ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
______________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
м. Чернівці Справа № 2а-603/09/2470
12 год. 23 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
секретар судового засідання ,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1. (довіреність від 29.02.2009 р.); ОСОБА_2. (довіреність від 28.05.2009 р.) ;
представника відповідача - ОСОБА_3. (довіреність від 10.04.2009 р. № 4401/10); ОСОБА_4. (довіреність від 07.05.2009 р. № 5207/10)
розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом gриватного підприємеця ОСОБА_5
до Державної податкової інспекції у Заставнівському районі Чернівецької області
про скасування рішення ДПІ у Заставнівському районі щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3900 грн.,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач приватний підприємець ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заставнівському районі Чернівецької області про скасування рішення ДПІ у Заставнівському районі щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3900 грн.
Позов мотивується тим, що працівниками ДПА Тернопільської області було проведено перевірку належного позивачеві залу гральних автоматів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складений акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 26.09.2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване рішення, яке, на думку позивача, підлягає скасуванню, оскільки воно суперечить статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95) та постанові Кабінету Міністрів України № 121 від 07.02.2001 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» (далі - постанова КМУ № 121). Позивач стверджує, що на сьогоднішній день не існує жодної офіційної інформації від Міністерства промислової політики України щодо організації розробки запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення діючих автоматів. Також у позові зазначається про неправомірність проведення планової перевірки податковими органами.
Представники Державної податкової інспекції у Заставнівському районі проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях. Також зазначали, що Закон № 265/95 не містить обмеженого переліку засобів проведення розрахункових операцій, а у відповідності до вимог постанови КМУ № 121 позивач був зобов'язаний перейти на облік розрахункових операцій із застосування РРО до 31.12.2006 р., а не виконання Міністерством промислової політики обов'язку щодо забезпечення до 01.02.2003 р. організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють не тягне за собою скасування положень постанови КМУ № 121.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, а також проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
26.09.2008 р. працівниками ДПА Тернопільської області було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій належного позивачеві залу гральних автоматів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої було складено акт перевірки у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності без номера від того ж числа.
Державною податковою інспекцією у Заставнівському районі було прийнято рішення від 16.02.2009 р. № 24/23-1982301008, яким за порушення пункту 1 статті 3 та згідно з пунктів 1,2 статті 17 Закону № 265/95, на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відносно приватного підприємця ОСОБА_5. була застосована штрафні (фінансові) санкція в сумі 3900 грн.
Твердження позивача про те, що перевірка була здійснена з порушенням вимог ст. ст. 11, 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ визнається помилковим, оскільки цей Закон стосується лише підстав та порядку проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів підприємницької діяльності щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) не регулює.
У цьому контексті суд зазначає, що Закон № 265/95 є спеціальним законом, а тому усі інші акти законодавства, в тому числі й Закон України «Про державну податкову службу в Україні», застосовується тільки в тій частині, що не врегульована Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та підзаконними нормативними актами, які ґрунтуються на ньому.
Згідно ст. 15 Закону №265/95 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Стосовно прийнятого ДПІ у Заставнівському районі рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95, то пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
У відповідності до абзацу 2 статті 2 Закону № 265/95 реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Пунктом 1 статті 17 згаданого Закону передбачено, що у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки, застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Проте податковою інспекцією не було і не могло бути доведено факт непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, нероздрукування відповідного розрахункового документа, встановлення невідповідності між даними реєстратора розрахункових операцій, у зв'язку із відсутністю РРО у залі гральних автоматів. Крім того, на надання послуг у сфері грального бізнесу в залі гральних автоматів за адресою - АДРЕСА_1 реєстратор розрахункових операцій не реєструвався.
Отже, оспорюваним рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення, які позивач не вчинив та не притягнуто до відповідальності за те, що вчинив, відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2 ст. 17 Закону № 265/95, слід зазначити, що пунктом 2 статті 17 Закону № 265/95 встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.
Абзацом 2 пункту 2 постанови КМУ № 121 Міністерству промислової політики України належало забезпечити до 01.02.2003 організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть вимогам цієї постанови, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що діють. Однак, вказане доручення Уряду Мінпромполітики України своєчасно виконано не було. Крім того, в постанові КМУ № 121, яка була прийнята на підставі статті 10 Закону № 265/95, відсутня вимога щодо обов'язку використовувати саме гральний автомат в якості РРО, який би дозволяв роздруковувати відповідний розрахунковий документ.
Матеріали справи та зазначені вище закони та нормативно-правові акти дозволяють зробити висновок про те, що позивач з об'єктивних причин не мав можливість використовувати в якості РРО гральні автомати, обладнані запам'ятовуючими пристроями (фіскальною пам'яттю), та обліковувати кожну розрахункову операцію одночасно з її здійсненням, оскільки профільне Міністерство своєчасно не розробило таких пристроїв.
Тобто застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону № 265/95 є неправомірним.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею і документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення державної податкової інспекції у Заставнівському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.06.2008 р. № 24/23-1982301008 на суму 3900 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь позивача ОСОБА_5. судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : Т.М. Брезіна