Справа № 2а- 8482/10/2070
Україна
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті провадження
08 липня 2010 р. м . Харків
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тацій Л.В., розглянувши адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про повернення допомоги по безробіттю,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути в примусовому порядку з громадянки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 1870 грн. 97 коп.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх
об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, отриманих незаконно, здійснюється на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до якої застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Суддя зазначає, що Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачено лише, що незаконно отримана допомога підлягає стягненню, ні спосіб, ні порядок стягнення законом не передбачені, не зазначено, які саме особи мають право здійснювати стягнення вказаної допомоги і яким чином.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що жодним законом не передбачено наявність у суб’єкта владних повноважень щодо стягнення з фізичної особи в судовому порядку коштів, виплачених як допомога по безробіттю.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
З позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку отриману допомогу по безробіттю. В позові позивач наголошував на стягненні незаконно отриманої допомоги по безробіттю, допомоги, отриманої при відсутності підстав для її отримання, на невиконанні відповідачем претензії позивача на повернення отриманих коштів.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільний процесуальний кодекс України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого
судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням характеру спору і суб’єктного складу сторін у справі, враховуючи, що між сторонами виник цивільний спір, який знаходиться поза межами компетенції адміністративного суду, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
Позивач не позбавлений можливості звернутися до місцевого суду з відповідним позовом в порядку ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, ст. ст. 17, 50, 104, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
1. У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про повернення допомоги по безробіттю відмовити.
2. Роз’яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали заяви про апеляційне оскарження, а далі - протягом наступних 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Тацій Л.В.