Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Справа №2-758/09

16 жовтня 2009 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

 головуючої судді Кривошеї С.С.

    при секретарі Фадєєвій Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Першотравенської центральної міської лікарні про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2009 року позивач ОСОБА_1  заявила позов до Першотравенської центральної міської лікарні про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що знаходиться в трудових відносинах з ЦМЛ м.Першотравенська за професією мед реєстратор, де ушкодила здоров'я в наслідок нещасного випадку. На підтвердження нещасного випадку лікарнею було складено акт Н-1 від 16 квітня 2007 року.

Висновком МСЕК від 04 жовтня 2007 року їй було встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково.

У зв'язку із стійкою втратою професійної працездатності вважає, що їй спричинена моральна шкода, оскільки фізичний біль, душевні страждання, переживання викликані наслідками нещасного випадку стали невід’ємною частиною її існування.  Вона втратила можливість повністю реалізувати свої можливості, постійно відчуває наслідки нещасного випадку, стан її здоров'я став незадовільним; змушена постійно приймати лікарські препарати, стала нервовою та дратівливою. Завдану їй моральну шкоду оцінює у 5000 гривень.

Конституційний  Суд України в абзаці 9 пункту 5 рішення № 20-рп/2008/справа про страхові виплати/ зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З врахуванням викладеного позивачка просить суд стягнути  на її користь у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

В судове засідання позивачка не з'явилася, направила суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.

 Представник відповідача Першотравенської ЦМЛ ОСОБА_2  позовні вимоги не визнала та пояснила, що вважає вимоги позивачки безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Позивачка дійсно отримала травму у лютому 2007 року на території лікарні під час робочої зміни, про що було складено акт розслідування нещасного випадку від 16 квітня 2007 року. Під час розслідування нещасного випадку було встановлено, що мед реєстратор ОСОБА_1 . підіймаючись сходами на другий поверх поліклініки спіткнулась об східці та впала вдарившись коліном лівої ноги. Комісією було оглянуто сходи – сходи справні та сухі. Причиною нещасного випадку визнано особисту необережність. Статтею 14 Закону України «Про охорону праці» передбачено коло обов’язків працівника : дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. З липня 1994 року по теперішній час позивачка працює мед реєстратором лікарні. ЇЇ посадові обов’язки з часу нещасного випадку не змінювались. За період з моменту отримання травми та до теперішнього часу у лікарні не зафіксовано жодного лікарняного листа, адміністрацією та персоналом лікарні створюються всі необхідні умови щодо попередження травматизму, а тому не зрозуміло, чому за наслідки особистої необережності позивачки, лікарня має відшкодовувати моральну шкоду.

Поясненнями представника відповідача, матеріалами справи встановлено,  що ОСОБА_1 ., перебуваючи в трудових відносинах з Першотравенською міською лікарнею 08 лютого 2007 року була травмована – закритий злом нижнього краю лівого надколінника ( акт №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 16 квітня 2007 року)

За  висновком МСЕК від 04 жовтня 2007 року їй встановлено 10% стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

Оскільки вона є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» їй призначені  ВВД ФССНВУ у місті Першотравенську передбачені вказаним Законом страхові виплати, але  не відшкодовано  спричинену їй моральну шкоду ,яку вона несе внаслідок  втрати здоров'я, заподіяного нещасним випадком, вона  на 10 % втратила професійну працездатність, змушена тривалий час  лікуватися, несе фізичні та моральні страждання, що змінили  звичний уклад її життя, примусили докладати додаткові зусилля для організації подальшого життя.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/шкоди»  роз’яснено , що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я  умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків  чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок  по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У п. 16 цієї постанови зазначалось про тримісячний строк позовної давності.

01 квітня 2001 року набрав чинності Закон  України «Про  загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».Одним із  завданням цього Закону та обов’язку  Фонду було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим і членам їх сімей від нещасних випадків.

У зазначеному  Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені.

Немає застережень щодо існування  такого строку і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 березня 1992 року №6 (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

 Законом України про Державний бюджет  на 2007 рік  пункт 22 ст.71  на 2007 рік зупинялася дія  в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей абзацу 4 ст.1,підпункту «е» ч.1 ст.21,ч.3 ст.28,ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

20 березня 2007 року набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”, яким були виключенні статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди.

   Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 вказані зміни визнані конституційними, оскільки громадяни, які постраждали від нещасного випадку на виробництві чи внаслідок професійного захворювання, відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

  Крім цього, Законом від 28 грудня 2007 року № 107 –У1 з п.3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної/немайнової/ шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008(справа про страхові виплати) зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу/роботодавця/.

Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004  передбачало тлумачення діючих на той час положень Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” з приводу страхової виплати моральної шкоди потерпілим на виробництві, тоді як рішення Конституційного Суду України  № 20-рп/2008/ від 08 жовтня 2008 року містить висновок про конституційність положень Закону України «Про внесення змін до  Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань ,які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 20 березня 2007 року,  яким були виключенні статті Закону стосовно обов’язку відшкодування Фондом моральної шкоди.

Тобто вказані рішення Конституційного Суду мають різні правові підстави.

Частина 1 ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я ,повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

Щодо строку позовної давності, то слід зазначити, що відповідно до ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими  актами законодавства.

Таким чином, виходячи з положень п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я  або смертю.

З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачці моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачці відповідач, як власник підприємства, який не створив  працівнику безпечні  умови праці, що підтверджується  актом  форми Н-1 №1  від 16 квітня 2007 року, що призвело до ушкодження його здоров'я  на виробництві, моральних страждань потерпілої.

  Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з врахуванням  вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачці, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на її користь 1000 гривень за 10% втрати професійної працездатності ,  за які їй в ідповідачем моральна шкода не відшкодована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України,ст.ст.153,237-1 КЗпП України,ст.1167 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Першотравенської центральної міської лікарні на користь ОСОБА_1  в відшкодування моральної шкоди 1000 ( одну  тисячу) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Першотравенської центральної міської лікарні витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, пов’язаного з розглядом цивільної справи у розмірі 15( п'ятнадцять )  гривень 00 копійок та судовий збір на користь держави в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                             С.С. Кривошея