АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 4 " грудня 2008 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Дикун С.І.

Суддів — Кузьми Р.М., Шевчук Г.М.

при секретарі Криницькій С.Я.

з участю апелянта ОСОБА_1 ., представника ТзОВ “Козівський райагробуд”

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2  на рішення Козівського районного суду від 30 липня 2008 року по справі за позовом   ОСОБА_1 , ОСОБА_2  до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Козівський райагробуд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 року ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 . звернулися з позовом до ОСОБА_3 ., ТОВ “Козівський райагробуд” про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Свої вимоги вони обгрунтовували тим, що 1994 року з дозволу адміністрації “Козівського райагробуду”, в якому ОСОБА_1 . працював столярем з травня 1992 року по травень 1995 року, він та його  сім'я була поселена в приміщенні загальною площею 10,5 кв.м. в будинку по АДРЕСА_1 , що належав “Козівському райагробуду”. В кінці липня 2007 року вони взнали, що будинок, в якому проживають, належить ТзОВ “Козіський райагробуд”. Згідно договору купівлі-родажу 12/100 частини будинку від 6 вересня 2006 року ОСОБА_3 . купив належну ТзОВ “Козівського райагробуду” 12/100 частин приміщення гуртожитку, що знаходиться по АДРЕСА_2 , що складається з кімнати №1-28 площею 18,5 кв.м., коридор №1-29 площею 3,5 кв.м., кухні №1-30 площею 11 кв.м., кімнати №1-31 площею 10,8 кв.м., в якій проживає їх сім'я з 1994 року.

Рішенням Козівського районного суду від 30 липня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 ., ОСОБА_2 . відмовлено.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати вищевказане рішення і направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи та не довів обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також грубо порушив норми матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши учасників апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу гуртожитку укладений з дотриманням вимог діючого закону і підстав визнання його недійсним немає.

Колегія суддів погоджуєтьсяз таким висновком.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 . з травня 1992 року по травень 1995 року працював столярем у Козівському райагробуді.

У серпні 1994 році на підставі усної домовленості між адміністрацією  “Козівський райагробуд” та ОСОБА_1 ., останньому була виділена кімната для проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1  смт. Козова.

 1995 році ОСОБА_1 . було переведено в Козівську МШБ ПМК-8, де він працював столярем. У 2001 році його було звільнено за згодою сторін.

1 січня 2006 року “Козівський райагробуд” перейменовано у ТзОВ “Козівський райагробуд” з приватною формою власності. Засновниками товариства стали члени трудового колективу “Козівського райагробуду”, які на той час там же і працювали.

Через фінансовий стан, товариство не в змозі було утримувати гуртожиток на своєму балансі, тому в грудні 2006 року було створене житлове товариство, в яке увійшли жителі гуртожитку, що на момент створення працювали у ТзОВ “Козівський райагробуд”. ОСОБА_1 . на той час у товаристві не працював і не претендував на входження до створеного товариства “Житловик”.

6 вересня 2006 року між директором ТзОВ “Козівський райагробуд” та ОСОБА_3 . було укладено договір купівлі-продажу 12/100 частин будинку (приміщення гуртожитку), що знаходиться в будинку АДРЕСА_3 , яка складається: кімната 1-28 площею 18,5 кв.м., коридор №1-29 площею 3,5 кв.м., кухні №1-30 площею 11 кв.м., кімнати №1-31 площею 10,8 кв.м. Вказана частина приміщення будинку гуртожитку належала ТзОВ “Козівський райагробуд” на підставі свідоцтва про право власності від 15 серпня 2006 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Козівської селищної ради від 27 червня 2006 року за № 119 та зареєстрованого в Козівському бюро технічної інвентаризації 15 серпня 2006 року за № 15732452.

Даний договір завірений нотаріусом та 10 жовтня 2006 року зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги матеріального і процесуального права дотримані судом першої інстанції, а доводи апеляційної скарги не є істотними і не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.307, 308,  313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Козівського районного суду від 30 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді