СПРАВА № 2а-3012/09/1211
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2009 року. м. Красний Луч
Суддя Краснолуцького міського суду Луганської області Шелюта В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч про визнання незаконною бездіяльність та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області про визнання незаконною бездіяльність та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року. В обгрунтування позовних вимог вказала, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішення ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп, неправомірно відмовлено їй в підвищенні пенсії, як «дитині війни» за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року. Просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року .
Від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому просив відмовити позивачці в задоволенні позову, оскільки оскаржувані дії вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень Управління Песійного фонду України в м. Красний Луч Луганської області, без порушення прав і інтересів позивачки.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.
03.08.2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що позивачка має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 165935 від 03.03.1994 року.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - у 2006 році запроваджуються поєтапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році, в порядку, визначеному Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Кабінетом Міністрів України не проваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.
Статею 62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року ( із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність – з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня – 406 грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацем 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобов’язаний перерахувати та виплатити позивачці доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання бездіяльність відповідача незаконною та зобов’язання здійснити підвищення пенсії, як дитині війни, у 2008 року суд виходить з наступного.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказанного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленної для учасників війни.
Однак, рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, відповідач зобов’язаний був перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни з 22 травня 2008 року, з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленного статтею 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.
На час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_2 Суд України. ОСОБА_2 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії після винесення ОСОБА_2 Судом України рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Враховуючи той факт, що рішення ОСОБА_2 Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальнрий захист дітей війни», на Закон України «Про державний бюджет на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006 року не підлягає задоволенню.
Суд вважає, що в цій частині позовних вимог, позивачці необхідно відмовити за необгрунтованістю.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України міста Красний Луч Луганської області щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, та зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.2006 року № 489-V, Рішенням ОСОБА_2 Суду України від 09.07.2009 року № 6-рп, Рішенням ОСОБА_2 Суду України « 1-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Закном України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області про визнання незаконною бездіяльність та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року задовольнини частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області щодо відмови у донарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законное сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленного Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано в строк, встановлний цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законное сили після закінчення цього строку.
Суддя: В.М.Шелюта