Справа № 2-а – 2848/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2009 р. м. Сімферополь
Суддя Сімферопольського районного суду АР Крим Сікорська Н.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,
в с т а н о в и в:
25 .08.2009 р. позивачка звернулась до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим мотивуючи заявлені вимоги тим, що вона має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», щомісячно, починаючи з січня 2006 року має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але всупереч вимогам діючого законодавства Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим перерахунок пенсії не здійснює та виплату не проводить. З огляду на те, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, позивач вимагає зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату вказаної допомоги за 2007-2008 роки у розмірі 3180 грн. 60 коп., зобов’язати виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити їх виплату з січня 2009 року.
Позивачка до суду не з’явилась, надала заяву з проханням справу розглянути у її відсутності, не заперечувала проти розгляду справи у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача до суду не з’явився, надав письмову заяву з проханням справу розглянути у його відсутності, не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження. У задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особи які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутністю, суд розглядає справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних у суду матеріалів та доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, належать до компетенції адміністративних судів. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи у спорах фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні місцевим загальним судам і адміністративним судам.
Згідно з ч. 1 ст. 104 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи або інтереси в сфері публічно-правових відносин.
Згідно з п. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 105 КАС адміністративний позов може включати вимогу про зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, а так само інші вимоги на захист прав, свобод або інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 10 Закону України « Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України « Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11.04.2000 року, пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та Управління Пенсійного фонд України в районах, містах і районах у містах.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. ст. 2, 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІV від 18.11.2004 р. дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 р.) Другої світової війни було 18 років. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась 25 .11.1942 року, що підтверджується копією її паспорту ( а.с. 8), та є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення ( а.с. 7).
Позивачка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що надає ї й право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлені Законом України « Про соціальний захист дітей війни» № 2195- 1V від 18.11.2004 року.
Право на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Згідно з ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України « Про Держаний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, із 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V « Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – статтею 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Сімферопольському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. При таких обставинах відповідач з 9.07.2007 року мав діяти відповідно до приписів діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
З оглядом на вищевикладене, суд дійшов до висновку про незаконність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві з 09.07.2007 р. щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності з діючою на той час редакцією ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати їй в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то суд приходить до висновку про те, що ці позовні вимоги позивача також підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуються підвищенні розміри надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону Украйни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року УПФУ в Сімферопольському районі повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, до 22.05.2008 року тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2„Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Як убачається з довідки відповідача, розмір виплат спірного підвищення до пенсії позивачеві складав: з січня 2008 по березень 2008 рр. (включно) – 47 гривень на місяць; з квітня 2008 по червень 2008 рр. (включно) - 48 гривень 10 копійок щомісячно; з липня 2008 по вересень 2008 рр.(включно) – 48 гривень 20 копійок щомісячно; з жовтня 2008 по грудень 2008 рр. (включно) – 49 гривень 80 копійок щомісячно.
З оглядом на зазначене, суд дійшов до висновку, що у період з 01.01.2008 по 21.05.2008 рр. розмір спірного підвищення, яке нараховувалося та фактично виплачувалося позивачеві, за відомостями вищенаведеної довідки, відповідало вимогам діючого у цей час (до ухвалення рішення 09.07.2008 року Конституційним Судом України), а з 22.05.2008 по 31.12.2008 рр. розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни, повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але ж фактично виплачувалося у заниженому розмірі.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно до чч.3,4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечності чи відсутності законодавства яке регулює спірні правовідносини.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальна пенсія в розмірі 19,91 грн., встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймається районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії позивача передбачені ст.6 Закону України„Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФ у Сімферопольскому районі АР Крим , за місцем проживання позивача.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
За матеріалами адміністративної справи, позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом 25 .08.2009 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на позовній заяві (а.с.2).
Оскільки позивач звернувся до суду 25 .08.2009 року, позовні вимоги мають бути задоволені частково в межах річного строку на звернення до суду, тобто з 25.08.2008 р. по 31.12.2008 р.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.
Посилення позивача у цієї частині на ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» стосовно того, що грошові суми пенсії, які не отримані з вини органів, що призначають пенсії, по перше, не можуть бути враховані судом саме як поважні причини, що перешкоджали звернутися позивачеві до суду своєчасно, а по – друге, вказана норма стосується сум пенсій, які були нараховані, але несвоєчасно виплачені з вини пенсійного органу, але ж як було встановлено судом, спірні суми взагалі не нараховувалися позивачеві.
Таким чином, розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві відповідно до діючої у період з 22.05.2008 – по 31.12.2008 р.р. редакцією ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як зазначалося судом вище, повинен був складати: 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вихідним критерієм обрахування підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з жовтня – 498 грн.
Отже, суд вважає, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії виходячи з наступного:
з 01.08.2008 по 30.09.2008 – 289, 20 грн. ( 482 грн. х 30%*2),
з 01.10.2008 по 31.12.2008 – 448, 20 грн. ( 498,00 грн. х 30%*3),
всього 737 грн. 4 0 коп, але ж фактично за вказаний період було виплачено 245 грн. 8 0 коп., тобто недоплачена сума складає 491 грн. 60 коп. та підлягає до виплати позивачеві.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання незаконним протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням усього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов до висновку, що діями Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК порушені права позивача у сфері публічно-правових відносин, у зв’язку з чим дії УПФУ є незаконними та протиправними у частині щодо виплати позивачеві у період 09.07.2007-31.12.2007 р.р. ( включно), з 22.05.2008 -31.12.2008 р.р. ( включно) щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у заниженому розмірі та покладення та відповідача обов’язків нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в період з 25 .08.2008-31.12.2008 рр. (включно) як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 491 грн. 3 0 коп. У задоволенні решти позовних вимог, позивачеві слід відмовити, з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Сімферопольському районі АР Крим доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу якому надані такі повноваження.
Що стосується позовних вимог в частині забезпечення з боку відповідача здійснювати виплату вказаної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на майбутнє, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем право позивача в подальшому на отримання цієї допомоги ще не порушено і захист прав на майбутнє не передбачено діючим законом.
Керуючись 2 ст.19, ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року», ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік, ст. 10 ЗУ « Про пенсійне забезпечення», ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ст. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ст. 8, ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 1 ч. 3 ст.18, ч. 3 ст. 94, ч. 2 ст. 99, ст. 100 , ч. 3 ст. 122, 104,105, 159-163 КАС України ,суд,-
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – задовольнити частково .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 25 .11.1942 року народження, на 30% мінімального розміру пенсії з 25 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року (включно) у розмірі 491 грн. 60 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: