Справа № 2а -104/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2009 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі : головуючого судді Федько С.П.,
при секретарі Ковальовій О.Г.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, Головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення суми допомоги на оздоровлення за 2000 – 2008 роки,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що має статус громадянина, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 3 групи і перебуває на обліку в Центрально-Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради. Відповідно до діючого законодавства передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати. Враховуючи встановлений Законами України розмір мінімальної заробітної плати за період 2000 – 2008 роки, йому не доплачена сума 10080 грн. 50 коп., яку просить стягнути, а також визнати дії УПСЗН неправомірними.
Представник позивача ОСОБА_1, що діє за довіреністю, у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, мотивуючи їх аналогічно викладеному позивачем у позовній заяві.
Представник відповідача Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Коваленко О.В., яка діє за довіреністю, в судовому засіданні проти позову заперечувала, вважаючи, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Центрально-Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (далі УПСЗН) протягом 2000 – 2008 років нараховувало та виплачувало позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, керуючись ст. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ (далі Закон № 796) та на підставі постанов КМУ № 836 від 26 липня 1996 року , № 562 від 12 липня 2005 року, якими встановлена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи у розмірі 21,50 грн. і 90 грн. Законами України про державний бюджет на 2006, 2007 роки зупинена дія ст. 48 Закону № 796 в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Крім того, позивачем пропущений встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України річний строк звернення до адміністративного суду з позовом за період 2000 – 2006 роки. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по даній справі не підлягає застосуванню оскільки було прийнято після виплати позивачеві сум щорічної допомоги. Вважає, що дії УПСЗН по нарахуванню та виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення є правомірними.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з’явився, направив до суду листа, в якому просив розглянути справу за його відсутності.
Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 24 грудня 1993 року та серії НОМЕР_2 від 13 вересня 2005 року у зв’язку з чим користується правами та пільгами, встановленими Законом № 796.
Відповідачем позивачу нарахована та виплачена допомога на оздоровлення виходячи із суми допомоги 21,50 та 90 грн., що встановлено постановою КМУ № 836 від 26 липня 1996 року. Зазначені обставини визнані та не оспорюються сторонами.
Протягом спірного періоду часу розмір мінімальної заробітної плати становив :
118 грн. – відповідно до Закону України від 01 червня 2000 року № 1766-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік», набрав чинності з 01 липня 2000 року;
140 грн. – з 01 січня 2002 року; 165 грн. – з 01 липня 2002 року відповідно до Закону України від 13 грудня 2001 року № 2896-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік», набрав чинності з 01 січня 2002 року;
185 грн. – з 01 січня 2003 року відповідно до Закону України від 26 грудня 2002 року № 372-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», набрав чинності з 01 січня 2003 року;
205 грн. – з 01 грудня 2003 року відповідно до Закону України від 25 листопада 2003 року № 1328-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», набрав чинності з 01 грудня 2003 року;
205 грн. - з 01 січня 2004 року; 237 грн. – з 01 вересня 2004 року відповідно до Закону України від 17 червня 2004 року № 1801-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», набрав чинності з 01 вересня 2004 року;
262 грн. - з 01 січня 2005 року; 290 грн. – з 01 квітня 2005 року; 310 – з 01 липня 2005 року; 332 грн. – з 01 вересня 2005 року відповідно до Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», набрав чинності з 31 березня 2005 року;
350 грн. – з 01 січня 2006 року; 375 грн. – з 01 липня 2006 року; 400 грн. – з 01 грудня 2006 року відповідно до Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», набрав чинності з 01 січня 2006 року;
400 грн. – з 01 січня 2007 року; 420 грн. – з 01 липня 2007 року; 450 грн. - з 01 грудня 2007 року відповідно до Закону України від 19 грудня 2005 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», набрав чинності з 01 січня 2007 року;
515 грн. - з 01.01.2008р ; 525,00 грн. з 01.04.2008р., 545 грн. – з 01.10.2008р., 605 грн. – з 01.12.2008 року, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107-VІ від 28 грудня 2007 року, вказані норми Закону набрали чинності з 01.01.2008р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону № 796 щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 3 групи – у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановами КМУ №№ 836, 562 всупереч Закону № 796 установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами відповідно до приписів ч. 4 ст. 9 КАС України при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796 та Закони України про встановлення розміру мінімальних заробітних плат на 2000 – 2008 роки.
