А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа № 11 – 935/09 Категорія: кримінальна
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Ковальчук Л.В.
Доповідач: Кривошея А.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Петришина І.П.
суддів: Кривошеї А.І., Кульбаки С.С.
за участю прокурора Фінца Д.Г.
адвоката ОСОБА_2
ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію адвоката ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2009 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
- визнано таким, що вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ст.122 ч.1 КК та відмовлено в застосуванні до нього примусових заходів виховного характеру, передбачених ст.105 КК, в зв’язку з досягненням ним повноліття на момент розгляду справи в суді.
Згідно постанови суду, 24.05.02 малолітній ОСОБА_1 під час уроку, в класі англійської мови СЗОШ №1 в м.Вінниці по вул.Маліновського, 7, на ґрунті неприязних відносин з однокласником ОСОБА_3, коли той перебував біля його парти, несподівано, навмисно вдарив кульковою ручкою в око потерпілого, заподіявши тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В апеляції адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду та закриття кримінальної справи на підставі ст.6 п.1 КПК зі слідуючих підстав:
- в діях ОСОБА_1 відсутній умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;
- кримінальну справу щодо ОСОБА_1 порушено незаконно, оскільки йому ще не виповнилось 14 років на момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3.
Заслухавши доповідача, адвоката та ОСОБА_1, що підтримали свою апеляцію, думку прокурора, про необхідність скасування постанови суду, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляцію адвоката ОСОБА_2 слід задовольнити частково, постанову суду скасувати, кримінальну справу повернути прокурору відповідно до вимог ст.ст.368, 369, 371 КПК, в зв’язку з однобічністю досудового слідства та неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Ні досудовим слідством, ні в суді не з’ясовано механізм отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та умисел ОСОБА_1 на заподіяння тілесного ушкодження.
Так ОСОБА_1 у всіх своїх поясненнях стверджує, що випадково поранив ОСОБА_3. ручкою, що випала у нього з руки, коли він відмахувався від нападок потерпілого.
Свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5. підтвердили пояснення ОСОБА_1 як на досудовому слідстві (а.с.11, 44, 56) так і в суді (а.с.130-131).
Сам потерпілий на досудовому слідстві в перших показаннях від 13.06.07 пояснював, що не пам’ятає чи ОСОБА_1 кинув в нього ручку, чи вдарив нею (а.с.10). При допиті 25.05.08 потерпілий пояснив, що ОСОБА_1 сів за парту, а він нахилився над ним. Потім ОСОБА_1 зробив пів оборот в його сторону і він встиг побачити лише змах руки та відчув біль (а.с.35). На ставці віч-на-віч з ОСОБА_6.26.08.08 ОСОБА_3. знову підтвердив, що ОСОБА_6. сидячи наніс йому удар ручкою в око. В судовому ж засіданні ОСОБА_3. став пояснювати, що ОСОБА_1 піднявся та наніс удар зверху вниз (а.с.126).
В порушення вимог ст.130 КПК слідчий, без будь-якого аналізу зібраних по справі доказів, без наведення мотивів прийнятого рішення, дійшов висновку про умисне нанесення ОСОБА_1 удару ручкою в око потерпілого не розкривши механізм заподіяння цього тілесного ушкодження (а.с.67-71).
Таким чином в постанові слідчого не розкрито ні суб’єктивної, ні об’єктивної сторони суспільно-небезпечного діяння.
Крім того, постанова про закриття кримінальної справи за ст.122 ч.1 КК відносно ОСОБА_1 та направлення до суду в зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру слідчим винесена 14.05.09 та погоджена прокурором 20.05.09, всупереч ст.7-3 КПК, оскільки ОСОБА_1 вже був повнолітній, а тому справа з цих підстав направленню в суд не підлягала і її на думку колегії суддів слід було б закривати в загальному порядку, відповідно до ст.6 п.2 КПК.
Суд, зазначаючи в постанові, що не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5., бо вони не бачили моменту нанесення тілесних ушкоджень, а бере до уваги свідчення ОСОБА_7, який бачив як ОСОБА_1 вдарив ручкою потерпілого, прийшов до висновку не підтвердженого доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Так, згідно протоколу судового засідання та матеріалів справи свідки ОСОБА_4. та ОСОБА_5. підтвердили пояснення ОСОБА_1, що бачили як ручка летіла в сторону потерпілого, а не ОСОБА_1. нею наносив удар (а.с.11, 44, 56, 130-131), тоді як свідок ОСОБА_7 не бачив моменту нанесення удару (а.с.12, 39, 129).
Причина суперечливих свідчень потерпілого, що зазначені вище, судом не з’ясовувалась.
Показання ОСОБА_1 судом не взято до уваги з тих підстав, що «величина прикладеної сили мала бути достатньою для наскрізного поранення верхньої повіки та оболонки очного яблука», а тому, на думку суду, ОСОБА_1. не кинув ручкою, а наніс нею удар. Однак даний висновок суду не підтверджено доказами у справі: ручка, як речовий доказ до справи не залучена, ні слідством, ні судом навіть не з’ясовано, що це була за ручка. Експертним шляхом не з’ясовано, чи міг потерпілий отримати це тілесне ушкодження згідно пояснення ОСОБА_1., чи ні? Експерта не допитано, хоча клопотання про його допит в суді було задоволено (а.с.130).
Крім того, ОСОБА_1 був повнолітнім ще до надходження справи до суду, що виключає можливість розгляду судом справи в порядку ст.7-3 КПК, ст.ст.97, 105 КК.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365-366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 – скасувати, справу повернути прокурору Ленінського району м.Вінниці для додаткового розслідування.
Судді:
А.І.Кривошея І.П.Петришин С.С.Кульбака