копія
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1084/2009 р. Головуючий у першій
інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 32 Доповідач в апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Куцеконя І.П.,
суддів - Птіціної В.І., Клочка В.П.,
при секретарі - Шевченко О.В.,
за участю - позивача ОСОБА_1,
- представника відповідача – Севастопольської
міської СЕС – Погребняк О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної спричиненням шкоди здоров’ю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 серпня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Севастопольської міської санітарно-епідеміологічної станції (далі – Севастопольської СЕС) про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в результаті ушкодження його здоров’я, в якому просив суд зобов’язати керівництво відповідача скласти акт виробничого травматизму за формою Н-1, стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 200 мінімальних оплат труда. В ході розгляду справи позивач змінив розмір своїх позовних вимог в частині суми відшкодування моральної шкоди на 121000 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що незважаючи на наявність в нього довідки про протипоказання до перенесення вантажів понад 10 кг, відповідач направив його на навантажувально-розвантажувальні роботи, які не входили до переліку його посадових обов’язків. Вказував, що внаслідок важких робіт ним були отримані травми у вигляді нефроптозу нирки справа та пахової грижі. Вважає, що внаслідок отриманих ним травм з вини відповідача йому була спричинена як фізична так і моральна шкода, що виразилося у моральних стражданнях внаслідок фізичного болю, звуженням переліку робіт при пошуку нової роботи, неможливістю вести активний образ життя через заборону лікарів.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 17 серпня 2009 року в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати по справі віднесені на рахунок держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися в засідання судової колегії, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з відсутності причинно-наслідкового зв’язку між виконанням трудових обов’язків та наявними захворюваннями позивача.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального й процесуального права та відповідають фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 13 листопада 2002 року позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем: 13.11.2002 року був прийнятий на роботу в якості садівника, 02.01.2003 року наказом № 1 від 02.01.2003 р. за його заявою переведений на посаду комірника (експедитора) (а.с.36-38), посадовою інструкцією якої передбачені навантажувально-розвантажувальні роботи, про що позивач був ознайомлений (а.с.47-49). Інструктаж по техніці безпеки і охорони праці з позивачем проведений (а.с.39-46).
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, в період з 14.02.2003 р. по 22.04.2003 р. позивачем тричі проводились навантажувально-розвантажувальні роботи, періодичність яких не є систематичною, а відноситься до категорії разових.
У зв’язку з погіршенням стану здоров’я 23.04.2003 р. позивач звернувся до лікаря та в період з 24.04.2004 р. по 29.04.2004 року ним було пройдено медичне обстеження, в результаті якого був встановлений нефроптоз нирки справа (а.с.9), 27.05.2004 р. – виявлена пахова грижа (а.с.10).
З позову вбачається, що ОСОБА_1 ставляться вимоги про зобов’язання керівництва відповідача скласти акт травматизму на виробництві за формою Н-1 у зв’язку з виявленим нефроптозом та паховою грижею, оскільки виникнення зазначених захворювань позивачем пов’язується із виконанням ним трудових обов’язків.
Відповідно до ст. 455 ЦК України (в редакції 1963 року, який діяв на момент виникнення спору), в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).
Згідно ст.440-1 ЦК України (а редакції 1963 р.), мо ральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Складання акту за формою Н-1, регулюється Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. N 623, яким встановлено вичерпний перелік випадків, підстав та порядку складання акту зазначеної форми, які сталися в результаті нещасного випадку, а також професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.
З наданих матеріалів справи вбачається, що за клопотанням позивача, ухвалою суду від 20.12.2008 р. по справі була призначена судово-медична експертиза, на вирішення якої було постановлено питання про наявність причинно-наслідкового зв’язку між виявленими у позивача у квітні-травні 2003 року нефроптозом справа та паховою грижею та навантажувально-розвантажувальними роботами у лютому-квітні того ж року (а.с. 126).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №30 від 05.05.2009 року, проведеної експертами Кримської Республіканської Установи „Бюро судово-медичної експертизи”, судово-медична експертна комісія, приймаючи до уваги безсимптомність протікання захворювання без будь-яких патологічних проявів, виявлення зміщення нирки тільки лише при ультразвуковому та орографічному інструментальному методах дослідження, відсутність динамічного лікаревого нагляду з 2003 р., утримується від встановлення причинно-наслідкового зв’язку між виникненням одностороннього опущення нирки та одноразовим проведенням навантажувально-розвантажувальних робіт, пов’язаних із підняттям та переміщенням вантажів. Також згідно висновку, вказане захворювання правої нирки не входить до переліку професійних захворювань, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 08.11.2000 р. (а.с.136-141).
Доводи позивача про наявність причинно-наслідкового зв’язку між виявленими у нього захворюваннями та навантажувально-розвантажувальними роботами спростовуються також й іншими медичними висновками даними з цього приводу, а саме - актом судово-медичного дослідження № 717 від 19.05.2003 року, що знаходиться в матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1, висновками головного лікаря Першої міської лікарні ім.Н.І.Пирогова від 03.06.2003 р. (а.с.28), головного позаштатного профпатолога Управління охорони здоров’я від 11.02.2004 р.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та виходячи з сукупності медичних даних, яким судом першої інстанції дана належна оцінка, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Крім того, колегія суддів також бере до уваги й той факт, що позивачем при прийомі на роботу, не було повідомлено адміністрації підприємства та не надано висновку медичного закладу про наявність в нього яких-небудь захворювань, які перешкоджають виконанню тих чи інших видів робіт. Даний факт позивачем не заперечувався.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем, у відповідності до ст.60 ЦПК України, не довено, що в результаті навантажувально-розвантажувальних робіт в період з 14.02.2003 р. по 22.04.2003 р. ним була одержана виробнича травма. Факт травматизму не був зафіксований при виконанні ним трудових обов’язків.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази та обставини по справі в їх сукупності, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і постановив законне і обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 серпня 2009р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: (підпис) І.П.Куцеконь
Судді: (підпис) В.І.Птіціна
(підпис) В.П.Клочко
З оригіналом згідно.
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.І.Птіціна