Справа № 1-6/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                     12 жовтня 2009 р.

Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області Польовий М.І.,

при секретарі Лінік Т.В.,

з участю прокурора Гарбуза В.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду в місті Луцьку кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт.Гоща Рівненської області, громадянки України, з вищою освітою, розведеної, на утриманні має двоє малолітніх дітей, несудимої, непрацюючої, проживаючої по АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

  ОСОБА_2, працюючи на посаді судді Березнівського районного суду Рівненської області, будучи представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів, в своєму службовому кабінеті в приміщенні Березнівського районного суду Рівненської області, розташованого в м. Березне по вул.Чорновола, 11-а, 09 липня 2007 року, близько 10 год. 50 хв., одержала від ОСОБА_3 хабар в виді грошей в сумі 50 грн. та скретч-картки для поповнення рахунку мобільного оператора «UМС» вартістю 50 грн. за застосування до нього, як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, менш суворого виду адміністративного стягнення, передбаченого санкцією вказаної статті, а саме штрафу в розмірі 270 грн., а не позбавлення права керування транспортними  засобами.

Вона ж, повторно в своєму службовому кабінеті в приміщенні Березнівського районного суду Рівненської області, розташованого в м.Березне по вул. Чорновола, 11-а, одержала 11 липня 2007 року, близько 12 год. 40 хв. від ОСОБА_4 хабар у виді грошей в сумі 100 грн. за застосування до нього, як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, менш суворого виду адміністративного стягнення,  передбаченого санкцією вказаної статті, а саме штрафу в розмірі 270 грн., а не позбавлення права керування транспортними засобами.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 себе винуватою в інкримінованих їй діях не визнала. Показала суду, що в її провадженні дійсно знаходились справи про адміністративне правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Перед розглядом справи про вчинення адмінправопорушення ОСОБА_3, на вулиці зустріла ОСОБА_5, яку добре знала і яка є тіткою ОСОБА_3  ОСОБА_5 просила її застосувати щодо ОСОБА_3 більш м’який вид адмінстягнення. Оскільки ОСОБА_3 мав прийти на розгляд справи, то вона дала ОСОБА_5 100 гривень для того, щоб ОСОБА_3 купив їй скретч-картку поповнення рахунку мобільного оператора «UМС» номіналом 50 грн. та приніс їй на розгляд справи разом із різницею грошей в сумі 50 гривень. 9 липня 2007 року, біля 9 год. 50 хвилин, під час розгляду справи вона повідомила ОСОБА_3, що за вчинене ним правопорушення він може бути позбавлений права керування транспортними засобами, однак вона застосувала до нього адмінстягнення у виді штрафу на суму 270 гривень. Приблизно через годину ОСОБА_3 прийшов у її робочий кабінет і передав їй квитанцію про сплату штрафу та скретч-картку  поповнення рахунку мобільного оператора «UМС» номіналом 50 гривень та 50 гривень.

Також показала, що 11 липня 2007 розглянула справу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_4 і наклала на нього адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 270 гривень. Можливо взяла від ОСОБА_4 100 грн., але точно не пам’ятає. Вважає, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали неправдиві показання.

Незважаючи на те, що підсудна ОСОБА_2 заперечила факт отримання хабарів від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 її винуватість у вчиненні злочину підтверджується перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, свідок ОСОБА_3 показав, що 9 липня 2007 року, близько 10 год., прибув у Березнівський районний суд до судді ОСОБА_2 для участі у розгляді справи про вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Суддя запитала чи позбавляти його права керування транспортними засобами і чи він має гроші. Він почав просити накласти на нього адміністративне стягнення в виді штрафу. Підсудна сказала, що штраф складає 400 грн., але вона призначить його в розмірі 270 грн., але він за це має дати їй 50 грн. та придбати для неї картку поповнення рахунку оператора «UМС» за 50 грн. Він погодився і сплатив штраф в розмірі 270 грн. Квитанцію про сплату штрафу, та як хабар 50 грн. і картку поповнення рахунку оператора «UМС» вартістю 50 грн. передав судді в її кабінеті. 24.09.2007 року він добровільно повідомив про цей факт правоохоронні органи.

