ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04 серпня 2009 р. м. Чернівці Справа № 2а-643/09/2470
16 год.23 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання: Гордеєвій О.Б.
за участю сторін:
від позивача - представник Комунального підприємства «Сторожинецька центральна районна аптека № 23» Гінінгер В.Д. (довіреність б/н від 25.05.2009 р.);
від відповідача – представники Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області Фалуш П.В. (довіреність № 24-25-13/9 від 08.01.2009 р.), Готопіла Н.І. (довіреність № 24-25-14-17/4291 від 30.07.2009 р.),
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Сторожинецька центральна районна аптека № 23» до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство «Сторожинецька центральна районна аптека № 23» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № 24-3-12/823 від 02.12.2008 р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» при винесенні оскаржуваної вимоги. З вимогою не погоджується, у зв’язку з чим звернувся до суду із зазначеним позовом.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав наведених у запереченнях, оскільки вважають, що оскаржувана вимога прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а дії органу контрольно-ревізійного управління є правомірними.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі судом встановлено наступне.
Комунальне підприємство «Сторожинецька центральна районна аптека № 23» (59000, м. Сторожинець, вул. Чапаєва, 13, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 01980667) зареєстроване, як юридична особа Сторожинецькою райдержадміністрацією. Форма власності – комунальна.
Контрольно-ревізійним відділом в Сторожинецькому районі Чернівецькій області, який входить до складу контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Сторожинецька центральна районна аптека № 23» за період з 01.01.2006 р. по 31.10.2008 р., результати якої оформлено актом від 07.11.2008 р. № 24-07/73 (а.с. 20 - 41).
Ревізією виявлено порушення на суму 35,2 тис. грн.., в т. ч.: встановлено недоотримання працівниками ЦРА № 23 скоригованих відпускних в сумі 10972,44 грн.; встановлено виплату преміальних при збитковій діяльності підприємства в сумі 17744,03 грн.; зайво нараховано і перераховано в державні та цільові фонди 6512,06 грн.
На підставі висновків ревізії, 02.12.2008 р. контрольно-ревізійний відділ в Сторожинецькому районі надіслав позивачу лист за № 24-30-12/823 «Про усунення виявлених ревізією порушень» з вимогами, зокрема:
1. матеріали ревізії розглянути в колективі в 10-ти денний термін. Копію наказу направити контрольно-ревізійному відділу в 3-х денний термін після розгляду на засіданні колективу.
2. виплатити нараховане ревізією коригування відпускних працівникам аптеки в сумі 10972,44 грн.
3. забезпечити відшкодування зайво нарахованих та перерахованих премій в сумі 17744,03 грн. У разі відмови винних осіб від відшкодування, пред’явити їм цивільні позови через суд.
4. забезпечити поновлення зайво нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів в сумі 6512,06 грн.
5. усунути зазначені в акті порушення і вжити заходів по недопущенню аналогічних недоліків в подальшому.
Не погоджуючись із вказаними вимогами, викладеними в листі № 24-30-12/823 від 02.12.2008 р., позивач оскаржив їх до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Господарського кодексу України однією з сфер державного фінансового контролю за господарською діяльністю суб'єктів господарювання є збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності. Частиною 4 зазначеної статті Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Повноваження органів контрольно-ревізійних служб визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ (далі – Закон № 2939).
Відповідно до ст. 2 цього Закону, головним завданням державної Контрольно-ревізійної служби України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконання місцевих бюджетів, розробленням пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частинами 2, 5 ст. 2 Закону України № 2939 передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.
Статтею 8 Закону «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» на Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі покладено функції з проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Відповідно до п. 4, 7, 8, 9 ст. 10 вказаного Закону органам контрольно-ревізійної служби надано право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства, накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення.
Як встановлено в судом, в ході проведеної ревізії відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем в порушення вимог п. 10 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. не проведено коригування нарахованих відпускних, в результаті чого не донараховано відпускних 30 працівникам Сторожинецької ЦРА № 23 на загальну суму 10972,44 грн., а також протягом січня, квітня, липня 2006 р., квітня, листопаді, грудні 2007 р. працівникам лікарні безпідставно нараховані преміальні при збитковій діяльності та при невиконанні плану товарообігу на загальну суму 17744,03 грн. та як наслідок, зайво нараховано та перераховано до державних цільових фондів внесків в сумі 6512,06 грн.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача та пред’явленою вимогою з огляду на таке.
