Справа№ 22-776 головуючий у 1 інстанції- Сидоренко З.С.
22-Ц № 24 доповідач- Малько О. С.
УХВАЛА
12 липня 2006 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - Малько О.С.
суддів: Оніпко О.В., Собіни І.М.
при секретарі судового засідання Томашевській І.М.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права на обов*язкову частку к спадкуванні та визнання недійсними договорів дарування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -
встановила:
Рішенням Дубровицького районного суду від 10 березня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вказують, що на час винесення рішення в них була відсутня довідка про те, що строк на звернення в нотаріальну контору в 1996 році вони пропустили з поважних причин, а відповідно до ст.135 ЦК України 1963 року вони мають право на обов*язкову частку в спадщині після смерті матері як пенсіонери за віком.
Спадкове майно вони вчасно прийняли і користуються ним по цей час.
Просять рішення скасувати і задовольнити їхні позовні вимоги.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що рішенням Сарненського районного суду від 16 квітня 2002 року, яке є чинним, позивачам було відмовлено в задоволенні їх позову, заявленого з тих же підстав і за тим самим предметом спору.
Просить відхилити апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно покликався на положення 4.3 ст. 61 ЦПК України, відповідно до яких, обставини, встановлені судовим рішення у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Сарненського районного суду від 16 квітня 2002 року відмовлено у задоволенні вимог позивачів до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсними заповіту і договору дарування спірного житлового будинку, і вказане рішення набрало законної сили.
Цим же рішенням було встановлено, що у відповідності до чинного на час відкриття спадщини законодавства позивачі не вчинили дій щодо прийняття спадщини(а.с.35, 37-39).
За наведених обставин підстав для задоволення їх вимог про визнання факту своєчасного прийняття спадщини та визнання за ними права на обов*язкову частку у спадщині у суду не було.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують викладених у ньому висновків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 308,314 319 ЦПК України, колегія
суддів, -
ухвалила:
Відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Залишити рішення Дубровицького районного суду від 10 березня 2006 року без
зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту
проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.