Під час досудового слідства в поданій заяві, під час допиту як свідка, під час перегляду відеозапису подій, що відбулися 09.07.2007 року в кабінеті судді, ОСОБА_3 давав аналогічні показання і пояснював, що усвідомлював, що дає судді хабар. (т.1 а.с.83, 180-183, 215-218)

Свідок ОСОБА_4 під час досудового слідства та в судовому засіданні 17.07.2008 року, показання якого оголошені і досліджені судом, показав, що 29.06.2007 року отримав судову повістку з Березнівського районного суду про виклик його в судове засідання на 13.07.2007 року у зв’язку з розглядом справи про вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В суд він прибув 10 липня 2007 року близько 12 год. і суддя ОСОБА_2 йому повідомила, що на нього може бути накладено адміністративне стягнення в виді позбавлення права керування транспортними засобами. Він просив призначити йому мінімальне покарання. Суддя сказала, що може призначити йому штраф у розмірі 270 гривень, але він їй має за це дати 100 грн. Близько 12 год. 30 хв. 11.07.2007 року в службовому кабінеті він передав ОСОБА_2 100 грн. і вона пояснила в який банк він має сплатити штраф. Квитанцію про сплату штрафу в розмірі 270 грн. він також передав судді. Усвідомивши, що дав судді хабар, 24.09.2007 року він добровільно звернувся із заявою в правоохоронні органи.

Показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд вважає правдивими і кладе в основу вироку, оскільки вони об’єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Із протоколів огляду і прослуховування відеозаписів на відеокасетах та перегляду цих відеозаписів в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_2 в службовому кабінеті 9 липня 2007 року одержала від ОСОБА_3 хабар в виді грошей в сумі 50 грн. та картку поповнення рахунку оператора «UМС» вартістю 50 грн., а 11 липня 2007 року одержала хабар від ОСОБА_4 в виді грошей в сумі 100 грн. за те, що не буде їх позбавляти права керування транспортними засобами, а за вчинені правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, накладе адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 270 грн. (т.2 а.с. 115-118, 120-122)

Той факт, що ці відеозаписи є оригіналами, не мають ознак механічного та електроакустичного монтажу, що на них зафіксована усна мова ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтверджується висновками криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відеозапису №№4124/4125 від 20.12.2007 року. (т.1 а.с. 49-72)

Згідно довідки №13/2850 Управління Служби безпеки України в Рівненській області від 19 листопада 2007 року постановою Апеляційного суду Житомирської області №11 ЦТ від 20 червня 2007 року було надано дозвіл на здійснення оперативних заходів, які тимчасово обмежують права фізичної особи, стосовно ОСОБА_2 (т.1 а.с. 106)

В судовому засіданні ОСОБА_2 також визнала, що зафіксовані на відеокасетах події в її службовому кабінеті 09 липня 2007 року, 10 та 11 липня 2007 року при розгляді нею справ про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно мали місце.

Як вбачається із постанов від 09 липня 2007 року та 11 липня 2007 року, винесених суддею ОСОБА_2, за вчинені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, на кожного з них накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 270 грн. (т.2 а.с.146, 155)

Згідно наказу №12-К від 30 січня 2004 року територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 12.01.2004 року №32/2004 ОСОБА_2 було зараховано в штат Березнівського районного суду на посаду судді з 02 лютого 2004 року. (т.2 а.с. 175)

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, з використанням наданої їй влади та службового становища, одержала хабар за винесення рішення, яке влаштовувало хабародавців, і кваліфікує її дії по ч.2 ст.368 КК України.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вона не одержувала хабара від ОСОБА_3, а він приніс їй придбану ним на її прохання за її гроші, передані нею ОСОБА_5 картку поповнення рахунку мобільного оператора «UМС» номіналом 50 гривень та 50 гривень є безпідставними і спростовуються показаннями самого ОСОБА_3 та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що він, хоча і отримав від ОСОБА_5 гроші в сумі 100 грн., однак за ці гроші він придбав картку поповнення телефонного рахунку мобільного оператора «UМС» номіналом 50 гривень, а 50 гривень разом з карткою передав ОСОБА_2 в якості хабара. Будь-якої домовленості між ним та ОСОБА_5 про придбання для ОСОБА_2 картки поповнення рахунку і повернення 50 грн. не було.

З фрагментів відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 саме під час розгляду справи висловлювала ОСОБА_3 прохання про придбання для неї картки поповнення рахунку, вказала оператора зв’язку та декілька разів уточнювала на яку саме суму ОСОБА_3 придбати цю картку і нічого не говорила про те, що для придбання картки дала ОСОБА_5 100 гривень.

До показань свідка ОСОБА_5, що їй ОСОБА_2 дала 100 грн. з проханням, щоб ОСОБА_3 придбав для неї картку поповнення рахунку оператора мобільного зв’язку і решту грошей в сумі 50 грн. повернув, суд відноситься критично.

Ці показання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_3, поданою ним заявою про дачу хабара, відеозаписом факту передачі хабара.

Твердження підсудної ОСОБА_2, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 написали заяви і дали показання під час досудового слідства під дією психологічного тиску, суд до уваги не приймає.

Підстав не вірити показанням цих свідків у суду немає, оскільки вони послідовні, співпадають і об’єктивно підтверджуються відеозаписами про передачу хабарів та матеріалами справи.

Із поданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заяв про вчинений злочин, їх показань під час досудового слідства та в судових засіданнях вбачається, що показання вони давали добровільно і жодного разу не заявляли про те, що на них чинився тиск.

Той факт, що заяви про дачу хабара ОСОБА_3 та ОСОБА_4 писали добровільно підтвердив свідок ОСОБА_6

Разом з тим, суд вважає, що органи досудового слідства безпідставно вмінили в винуватість ОСОБА_2 кваліфікуючу ознаку – вимагання хабара.

Відповідно до п.4 примітки до ст.368 КК України вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою  запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Таких обставин у справі немає. Навпаки, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали хабар ОСОБА_2 за вчинення діяння по службі, спрямованого на задоволення протизаконних інтересів, - накладення менш суворого адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме штрафу, тобто прийняття судового рішення, яке б улаштовувало їх.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли незаконно, їх правам та законним інтересам шкоди не заподіяно, а тому кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченої ч.2 ст.368 КК України, - вимагання хабара – у даному випадку немає.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу.

Обставин, які обтяжують покарання по справі немає.

До обставин, які пом’якшують покарання, суд відносить те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, на утриманні має двоє малолітніх дітей.

Зазначені обставини в сукупності суд відносить до виключних і вважає, що по відношенню до ОСОБА_2 слід застосувати ст.69 КК України та призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.368 КК України.

Суд також дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, а тому її слід звільнити на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням.

При цьому суд також враховує невеликий розмір хабара.

Так як ОСОБА_2 вчинила злочин будучи представником влади та службовою особою, то до неї слід застосувати додаткове покарання в виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із судовою діяльністю.

ОСОБА_2 звільняється на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням, то додаткове покарання в виді конфіскації майна суд не призначає.

Майно, передане як хабар, не знайдено, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави на підставі ст.1212 ЦК України 200 грн., як безпідставно придбані.

Речові докази по справі: відеокасети №2, №3, №4 із записами отримання від ОСОБА_3 та ОСОБА_4  слід залишити при справі, а три контрольних журнали про передачу судових справ та матеріалів на розгляд судді підлягають поверненню в Березнівський районний суд Рівненської області.

Згідно довідки Львівського науково дослідного інституту судових експертиз від 20.12.2007 року вартість криміналістичної експертизи матеріалів та засобів відеозапису по двох епізодах отримання хабарів від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становить 7826 грн. і ці судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 в дохід держави.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, ст.1212 ЦК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, і із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із судовою діяльністю, строком на 1 (один) рік без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Додаткове покарання в виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із судовою діяльністю, строком на один рік підлягає реальному виконанню.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 200   (двісті) грн. незаконного збагачення.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судові витрати в сумі 7826 (сім тисяч вісімсот двадцять шість) грн.

Речові докази по справі: відеокасети №№2, 3, 4 – залишити при справі; три журнали про передачу судових справ та матеріалів на розгляд судді повернути в Березнівський районний суд Рівненської області.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через Апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий /підпис/  Польовий М.І.

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Волинської області                                                                           М. І. Польовий