Відповідно до п. 10 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.19995 р., у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Статтею 94 Кодексу законів про працю визначено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
З огляду на викладене суд вважає, що коригування заробітної плати та інших виплат на госпрозрахункових підприємствах роботодавець може проводити на власних розсуд.
Висновком № 17 експертного економічного дослідження від 15.05.2009 р., проведеним судовим експертом Перепелюк С.М., підтверджено, що позивач не зобов’язаний проводити коригування нарахованих відпускних, в зв’язку з підвищенням заробітної плати.
Стосовно вимоги відповідача щодо відшкодування безпідставно нарахованих преміальних при збитковій діяльності, суд вважає її неправомірною за таких обставин.
Судовим розглядом встановлено, що за даними головної книги позивача за 2006 р. та 2007 р. по бухгалтерському рахунку 79 «Фінансові результати» на протязі 2006 р. та 2007 р. рахувалось кредитове сальдо – прибуток отриманий підприємством від усіх видів діяльності.
Відповідно до «Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. рахунок 79 «Фінансові результати» призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.
Пунктом 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р. дано визначення терміну фінансова звітність під яким слід розуміти бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період».
Пунктом 4 цього Положення передбачено, що метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
В пункті 12 вказаного Положення зазначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Досліджені в судовому засіданні звіти про фінансові результати (ф.2) за 2006 р. та 2007 р., а також фінансові звіти «Баланс» (ф.1) за 2006 р. та 2007 р. встановлено, що КП «Сторожинецька ЦРА №23» від здійснення господарської діяльності за 2006 р. та 2007 р. отримувало прибуток, в т.ч. за 2006 р. сума отриманого прибутку становила 10,7 тис. грн., а за 2007 р. – 4,9 тис. грн.
За таких обставин суд вважає, що позивач мав право на протязі 2006-2007 р. р. виплачувати своїм працівникам премії в зв’язку з отриманням прибутку.
Також висновком № 17 експертного економічного дослідження від 15.05.2009 р. підтверджено, що позивач від здійснення господарської діяльності за 2006 р. та 2007 р. отримав прибуток.
Суд, оцінюючи вказаний висновок експертного економічного дослідження вважає, що він відповідно до ст. 70 КАС України є належним та допустимим доказом, так як стосується самого предмету доказування та відповідає встановленим в ході судового засідання обставинам. Суд погоджується з міркуваннями експерта та вважає, що позивач не зобов’язаний проводити коригування нарахованих відпускних, в зв’язку з підвищенням заробітної плати та мав право виплачувати премії в зв’язку з отриманням прибутку в 2006 – 2007 р. р.
Щодо вимоги відповідача про відшкодування зайво нарахованих та виплачених премій, а також поновлення зайво нарахованих та перерахованих внесків до державних цільових фондів суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Як вбачається із наведеної норми, суми, що надмірно виплачені підлягають поверненню у випадку, якщо їх виплата є результатом рахункової помилки або несумлінності одержувача.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що переплата премій проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку та недобросовісності з боку працівників позивача.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб’єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) відповідачем при пред’явлені оскаржуваної вимоги, а саме: вимога про усунення виявлених порушень прийнята всупереч встановлених законом повноважень, у невизначений законом спосіб, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій щодо пред’явлення вимоги № 24-30-12/823 від 02.12.2008 р. Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача та встановлені у справі обставини правомірності коригування позивачем відпускних, нарахування та виплати премій, а також нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а вимога Контрольно-ревізійного відділу в Сторожинецькому районі Чернівецькій області від 02.12.2009 р. № 24-30-12/823 «Про усунення виявлених ревізією порушень» визнанню протиправною та скасуванню.
Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню зазначена сума судових витрат по даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України. ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158, 160-163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного відділу в Сторожинецькому районі Чернівецькій області від 02.12.2009 р. № 24-30-12/823 «Про усунення виявлених ревізією порушень».
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Сторожинецька центральна районна аптека № 23» судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2009 р.
Суддя В.К. Левицький