Справа №2-2144/2009 р.

 РІШЕННЯ

   Іменем України

28 вересня  2009 року Чугуївський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Слурденко О.І., при секретарі Шиловій І.В.                                розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1  та ОСОБА_2  до ОСОБА_3  третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_4 , про визнання договорів дарування та довічного утримання недійсними, -                                    

                                                     встановив :

Позивачі ОСОБА_1  і ОСОБА_2  звернулись до суду з позовом та просять: визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1  від 26 червня 2001 року та договір довічного утримання від 26 червня 2001 року, укладені між ними і ОСОБА_3  недійсними з моменту їх укладення; визнати право власності позивачів, в рівних по Ѕ частках, на вказану квартиру.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити їх та пояснив, що 26.06.01 р. між позивачами ОСОБА_1  і ОСОБА_2  та відповідачкою ОСОБА_3  було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1  За цим договором позивачі подарували, а ОСОБА_3  прийняла в дар вказану квартиру. Взамін, в якості зустрічного зобов’язання відповідачка ОСОБА_3  зобов’язалась надавати позивачам довічне утримання, що підтверджується договором довічного утримання від 26.06.01 р., який було укладено між сторонами в простій письмовій формі одночасно з укладенням спірного договору дарування.

У зв’язку з тим, що відповідачка постійно порушує укладений між ними договір про надання матеріальної допомоги та догляду, який слугував мотивом волевиявлення сторін на укладення договору дарування вказаної квартири, позивачі просять визнати недійсними вказані договори, оскільки, волевиявлення на укладення спірного договору дарування не відповідало їх внутрішній волі, щодо настання реальних правових наслідків та є підстави вважати його вчиненим під впливом помилки щодо природи правочину.

Відповідачка до суду не з’явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду відзив, в якому підтвердила викладені позивачами обставини, умови та мотиви укладення спірного договору дарування та договору довічного утримання. У зв’язку з тим, що вона не спроможна в подальшому виконувати умови договору довічного утримання, проти задоволення позову не заперечує та просила розглянути справу за наявними матеріалами без її участі.

Зі згоди представника позивачів суд продовжує розгляд справи.

Суд, вислухавши представника позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 червня 2001 р. між позивачами ОСОБА_1  і ОСОБА_2  та відповідачкою ОСОБА_3  було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1  що посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_4  зареєстрованому в реєстрі за № 1637 та зареєстрований КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03.08.01 р. за реєстровим № 452/18. За цим договором позивачі подарували, а ОСОБА_3  прийняла в дар вказану квартиру. Взамін, в якості зустрічного зобов’язання відповідачка ОСОБА_3  зобов’язалась надавати позивачам довічне утримання (матеріальну допомогу та догляд), що підтверджується договором довічного утримання, який було укладено між сторонами 26.06.01 р. в простій письмовій формі одночасно з укладенням спірного договору дарування.

За таких обставин, укладений договір дарування вказаної квартири повинен бути визнаний недійсним, оскільки, волевиявлення сторін на його укладення не відповідало внутрішній волі сторін, щодо настання реальних правових наслідків та є підстави вважати його вчиненим під впливом помилки щодо природи правочину.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Згідно ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Недійсним повинен бути визнаний і укладений сторонами договір довічного утримання, оскільки, він не відповідає встановленій ст. 745 ЦК України формі.

Відповідно ст. 745 ЦК України, договір довічного утримання укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

На підставі ст. 10 ч.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представник позивачів надав суду достатньо доказів для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК, на підставі ст.ст. 203, 220, 229, 717, 745 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1  та ОСОБА_2  задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1  від 26 червня 2001 року, укладений між ОСОБА_1   ОСОБА_2  та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу ОСОБА_4  зареєстрованому в реєстрі за № 1637 та зареєстрованому КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03.08.01 р. за реєстровим № 452/18., недійсним з моменту його укладення.

Визнати договір довічного утримання, укладений 26 червня 2001 р. в простій письмовій формі, між ОСОБА_1   ОСОБА_2  та ОСОБА_3 , недійсним з моменту його укладення.

Визнати право власності ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , в рівних по Ѕ частках, на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Чугуївський районний суд Харківської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                             Суддя: