ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.04.2017                      Справа № 905/360/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Мальцева М.Ю., за участю секретаря судового засідання Чормані О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця”, м. Дніпро

до відповідача: ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ”, м. Добропілля, Донецька область

про стягнення 64930,00грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю

Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця”, м. Дніпро звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ”, м. Добропілля, Донецька область про стягнення 64930,00грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на копію накладної №51892776 від 23.10.2016р., копію комерційного акту РА№015153/986 від 25.10.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.02.2017 порушено провадження по справі №905/360/17.

02.03.2017р. відповідач, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, у зв’язку з тим, що комерційний акт РА№015153/986 від 25.10.2016р. складений з порушенням приписів Правил складання актів, а тому не може вважатися належним доказом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній №51892776 від 23.10.2016р.

У судове засідання 04.04.2017р. з’явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ” (вантажовідправник, відповідач) здійснило відправлення вагонів, зокрема, №60679685, 67657718 за залізничною накладною №51892776 вугілля кам’яне марки ОСОБА_4. Вантаж розміщено й закріплено, на адресу ДТЕК "Запоріжська ТЕС" (вантажоодержувач).

За накладною №51892776 вага у напіввагоні:

- №60679685 нетто 70000 кг (тара - 23000кг);

-№67657718 нетто 69000 кг (тара – 22600кг).

На станції Енергодар Придніпровської залізниці було складено комерційний акт РА №015153/986 від 25.10.2016р. щодо невідповідності маси вантажу зазначеної у перевізному документі з масою вантажу фактично завантаженої.

В комерційному акті в розділі “Д” зазначено, що “25.10.2016 було здійснено контрольне маси вантажу вугілля кам’яного в вагонах №60679685 та №67657718. Переважування здійснював прийомоздавач вантажу Запорізької ТЕС ОСОБА_5 на ББГ – 100Т тензометричних вагонних вагах вантажоотримувача в присутності комерційного агенту ОСОБА_6 №0213 перевірені згідно технічного паспорту 14/09-2016.Вагони за документом значиться навал, вугілля кам'яне марки ОСОБА_4 Г(Гз) 0-100. Навантаження на рівні борту, відмітка у графі №7. Вантаж маркований. Вагон №60679685 по документу Нт: 70000кг, Тр:23000кг. При переважуванні виявилось Бр:94600кг, Тр: 23000кг з брусу вагону, Нт:68600кг, що менше документу на 1400кг. Вагон №67657718 по документу Нт: 69000кг, Тр:22600кг. При переважуванні виявилось Бр:90600кг, Тр: 22600кг з брусу вагону, Нт:68000кг, що менше документу на 1000кг. Вагони в технічному та комерційному відношенні справні. Навантаження навалом на рівні борту, вантаж маркований однією прокольною смугою, без виїмок та поглиблень. Двері люку закриті. Течі вантажу немає. Відсутній вантаж в вагонах вміститися міг. Дана телеграма за штатом не обліковується".

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи “ОСОБА_4 вантажу, визначена відправником, кг” та “Спосіб визначення маси” заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1. та ч.2. ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч.1. ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом – комерційним актом РА №015153/986 від 25.10.2016р.

Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.

Згідно з п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №60679685 складає 6493,00грн., заявлений штраф до стягнення у розмірі 32465,00грн.

Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №67657718 складає 6493,00грн., заявлений штраф до стягнення у розмірі 32465,00грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Щодо наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, суд ставиться критично, оскільки п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району і працівник станції, який особисто здійснив перевірку, а також одержувач якщо він брав участь у перевірці.

Окрім того, позивачем було надано заперечення на відзив відповідача, в якому він зазначив, що відповідно до штатного розпису станції Енергодар Придніпровської залізниці не передбачено посад начальника вантажного району.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 Цивільного Кодексу України, ст.ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст.24, 110, 113, 118, 122, 129, 130 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 32, 33, 36,43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця”, м. Дніпро до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ”, м. Добропілля, Донецька область про стягнення 64930,00грн., задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ” (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд.1, код ЄДРПОУ 00176472) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” (49602, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 64930,00грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600грн.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 04.04.2017р.

Повне рішення складено 10.04.2017р.

Суддя М.Ю. Мальцев