Справа № 2-1375/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2009 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Грищенко В. М., при секретарі Демченко О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс» про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, заподіяної підприємству, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 09 квітня 2009 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс» про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 30 жовтня 2008 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Побутсервіс» на посаду водія міжнародних перевезень на автомобіль ДАФ держ. № НОМЕР_1, причеп держ. № НОМЕР_1.
01 листопада 2008 року водій ОСОБА_1 був відправлений в рейс за маршрутом м. Дніпропетровськ – м. Стрій (Львівська обл..) – м. Фрідберг (Німеччина) – м. Дніпропетровськ. У відрядженні ОСОБА_1 перебував з 01 листопада 2008року до 04 грудня 2008року. З яких з 01 листопада 2008р. по 03 листопада 2008р., та з 04 грудня 2008р. по 07 грудня 2008р. знаходився у відрядженні на території України, а з 03 листопада 2008р. по 04 грудня 2008р.- за кордоном..
До м. Дніпропетровська з відрядження ОСОБА_1 повернувся 07 грудня 2008р. А 08 грудня 2008 року був звільнений з посади водія міжнародних перевезень ТОВ «Побутсервіс» за власним бажанням. Згідно позовних вимог позивач стверджує, що пропрацював у ТОВ «Побутсервіс» з 30 жовтня 2008 року по 08 грудня 2008 року, а плати за виконану роботу та витрат на відрядження не отримав, та просив суд стягнути з відповідача ТОВ «Побутсервіс» на його користь середньомісячну заробітну плату за період з 30 жовтня 2008 року по 08 грудня 2008 року, витрат на відрядження у розмірі 8788 (вісім тисяч сімсот вісімдесят вісім ) грн.(по Україні 6 діб по 18 грн. за добу, що дорівнює 108 грн.; за кордоном 31 добу по 280 грн., що дорівнює 8680 грн.), та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 (п’ять тисяч ) грн..
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач позовних вимог не визнав та заявив зустрічний позов про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, заподіяної підприємству, в якому вказав на те, що згідно наказу про прийом на роботу за водієм ОСОБА_1 був закріплений автомобіль ДАФ держ. № НОМЕР_1, причеп держ. № НОМЕР_1.
01 листопада 2008 року відповідач (позивач за первісним позовом ОСОБА_1) був відправлений у відрядження за маршрутом м. Дніпропетровськ – м. Стрій (Львівська обл..) – м. Фрідберг (Німеччина) – м. Дніпропетровськ. Перед виїздом у відрядження водію ОСОБА_1 були видані кошти на відрядження у розмірі 2000 (дві тисячі ) євро , що в еквіваленті за курсом НБУ на момент отримання складало 17400 (сімнадцять тисяч чотириста) грн.. Метою відрядження була доставка вантажу в Німеччину , яким автомобіль був завантажений у м. Стрій , та повернення в Україну з вантажем , яким автомобіль мало бути завантажено у м. Фрідберг (Німеччина).
У зв’язку з тим, що час повернення автомобілю з відрядження переносився на певний термін через кризові явища в світовій економіці та через необхідність певного часу на налагодження порушених світовою економічною кризою відносин з закордонними партнерами, керівництвом ТОВ «Побутсервіс» 26 листопада 2008 року на ім’я ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 206 (двісті шість) євро, що за курсом НБУ на момент перерахування складало 1792,51грн. (одна тисяча сімсот дев’яносто дві грн..51 коп.), що в загальному перерахунку сума коштів на відрядження склала 2206 (дві тисяч двісті шість) євро, що є еквівалентом 19192,51грн. (дев’ятнадцять тисяч сто дев’яносто дві грн.. 51 коп.) за курсом НБУ на момент перерахування.
Не погоджуючись з розпорядженням керівництва, ОСОБА_1 відмовився чекати завантаження автомобіля та повернувся на автомобілі ДАФ держ. № НОМЕР_1, причеп держ. № НОМЕР_1, закріпленим за ним до України, чим завдав матеріальної шкоди ТОВ «Побутсервіс» у розмірі 45302,92 грн. (сорок п’ять тисяч триста дві грн. 92 коп.) та моральної шкоди, яка оцінюється ТОВ «Побутсервіс» в 10000,00 (десять тисяч) грн.
