1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2009 року м. Полтава Справа № 2а-45521/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Л.О. Єресько,
при секретарі – М.В. Бредун ,
за участю:
представника позивача: Пусана Є.В.
представника третьої особи: Дем'янова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_3, третя особа - Товаристо з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел", про стягнення коштів, отриманих без установлених законом підстав, -
В С Т А Н О В И В:
15 червня 2009 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція (надалі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач), третя особа - Товаристо з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел", про стягнення на користь держави коштів в сумі 7584 грн. 60 коп, отриманих без установлених законом підстав згідно договору оренди транспортного засобу без номера від 01.11.2004 року та додаткових угод до цього договору.
В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що за результатами проведеної планової перевірки Товариста з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року встановлено, що укладений між відповідачем та Товаристом з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел" договір оренди від 01.11.2004 року легкового автомобіля ВАЗ 21081, легковий-комбі В, Д.Н.З. НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, 1990 р.в., нотаріально не посвідчено. Зазначає, що відповідно до ст.ст. 799, 220, 215, 203 Цивільного кодексу України даний договір є нікчемний та таким, що суперечить інтересам державни та суспільства, тому кошти отримані відповідачем за договором, одержані без встановлених законом підставі та підлягають стягненню в доход держави.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча у матеріалах справи наявні докази , що він належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що у термін з 31.05.2007 року по 12.07.2007 року працівниками Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі направленнь від 31.05.2007 р. № 1053/0001053, від 27.06.2007 р. № 1225/001225 та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.12.2006 року.
За результатами перевірки було складено акт від 19.07.2007 року № 440/23-210/32860526, в якому було відображено порушення позивачем п.1 ст. 203, п. 1 ст. 215, п.1 ст. 220, п. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2005 року в сумі 1125 грн., за ІІІ квартал 2005 року в сумі 421 грн., за ІУ квартал 2005 року в сумі 25 грн., за І квартал 2006 року в сумі 325 грн.
За висновками ревізорів дані порушення виникли через віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел" до скаладу валових витрат сум з оренди легкового автомобіля у фізичної особи ОСОБА_3 за договором без номера від 01.11.2004 року, на якому відсутнє нотаріальне посвідчення, призвело до завищення валових витрат за ІІ квартал 2005 року на суму 4500 грн., за ІІІ квартал 2005 року на суму 1785 грн., на І квартал 2006 року на суму 1300 грн.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між відповідачем (ореднодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел" (орендар) було укладено договір оренди транспортного засобу від 01.11.2004 року, предметом якого є передача у тимчасове платне користування орендарю ВАЗ-21081, легковий-комбі В, державний реєтраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, 1990 року випуску для використання у господарській діяльності підприємства.
Відповідно до пункту 3.1 цього Договору розмір орендної плати складає 1500 грн. на місяць. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 10 років (п. 6.1 Договору).
Виконання умов договору підтверджено актами приймання-передачі послуг на загальну суму 7584 грн. 60 коп., наявними у матеріалах справи. Розрахунки по зазанченому договору оренди відображено в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел" за даними журналу-ордеру по б/рах 685 "Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами" у відповідних податкових періодах на загальну суму 7584 грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 799 Цивільного кодексу України (набрав чинності з 01.01.2004 року) договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, як це передбачено ч. 1 ст. 220 ЦК, він є нікчемним з наслідками, передбаченими ст. 216 ЦК.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Представником третьої особи в судовому засіданні заперечувалась нікчемність вищевказаної угоди та підтверджувалось реальне її виконання.
Крім того, нормами Цивільного кодексу України не передбачено такої відповідальності (правових наслідків) у вигляді публічно-правової санкції як стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка є нікчемною або визнаною судом в установленому порядку недійсною, не є адміністративно-правова конфіскація, а є повернення сторін у початковий стан (двостороння реституція).
Разом з тим, такі санкції за укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2004 р.
Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Договір оренди транспортного засобу від 01.11.2004 року, укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел", був спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені ним, що підтверджується належним виконанням умов договору обома сторонами та не заперечується представником відповідача. Доказів, які б свідчили про спрямованість умислу відповідача на настання протиправних наслідків, що суперечать інтересам держави і суспільства Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція суду не надала.
Крім того, статтю 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Представником позивача не надано суду доказів також на підтвердження того, що правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Органи державної податкової служби, вказані у абзаці 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 статті 10 звертатись до судів із позовами про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є адміністративно-господарською санкцією.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вищевказані обставини були виявлені позивачем при проведенні перевірки 19.07.2007 року (акт № 440/23-210/32860526).
З огляду на викладене, станом на момент звернення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції до суду з позовом - 15.06.2009 року, шестимісячний строк застосування адміністративно-господарської санкції сплинув.
Доводи позивача про необхідність застосування судом строків позовної давності, встановленої ст. 258 Цивільного кодексу України, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, позовні вимоги не грунтуються на вимогах чинного законодавства України та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208, 238, 250, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 216, 220, 228, 799 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції до ОСОБА_3, третя особа - Товаристо з обмеженою відповідальністю "ТК Монтел", про стягнення коштів, отриманих без установлених законом підстав, відмовити.
Постанова, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2009 року.
Суддя Л.О. Єресько