Справа № 2-3219
2009р
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( вступна та резолютивна частини)
19 жовтня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючого судді – Бондаренко Г.М.
при секретарі - Пархоменко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа відділення департаменту громадянства, іміграції , реєстрації фізичних осіб Першого міського відділу внутрішніх справ Ялтинського міського управління МВС України в Автономної Республіки Крим , комунальне підприємство ремонтно- експлуатаційна організація № 2 про зняття з реєстрації , суд
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: відділення департаменту громадянства, іміграції , реєстрації фізичних осіб Першого міського відділу внутрішніх справ Ялтинського міського управління МВС України в Автономної Республіки Крим , комунальне підприємство ремонтно-експлуатаційна організація №2 про усунення перешкод у користування квартирою № 14 в будинку № 4 по вул. Ленінградській в м. Ялта шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації.
В судовому засіданні позивач, користуючись правами, передбаченими ст. 31 ЦПК України уточнив позовні вимоги і остаточно просив суд зобов’язати департамент громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб 1-го відділу Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крим зняти з реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом, вповноваженим вчиняти ці дії на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на рішення Апеляційного суду АР Крим від 18 жовтня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2008 року., згідно яких ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову про визнання незаконним рішення виконкому Ялтинської міської ради щодо приватизації квартири № 14 по вул. Ленінградській в м. Ялта, а також договорів купівлі-продажу цієї квартири.
Суд уточнив правові підстави позову, встановивши, що позивач та його представник наполягають на вирішення справи з підстав ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Представник позивача та позивач просили уточнений позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що зняття з реєстрації можливо виключно на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, ОСОБА_3 ніколи не був власником квартири АДРЕСА_2, а тому ніхто його не міг позбавити права власності на це житлове приміщення, та це право у нього не виникало.
3-ті особи у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 лютого 2005 року.( а.с.9)
Рішенням Апеляційного суду АРК від 10 грудня 2008 р. по цивільній справі № 2-1558/08 відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа КП РЕО-2 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Згідно вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_3 є колишнім членом сім’ї ОСОБА_6 і проживає у спірній квартирі з 1988 року.
02 лютого 2005 р. ОСОБА_6 продала спірну квартиру ОСОБА_1, який також є її колишнім чоловіком. ОСОБА_3 вселився в спірну квартиру за кілька років до укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 в якості члена сім’ї, що встановлено рішенням Ялтинського міського суду від 01.02.2001 р., що набрало законної сили.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом, що вповноважений вчиняти ці дії на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Факт проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі підтверджений допитаними в судовому засідання свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також постановами про відмову в порушенні кримінальної справи по заявам ОСОБА_3, ОСОБА_6 із змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 проживає в спірній квартирі, але йому створені перешкоди в проживанні з боку власника квартири.
Суд також приймає до уваги рішення Ялтинського міського суду від 02.07.2004 р., по цивільній справі № 2-2424/2004 р., що набрало законної сили, відповідно до якого були визнані неправомірними дії начальника 1 міського відділу внутрішніх справ Ялтинського МУ ГУ МВД України в АР Крим щодо зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 саме ОСОБА_3, а також поновлено порушене право шляхом постановки ОСОБА_3 на реєстраційний облік за вказаною адресою.
Таким чином, правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні і не доведені позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 1, 3, 10, 11, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа відділення департаменту громадянства, іміграції , реєстрації фізичних осіб Першого міського відділу внутрішніх справ Ялтинського міського управління МВС України в Автономної Республіки Крим , комунальне підприємство ремонтно- експлуатаційна організація № 2 - про зобов’язання відділення департаменту громадянства, іміграції, реєстрації фізичних осіб Першого міського відділу внутрішніх справ Ялтинського міського управління МВС України в Автономної Республіки Крим зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 – відмовити .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги у порядку, передбаченому ст.ст. 294, 295, 296 Цивільного процесуального кодексу України.
С у д д я –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: відділення департаменту ГІРФО 1-го відділу Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крім про усунення перешкод у користування квартирою № 14 в будинку № 4 по вул. Ленінградській в м. Ялта шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації.
В судовому засіданні позивач, користуючись правами, передбаченими ст. 31 ЦПК України уточнив позовні вимоги і остаточно просив суд зобов’язати департамент громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб 1-го відділу Ялтинського МУ ГУ МВС України в АР Крим зняти з реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом, вповноваженим вчиняти ці дії на підставі остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на рішення Апеляційного суду АРК від 18 жовтня 2006 р., ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 лютого 2008 р., згідно яких ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні прозову про визнання незаконним рішення виконкому Ялтинської міської ради щодо приватизації квартири № 14 по вул. Ленінградській в м. Ялта, а також договорів купівлі-продажу цієї квартири.
Суд уточнив правові підстави позову, встановивши, що позивач та його представник наполягають на вирішення справи з підстав ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що зняття з реєстрації можливо виключно на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, ОСОБА_3 ніколи не був власником квартири АДРЕСА_2, а тому ніхто його не міг позбавити права власності на це житлове приміщення, т. щ. це право у нього не виникало.
Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02 лютого 2005 р.
Рішенням Апеляційного суду АРК від 10 грудня 2008 р. по цивільній справі № 2-1558/08 відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа КП РЕО-2 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
Згідно вказаного судового рішення встановлено, що ОСОБА_3 є колишнім членом сім’ї ОСОБА_6 і проживає у спірній квартирі з 1988 р.
02 лютого 2005 р. ОСОБА_6 продала спірну квартиру ОСОБА_1, який також є її колишнім чоловіком. ОСОБА_3 вселився в спірну квартиру за кілька років до укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_6 і ОСОБА_1 в якості члена сім’ї, що встановлено рішенням Ялтинського міського суду від 01.02.2001 р., що набрало законної сили.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється органом, що вповноважений вчиняти ці дії на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Факт проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі підтверджений допитаними в судовому засідання свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також постановами про відмову в порушенні кримінальної справи по заявам ОСОБА_3, ОСОБА_6 із змісту яких вбачається, що ОСОБА_3 проживає в спірній квартирі, але йому створені перешкоди в проживанні з боку власника квартири.
Суд також приймає до уваги рішення Ялтинського міського суду від 02.07.2004 р., по цивільній справі № 2-2424/2004 р., що набрало законної сили, відповідно до якого були визнані неправомірними дії начальника 1 міського відділу внутрішніх справ Ялтинського МУ ГУ МВД України в АР Крим щодо зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 саме ОСОБА_3, а також поновлено порушене право шляхом постановки ОСОБА_3 на реєстраційний облік за вказаною адресою.
Таким чином, правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні і не доведені позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 1, 3, 10, 11, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, відділення департаменту громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Першого міського відділу внутрішніх справ Ялтинського міського управління МВС України в Автономній Республіці Крим, Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційна організація № 2» про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації, визнання колишнього члена сім’ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
Суддя -