Справа № 2а -193/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2009 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі : головуючого судді Федько С.П.,
при секретарі Ковальовій О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, Головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої інвалідам війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому вказав, що має статус інваліда війни – є інвалідом 3 групи перебуває на обліку в Центрально-Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради. Відповідно до діючого законодавства передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам війни в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, розмір яких визначається на момент виплати. Але відповідач виплатив йому щорічну разову допомогу за період з 2006-2008 р. в розмірі 920 грн., відмовивши йому у виплаті різниці. Вважає, що відповідач не доплатив йому щорічну разову допомогу за 2006 - 2008 рік у розмірі 7802 грн. просив відновити йому пропущений з поважної причини строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на його користь 7802 грн.
Позивач в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягав.
Представник відповідача Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (далі УПСЗН) Коваленко О.В., яка діє за довіреністю, в судове засідання не з’явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, проти позовних вимог заперечувала.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з’явився, направив до суду листа, в якому просив розглянути справу за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни – інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25 липня 2006 року, у зв’язку з чим користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі Закон № 3551).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551 відповідач повинен нараховувати та виплатити щорічну разову допомогу в розмірі сими мінімальних пенсій за віком.
Відповідачем УПСЗН позивачу нарахована та виплачена разова грошова допомога до 5 травня у 2006 році – 270,00 грн., у 2007 році – 300 грн., у 2008 році – 350 грн., виходячи із Законів України про Державний бюджет, що приймались у відповідні роки, якими були встановлені конкретні розмірі даного виду допомоги, в тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Зазначені обставини визнані та не оспорюються сторонами.
Протягом спірного періоду часу розмір мінімальної пенсії за віком становив:
359,00 грн. – з 01 квітня 2006 року відповідно до Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», набрав чинності з 01 січня 2006 року;
406,00 грн. – з 01 квітня 2007 року відповідно до Закону України від 15 березня 2007 року № 749-V «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», набрав чинності з 09 квітня 2007 року.
481,00 грн. – 01 квітня 2008 року відповідно до Закону України від 28 грудня 2007 року № 107- ІV “Про Державний бюджет України на 2008 рік”
При вирішенні вказаної справи необхідно користуватися принципами, закріпленими Конституцією України, щодо неможливості скасування або звуження існуючих прав і свобод людини, Рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», “Про Державний бюджет на 2008 рік” про зупинення дії ст. 13 Закону № 3551 визнано неконституційним та таким, що втратило чинність.
Доводи представника відповідача УПСЗН про те, що на час виплати рішення Конституційного Суду ще не було прийнято, не можуть братися до уваги, оскільки закон визнається неконституційним з моменту його прийняття. Крім того, судом враховуються норми ст. 17-1 Закону № 3551, згідно з якою «щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам — за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, — за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги» . Оскільки термін для отримання допомги в повному обсязі на час прийняття рішення Конституційного Суду ще не наступив, позивач має право на отримання допомоги в розмірі відповідно до ст. 13 Закону № 3551 в редакції, яка діяла до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня у розмірі 350 грн. у 2008 році є неправомірними.
За таких обставин, суд вважає, що УПСЗН повинно виплатити позивачу щорічну допомогу до 5 травня за 2008 рік, виходячи із суми мінімальної пенсії за віком на момент виплати, у розмірі:
• 481 (розмір мінімальної пенсії за віком) 7 (кількість мінімальних пенсій за віком) – 350,00 грн. (виплачена сума) = 3017 грн.
зазначена сума підлягає стягненню з відповідача УПСЗН на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач заявив, що про зміни в законодавстві дізнався в червні 2008 року після оприлюднення Рішення Конституційного суду від 22 травня 2008 року. Вважає, що строк на звернення до суду пропущений з поважних причин, тому підлягає відновленню.
Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідно до ст. 57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов'язків громадян, обов'язково підлягають оприлюдненню.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав віку за 2006, 2007 роки, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у заявлених вимогах за період 2006, 2007 роки з підстав пропуску строку для звернення до суду.
Вимога позивача про застосування загального строку позовної давності три роки відповідно до ст. 257 ЦК України не ґрунтується на законі.
На підставі вищенаведеного, ст.13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, ст. 268 ЦК України, Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 69-71, 99, 100, 159-163 КАСУ,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо розміру та порядку нарахування щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», відмови у перерахунку невиплаченої суми цієї допомоги неправомірними. Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 суму допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3017 ( три тисячі сімнадцять) грн. 00 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В решті позовних вимог, а саме – стягнення з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 суму допомоги до 5 травня за 2006-2007 роки в розмірі 4785 (чотири тисячі сімсот вісімдесят п’ять) грн. 00 коп., відмовити.
Постанова в повному обсязі складена 11 червня 2009 року.
Постанова набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 186 КАС України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження ).
Постанова може бути оскаржена в Донецький Адміністративний Апеляційний суд через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.П. Федько