Відповідач за зустрічним позовом просив стягнути з Позивача матеріальну шкоду у розмірі 45302,92 грн. (сорок п’ять тисяч триста дві грн.. 92 коп.) та моральної шкоди в розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн.
Суд, вислухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню. А позовні вимоги Відповідача, зазначені у зустрічній позовній заяві до позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Побутсервіс» в якості водія автомобіля ДАФ держ. № НОМЕР_1, причеп держ. № НОМЕР_1 з 01 листопада 2008 року був відправлений у відрядження за маршрутом м. Дніпропетровськ – м. Стрій (Львівська обл.) – м. Фрідберг (Німеччина) – м. Дніпропетровськ, та отримав грошові кошти на витрати у відрядженні у розмірі 2206 (дві тисяч двісті шість) євро, що в перерахунку за курсом НБУ на момент видачі складає 19192,51грн.(дев’ятнадцять тисяч сто дев’яносто дві грн. 51 коп.).
У судовому засіданні встановлено те, що метою відрядження ОСОБА_1 була доставка вантажу в Німеччину , яким автомобіль був завантажено у м. Стрій . та повернення в Україну з вантажем, яким автомобіль мало бути завантажено у м. Фрідберг (Німеччина).
Але не погоджуючись з розпорядженням керівництва ТОВ «Побутсервіс» ОСОБА_1 , знаходячись у трудових правовідносинах з ТОВ «Побутсервіс», використав автомобіль роботодавця у своїх власних цілях.
Відповідно до п.3ст.134 Кодексу Законів про працю України на працівника, який використовує майно підприємства в особистих цілях, без погодження з керівництвом покладається матеріальна відповідальність в повному обсязі шкоди, заподіяної підприємству.
Згідно п.6.ст.134 Кодексу Законів про працю України , матеріальна відповідальність у повному обсязі також покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. За чинним законодавством така відповідальність може бути покладена , зокрема, за шкоду, заподіяну перевитратою пального Так п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» вказує на те, що «при визначенні розміру матеріальної шкоди , заподіяної працівниками самовільним використанням в особистих цілях технічних засобів (автомобілів), належних підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, як заподіяна не при виконанні трудових обов’язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (статті 22,1166 Цивільного Кодексу України). У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою, організацією прибутки від використання зазначених технічних засобів».
Судом встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди ТОВ «Побутсервіс» яка полягає в тому, що підприємство не одержало прибутку від виконання договірних зобов’язань з закордонними партнерами, яка дорівнює 2700 (дві тисячі сімсот) євро, яка має бути відшкодована у повному обсязі,згідно ст. 22 ЦКУ .
Судом також встановлено і те, що своїми діями Позивач наніс підприємству ТОВ «Побутсервіс» моральну шкоду, яка виразилась в підриві авторитету перед закордонними партнерами ТОВ «Побутсервіс» та партнерами в Україні. Моральною визначається шкода, яка заподіяна організації порушенням Ії законних немайнових прав, через заподіяння юридичній особі витрат немайнового характеру, що нанесені у зв’язку з пригніченням її ділової репутації, вчинення дій, спрямованих на зменшення престижу чи підрив довіри до її діяльності .
У ч.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди») вказано, що відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, тобто ст. 1167 ЦК України, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи та враховуючи вище наведене, суд вважає, що позивач зобов’язаний відшкодувати Відповідачу завдану його діями матеріальну та моральну шкоду.
Керуючись ст..ст. 134, 232, 233 КЗпП України, ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Побутсервіс» про стягнення заробітної плати, витрат на відрядження і стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.
Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування працівником матеріальної та моральної шкоди, заподіяної підприємству задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Побутсервіс» матеріальну шкоду в розмірі 45302,92 грн. (сорок п’ять тисяч триста дві грн. 92коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Побутсервіс» моральну шкоду в розмірі 1000,00 (одна тис.) грн.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Побутсервіс» витрати, сплачені ТОВ «Побутсервіс», які складаються у сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 581,52 грн. (п’ятсот вісімдесят одна грн.) згідно квитанцій.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: В. М. Грищенко