Судове рішення #6359683

                                    Суддя-доповідач – Міронова Г.М.                                                                                             Головуючий у 1 інстанції –  Максименко О.Ю.        

   

                                                                                                             

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД    


ПОСТАНОВА

Іменем України

(в порядку письмового провадження)

24  вересня 2009 року                                       справа № 2-а-400/09/1205

зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                           Міронової Г.М.

суддів:                                                 Яманко В.Г., Лях О.П.




розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні

Управління Пенсійного фонду України  

в Білокуракинському районі Луганської області

на постанову Білокуракинського районного суду Луганської області

Від 05 травня 2009 року

у адміністративній справі № 2-а-400/09

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

До Управління Пенсійного фонду України  

в Білокуракинському районі Луганської області

Про стягнення щомісячної  державної соціальної допомоги дітям війни,-


ВСТАНОВИЛА:


    У січні 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області (далі - Управління) щодо перерахування їм пенсій із  підвищенням як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на те, що вони, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належать до соціальної групи «діти війни», так як на час закінчення Другої світової війни, їм не виповнилося 18 років. Обґрунтували свій позов тим, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, на теперішній час позивачі отримують доплату лише 20 грн. 30 коп., що не відповідає розміру, встановленому законом, так як повинні були отримувати суму у розмірі 123 грн.02 коп., а з 01.10.2007 року - 124 грн. 53 коп. щомісячно. Крім того, позивачи просили стягнути з відповідача доплату до пенсії за віком у розмірі 3891,90 грн. з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.

    Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 травня 2009 року позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області було задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними щодо відмови у донарахуванні та виплати позивачам надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та перерахунку пенсії з урахуванням надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі  Луганської області донарахувати та виплатити позивачам надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та перерахувати пенсію з урахуванням надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 22.05.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.        

    Не погодившись з таким судовим рішенням, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права на підставі того, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту, який би встановлював мінімальний розмір пенсії за віком для розрахунку саме таких доплат.

  Сторони у судове засідання не з’явилися, були повідомлені належним чином.    

  Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а судове рішення –  змінити, з наступних підстав.  

     Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року  № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону  України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року – 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року – 123 грн. 02 коп., з  1 жовтня 2007 року – 124 грн. 53 коп.

Проте, колегія суддів зазначає, що оскільки частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, то суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання донарахувати та виплатити позивачеві надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року.  

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не визначен розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії, який за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 91 коп., а за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року – складає 715 грн. 23 коп.

  Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, у зв’язку з чим прийняв судове рішення з частковим норм процесуального та матеріального права.

          Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів


ПОСТАНОВИЛА:


       Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі  Луганської області – задовольнити частково.

      Постанову Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 травня 2009 року у справі № 2а-400/09 за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області про стягнення щомісячної  державної соціальної допомоги дітям війни  –  змінити.

      Додати у резолютивній частині постанови суду, абзац третій, після слів «з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року», слова: «у розмірі 710 грн. 91 коп  », а після слів «з 22 травня 2008 року», слова: « по 31 грудня 2008 року в розмірі 715 грн. 23 коп. »  

      В іншій частині постанову суду залишити без змін.

      Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

           Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.








Головуючий:                                     Г.М. Міронова


Судді:                                                                         В.Г.Яманко


                                                О.П.Лях

















                                   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація