Справа №2-а-1670/09/2035
П О С Т А Н О В А
іменем України
12 жовтня 2009 року м.Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого суду - ОСОБА_1, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова про покладення обов'язку нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни, -
в с т а н о в и в:
Позивач - ОСОБА_2 03.06.09 звернулася до суду до управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова з позовом про покладення на відповідача обов'язку нарахувати їй як дитині війни підвищення до пенсії, встановлене ст.6 Закона України "Про соціальний захист дітей війни". Таке підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком повинно було виплачуватись їй протягом 2006-2007 р.р., однак ні нарахувань, ні виплат їй здійснено не було, внаслідок чого вона недоотримала 2733,30 грн.
Зазначений закон повинен був діяти з 1 січня 2006 року, однак у 2006 році не діяв через невизначеність порядку його реалізації (ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"), а у 2007 році - через зупинення його дії пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 (справа про соціальні гарантії громадян) пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" був визнаний неконституційним, у зв'язку з чим втратив чинність з дня ухвалення зазначеного Рішення.
Посилаючись на те, що про порушення її прав, яке тривало понад півтора року, їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, позивач просить поновити річний строк на подання позову та покласти на відповідача обов'язок нарахувати їй як дитині війни за період з 01.01.06 по 31.12.07 підвищення до пенсії, встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у загальній сумі 2733,30 грн.
Відповідач позов не визнав та надав суду письмові заперечення, у яких послався на те, що виплати відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" повинен був нараховувати не він, а інший орган, оскільки фінансове забезпечення зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Пенсійного фонду, а за рахунок Державного бюджету України. Окрім того, відповідно до ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цим Законом, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за цим Законом, а не для інших виплат. До того ж, для окремих категорій населення встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Тому за відсутності механізму реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він не міг використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Сторони в судове засідання не прибули, про місце та час розгляду справи повідомлені, подали заяви про розгляд справи в їх відсутності.
Суд відповідно до ч.3 ст.122, ч.4 ст.128 КАС України вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.
З пенсійного посвідчення позивача судом встановлено, що йому надано статус дитини війни.
З наданої відповідачем довідки вбачається, що протягом 2006-2007 р.р. жодних нарахувань та виплат позивачеві як дитині війни не здійснювалось.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, його статтею 6 та пунктом 1 Прикінцевих положень (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, мали підвищуватись з 1 січня 2006 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оскільки фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням зазначеного Закону відповідно до його статті 7 має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, у 2006 році відповідач мав керуватись також положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Однак пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, і це положення тривало до 02.04.06, тобто, до набрання чинності Законом України від 19.01.06 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
У той же час, з 02.04.06 почали діяти положення Закону України від 19.01.06 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якими стаття 110 закону про бюджет була викладена в новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", мали запроваджуватись у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак у 2006 році Кабінетом Міністрів України порядок запровадження пільг дітям війни визначений не був, тому підстав визнавати неправомірними дії відповідача, які виразились у не нарахуванні у 2006 році позивачеві, як дитині війни, соціальної допомоги, немає.
Правомірними були і дії відповідача з 01.01.07 по 09.07.07 щодо не нарахування позивачеві зазначених виплат, оскільки пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 1 січня 2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 (справа про соціальні гарантії громадян) пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" був визнаний неконституційним та втратив чинність.
Відповідно до ст.ст.63,69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Конституційного Суду України остаточні, оскарженню не підлягають і є обов'язковими до виконання.
Згідно зі ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому з дня ухвалення зазначеного Рішення відповідач повинен був діяти відповідно до приписів чинної на той час редакції ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та з 09.07.07 нараховувати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно.
З урахуванням наведених норм та встановлених судом обставин суд вважає, що управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова після 09.07.07 діяло при прийнятті рішення без дотримання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України, а тому його дії з 09.07.07 по 31.12.07 були неправомірними.
Відхиляючи доводи відповідача у тій їх частині, що стосуються заперечення участі ПФУ в нарахуванні соціальної допомоги дітям війни, неможливість застосування в таких випадках мінімального розміру пенсії за віком та відсутність коштів, суд виходить з такого.
Відповідно до п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №1261 від 24.10.07, ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені ним в установленому порядку управління в районах, містах і районах у містах.
Згідно з п.3 зазначеного Положення, до основних завдань Пенсійного фонду України належить забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
У підпункті 7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), було чітко зазначено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Отже, оскільки підвищення до пенсії позивача як дитини війни є соціальною виплатою, що здійснюються за рахунок інших джерел, визначених законодавством, тому його нарахування та виплата повинні були здійснюватись управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова за місцем проживання позивача.
Доводи щодо відсутності у Пенсійного фонду коштів на виплату підвищення до пенсії дітям війни суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу того, що він як орган виконавчої влади, відповідальний за своєчасну і в повному обсязі виплату пенсій та інших соціальних виплат, передбачених законодавством, прийняв участь у формуванні і реалізації державної політики у цій сфері та вчинив будь-які дії для реалізації завдань, покладених на нього п.п.2,8 Положення про Пенсійний фонд України, у тому числі, для з'ясування джерел формування коштів Пенсійного фонду для цих потреб.
Посилання відповідача на неможливість застосування до даних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком через неузгодження з ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058 від 09.07.03 суд вважає помилковим на підставі такого.
В редакції зазначеного закону, яка діяла на час прийняття Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не містилось застереження щодо неможливості застосування мінімального розміру пенсії за віком в інших випадках.
Стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" була доповнена частиною 3 тільки з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України " №2005 від 25.03.05 ; зміни в інші закони у зв'язку з таким застереженням не вносились.
Отже, відповідач не мав права на власний розсуд не застосовувати закон, який не визнаний не чинним або неконституційним, однак був зобов'язаний керуватись чинними на той час положеннями ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для нарахування позивачці з 09.07.07 соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 09.07.07 по 31.12.07 відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в первісній редакції Закону, тобто, з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Вимоги позивача про зазначення в рішенні суми, яку необхідно нарахувати позивачу - 2733,30 грн., суд відхиляє, оскільки не може перебирати на себе функцію органу, на якого покладені повноваження проведення перерахунку.
Оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.07 по 31.12.07, суд вважає, що строк, встановлений ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду, позивачем пропущений не був.
За змістом ч.2 ст.162 того ж Кодексу, у разі задоволення позову (у тому числі, часткового) рішення суду повинно містити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням цього, а також для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог і, хоча позивач цього не просить, визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати його після перерахування пенсії провести відповідні виплати позивачеві.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.
На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормативно-правовими актами та ст.ст. 6-14, 71,159-163,186,254 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про покладення обов'язку нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Постанова суду набирає чинності після закінчення десятиденного строку, якщо заява про її апеляційне оскарження не була подана. Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга у двадцятиденний строк не була подана, постанова набирає чинності після закінчення двадцятиденного строку для подачі апеляційної скарги. У випадку подачі апеляційної скарги постанова, якщо вона не буде відмінена, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ -