Справа № 2-2864/09
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
09 жовтня 2009 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді Грищенко В. М.
при секретарі Демченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2009 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 09 січня 2009 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, на перехресті вул.. Воронезької та пр. Правди в м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: «ВАЗ 1111» реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача та транспортного засобу «ГАЗ 3302» реєстраційний номерНОМЕР_2 під керуванням відповідача, а саме: відповідач у стані алкогольного сп’яніння невірно оцінив дорожню обстановку, стан покриття дороги, погодні умови та при виникненні перешкоди не вжив заходів щодо зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного об’їзду перешкоди. Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23.02.2009 року відповідача ОСОБА_2. визнано винним у скоєному ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки. В результаті ДТП автомобіль «ВАЗ 1111» отримав механічні пошкодження. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «ВАЗ 1111», становить 8190,11 грн. За послуги спеціаліста ним (позивачем) було сплачено 350 грн., та понесені витрати пов’язані з надісланням відповідачу телефонограм для його прибуття та приймання участі при обстеженні пошкодженого автомобіля «ВАЗ 1111» - 36,98 грн. Позивач вважає, що діями відповідача йому також було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях, пов’язаних з неможливістю користуватися власним майном та психічними переживаннями. Моральну шкоду він оцінює не менше ніж в половину від розміру матеріальної шкоди. Також позивачем були понесені витрати на сплату державного мита в сумі 132 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 252 грн. Зазначену суму матеріальної та моральної шкоди позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив. Суд ухвалив, у відповідності зі ст. 224 ЦПК України та за згодою позивача, провести заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що 09 січня 2009 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, на перехресті вул.. Воронезької та пр. Правди в м. Дніпропетровську ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ГАЗ 3302» реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_3., у стані алкогольного сп’яніння невірно оцінив дорожню обстановку, стан покриття дороги, погодні умови та при виникненні перешкоди не вжив заходів щодо зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного об’їзду перешкоди, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 1111» реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та який належить йому на праві власності.
Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23.02.2009 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєному ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки (а.с. 12).
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № 010/09, складеного 14.01.2009 року, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «ВАЗ 1111», становить 8190,11 грн. (а.с 18-25).
За послуги спеціаліста позивачем було сплачено 350 грн. (а.с 26), та понесені витрати пов’язані з надісланням відповідачу телефонограм для його прибуття та приймання участі при обстеженні пошкодженого автомобіля «ВАЗ 1111» - 36,98 грн. (а.с 16, 17).
Позивач вважає, що діями відповідача йому також було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях, пов’язаних з неможливістю користуватися власним майном та психічними переживаннями. Моральну шкоду він оцінює не менше ніж в половину від розміру матеріальної шкоди.
Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено вину відповідача ОСОБА_2., який керував автомобілем «ГАЗ 3302» реєстраційний номер НОМЕР_2, у скоєному ДТП, яке відбулась 09 січня 2009 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дійсно відповідачем позивачу було завдано матеріальну шкоду в сумі 8577,09 грн. (матеріальна шкода – 8190,11 грн., витрати за послуги спеціаліста автотоварознавця – 350 грн., витрати на поштові повідомлення – 36,98 грн.), яка підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Ч.1 ст. 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, заподіяна фізичній особі діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявністю її вини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001р. – спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень.
В даному випадку були порушені права позивача, як власника, які закріплені ст.41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може незаконно бути позбавленим права користування.
В частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 200 грн., полагаючи, що така сума буде відповідати перенесеним моральним стражданням позивача.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати, понесені ним по оплаті судового збору в сумі 132 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 252 грн.
Суд виносить рішення у рамках заявлених позивачем вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.41, 55 Конституції України, ст.ст.16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України; ст.ст.10, 11, 27, 31, 57, 61, 79, 81, 88, 208, 209, 212-218, 223, 224-226 ЦПК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування збитку" від 27.03.92р., з наступними змінами та Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95р., з наступними змінами, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 8577 грн. 09 коп., моральну шкоду – 200 грн., понесені судові витрати: судовий збір - 132 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення – 252 грн., всього стягнути 9161 грн. 09 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя: В.М.Грищенко