третьому резолютивної частини постанови замість слів «з 05 березня 2009 року» зазначити слова:  « з 01 жовтня 2008 року».

             В іншій частині постанову залишити без змін.

    Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі виготовлення повного тексту у відповідності до ч. 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий:                                                Г.М. Міронова

Судді :                             (підписи)                   О.П.Лях

                                                 В.Г.Яманко