Законом України № 796 визначаються основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я. Цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується, в тому числі, на принципах соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При вирішенні даної справи, необхідно користуватися принципами, закріпленими Конституцією України, щодо неможливості скасування або звуження існуючих прав і свобод людини, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 48 Закону № 796 визнано неконституційним та таким, що втратило чинність, а також Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким дії Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України при прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» по обмеженню та скасуванню пільг деяким громадянам визнані неконституційними.
Тільки у 2006 році з огляду на положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» відповідач правомірно нарахував та виплатив позивачу допомогу на оздоровлення на підставі Положення КМУ від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 120 грн
Судом не залишено без уваги та обставина, що згідно з довідкою, наданою УПСЗН, щорічна допомога на оздоровлення позивачу здійснювалась з 04 грудня 2001 року. Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04 березня 2002 року № 256 (із змінами та доповненнями), виплату одноразової грошової допомоги здійснюють органи праці на соціального захисту населення починаючи з 29 жовтня 2003 року.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. та 90 грн. за період 2001, 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки є неправомірними. Вимоги в частині стягнення сум оздоровлення за період 2000, 2002, 2006 роки задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд вважає, що Центрально - Міський УПСЗН Горлівської міської ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки, виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати, у наступних розмірах:
- за 2001 рік, дата виплати 21.08.2004 – 205 грн. 4 – 21,50 грн. = 798,50 грн.;
• за 2003 рік, дата виплати 29.04.04 - 205 грн. 4 – 21,50 грн. = 798,50 грн.;
• за 2004 рік, дата виплати 29.04.04 - 237 грн. 4 – 21,50 грн. = 926,50 грн.;
• за 2005 рік, дата виплати 06.10.2005 – 332 4 – 90 грн. = 1238 грн.;
• за 2007 рік, дата виплати 24.07.2007 – 440 грн. 4 – 90 грн. = 1670 грн
• за 2008 рік, дата виплати 21.11.08 - 545 грн. х 4 – 90 грн. = 2090 грн., всього 7521,50 грн.
зазначена сума підлягає стягненню з відповідача УПСЗН на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи та заперечення представника відповідача стосовно того, що позивачем пропущений річний строк, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду з позовом за період 2000-2006 роки, а також стосовно того, що виплата допомоги за 2008 рік відбулась до прийняття Рішення Конституційним Судом, суд не може взяти до уваги та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У сенсі ст. 13 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата щорічної допомоги на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Іншим законом, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Відповідно до ст. 48 Закону № 796, виплати, зазначені в цій статті (щорічна допомога на оздоровлення) провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Відповідно до довідки серії МСЕК № 049713 позивачу було встановлено третя група інвалідності безстроково 1 березня 2001 року. Враховуючи, що зазначена допомога є за своїм характером щорічною, чергова допомога за 2008 рік повинна бути сплачена не пізніше 1 січня 2009 року. Отже, оскільки у позивача термін сплати призначеної йому допомоги закінчується 1 січня 2009 року, його вимоги, які ґрунтуються на Рішенні Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, є законними.
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 1, 13, 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796 – ХІІ, Законами України від 01 червня 2000 року № 1766-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік», від 13 грудня 2001 року № 2896-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік», від 26 грудня 2002 року № 372-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», від 26 грудня 2002 року № 372-ІV «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», від 17 червня 2004 року № 1801-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», від 19 грудня 2005 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», від 15 березня 2007 року № 749-V «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 69-71, 99, 100, 159-163 КАС,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо розміру та порядку нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки відповідно до підзаконних нормативних актів, відмови у виплаті не нарахованої суми щорічної допомоги за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки неправомірними. Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_2 суму допомоги на оздоровлення за 2001,2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 7521 (сім тисяч п’ятсот двадцять одна) грн. 50 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В решті позовних вимог, а саме – визнанні неправомірними дій Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо відмови у виплаті не нарахованої суми допомоги на оздоровлення за 2000, 2002, 2006 роки та її стягненні в сумі 2559 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 00 коп., відмовити.
Постанова у повному обсязі складена 29 травня 2009 року.
Постанова набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 186 КАС України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження ).
Постанова може бути оскаржена в Донецький Адміністративний Апеляційний суд через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.П. Федько