Справа № 2-1334/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

    12 жовтня  2009 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі : головуючого – судді Тімонової В.М.

при секретарі –  Задорожній Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб -  ОСОБА_3,   відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції, про поділ майна, що є об»єктом спільної сумісної власності та визнання майна особистою приватною власністю-

ВСТАНОВИВ:

    18 червня 2009 року позивачка звернулася  до суду із позовом, в якому просить  розділити майно, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя, виділити їй  у власність телевізор « Філіпс», вартістю  300 грн, меблевий гарнітур «Надія», вартістю  600 грн,  відповідачу ОСОБА_2. виділити у власність майно, що є об»єктом спільної  власності подружжя, холодильник «Мінськ«, вартістю 400 грн,  ліжко двоспальне, вартістю 500 грн.;

    визнати особистою приватною власністю позивачки приватний будинок АДРЕСА_1

    В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що  з відповідачем вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з 25 жовтня 1980 року і по теперішній час.  За  час перебування у шлюбі вони з відповідачем придбали зазначене вище майно. Крім того, на підставі свідоцтва про право власності їй належить  на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1. Зазначений будинок було побудовано  за час шлюбу, але за кошти, які належали позивачці особисто. Саме тому будинок було зареєстровано за нею.

    На час подання позову згоди про поділ майна, що є об»єктом спільної сумісної власності, між сторонами не досягнуто, тому вона звернулася до суду.

    В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги та посилалася на те, що відповідач походить із багатодітної сім»ї, тому він весь час допомагав  своїй родині і зароблені ним кошти в будівництво будинку не вкладав.

    Відповідач в судове засідання не з»явився, однак надав заяву, в якій  позовні вимоги  визнав повністю та просив справу розглянути без нього.

    Представник третьої особи – відділу Державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що метою  звернення до  суду із зазначеним позовом є  ухилення від виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2. боргу, оскільки  02 червня 2009 року постановою державного виконавця відділу ДВС Балаклійського РУЮ було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу від 14 травня 2008 року по справі № 2-н-226 Балаклійського районного суду Харківської області   про стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4. 55842,75 грн. ( а.с.20).

    15 травня 2009 року  відділ Державної виконавчої служби Балаклійського  районного управління юстиції звернувся до Балаклійського районного суду з поданням, в якому просив  визначити частку, на яку слід звернути стягнення у майні ОСОБА_2. та ОСОБА_1., а саме  житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1                     ( а.с.21-22).

    18 червня 2009 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом.

    Ухвалою Балаклійського районного суду від 18 червня 2009 року  провадження по розгляду подання  державного виконавця було зупинено до розгляду по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_3. ( а.с. 23).

Третя особа ОСОБА_4. в судове засідання не з»явися, просив справу розглянути без нього, проти задоволення позову заперечував за таких же підстав, які визначив   відділ ДВС.

    Заслухавши позивача, представника  третьої особи, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню із таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10,60 ЦПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  або заперечень.    

    Судовим розглядом з»ясовано, що  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі  з 25 жовтня 1980 року і до теперішнього часу ( а.с.14).

    14 серпня 1986 року загальні збори уповноважених  членів колгоспу імені Жданова вирішили виділити земельну ділянку ОСОБА_1  для будівництва житлового будинку в кількості 0,15 га.

    Житловий будинок було побудовано і  04 серпня 2008 року виконавчим комітетом Борщівської сільської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, власником житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1,  зазначено  ОСОБА_1 ( а.с. 13).

    В силу ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу).

    Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом  права спільної сумісної власності подружжя.

    Право спільної сумісної власності не поділене на частки, тому усі співвласники мають однакове, рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном. Така частка може бути виділена за домовленістю між співвласниками або у разі спору – судом.

    Набуття  майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні чоловік, ні дружина не зобов»язані доводити  наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Відповідно до статті 60 СК України воно вважається  таким, що належить подружжю.

    Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація  прав на нього ( на транспортний засіб, житловий  будинок чи інше нерухоме майно) лише на ім.»я  одного із подружжя не спростовує презумпції належності його  до спільної  сумісної власності подружжя. Тобто, якщо  у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише одного із подружжя, це ще не значить, що він є одноосібним  власником майна.

    Заінтересована особа може довести, що майно було придбане у шлюбі, але за її особисті кошти. Якщо ж заява одного із подружжя про те, що річ була придбана за його кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

    Позивачка в судовому засіданні намагалася довести, що житловий будинок АДРЕСА_1, який  зареєстровано на неї, є її приватною власністю. На підтвердження своїх вимог, вона надала копію трудової книжки, яка свідчить про її безперервний трудовий стаж та  розписку від 25.03.1988, складену нею самою про те, що вона взяла у своїх батьків  в якості подарунка на будівництво будинку  10 000 рублів.

За клопотанням позивачки у судовому засіданні були допитані її мати – ОСОБА_5. та брат – ОСОБА_6 Мати позивачки пояснювала, що вона з чоловіком допомагали і трудом і коштами у будівництві  будинку. Брат позивачки також пояснив, що батьки давали  кошти на будівництво.

Інших доказів, які б свідчили  про будівництво будинку за власний рахунок позивачки, суду не надано.  Не надано також доказів на підтвердження слів позивачки, що відповідач взагалі не приймав участі у будівництві будинку ні коштами, ні власним трудом.

Таким чином, ОСОБА_1. не спростувала презумпцію права спільної власності подружжя  на житловий будинок, в зв»язку з чим  її вимога не підлягає задоволенню.

Відповідач  визнав позовні вимоги, що свідчить про відсутність між подружжям спору  щодо поділу майна.

Відповідно до норм статті  64 СК  України сторони   мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, щодо майна, яке є об»єктом права спільної  сумісної власності.

Крім того, позивачка  посилається на те, що за час шлюбу з  відповідачем вони придбали наступне майно:  холодильник «Мінськ», телевізор «Філіпс», меблевий гарнітур «Надія», ліжко двоспальне.

    При цьому в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України вона не надала доказів на підтвердження часу їх придбання та їх вартості, хоча судом  надавалася можливість позивачці надати докази на підтвердження своїх вимог.

    В судовому засіданні представник  відділу ДВС Балаклійського РУЮ  пояснив, що позивачка не  впустила його та начальника відділу  в будинок для складення акту опису  майна.

    Оцінюючи  докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в  задоволенні позову  ОСОБА_1.  слід відмовити в зв»язку з недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 57, 60, 69, 70 СК України,  суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб -  ОСОБА_3,   відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції, про поділ майна, що є об»єктом спільної сумісної власності, та визнання майна особистою приватною власністю  - відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Повний  текст рішення виготовлено 16.10.2009 року.

    СУДДЯ