ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
----------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа № 2-84/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Оніщука М.І.,
при секретарях: Сливка А.В., Петрові Д.В., Блажівському С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод в реалізації права власності і вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ спільного майна,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: виділити їй в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 вартістю 6 000 000 грн., квартиру АДРЕСА_2 вартістю 1 500 000 грн., автостоянку НОМЕР_1, розташовану на другому поверсі секція «Б» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м. Києві вартістю 300 000 грн., квартиру АДРЕСА_3 вартістю 800 000 грн., автомобіль «Лексус» RX 350, д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 250 000 грн., автомобіль «Мерседес» SLK 200 д.н.з. НОМЕР_3 вартістю 300 000 грн., автостоянку НОМЕР_4, розташовану на другому поверсі секції «Б» по вул. Ковпака, 17 в м. Києві вартістю 300 000 грн.; визнати грошові кошти, які ОСОБА_2 виплатив ТОВ «Аспекс» в особі директора Андрушка С.П. в якості авансу за реконструкцію офісної будівлі на території, яка належить ТОВ «Аспекс» за адресою: АДРЕСА_6 на загальну суму 175 000 доларів США або 875 000 грн. спільно набутим подружнім майном, яке підлягає поділу; зобов’язати відповідача виплатити їй Ѕ частину доходу за 2008 рік в розмірі 1 444 000 грн. та зобов’язати відповідача ОСОБА_2 виплачувати щорічно 1 000 000 грн. доходу в березні кожного року. Відповідачу просить виділити: житловий будинок АДРЕСА_4, земельну ділянку АДРЕСА_5, автомобіль «Мерседес» GL-500 д.н.з. НОМЕР_5, офісне приміщення по АДРЕСА_6; грошові кошти, які знаходяться на рахунках: АКБ «Легбанк» р/рНОМЕР_6, МФО 300056, код ЄДРПОУ 2703911896 та грошові кошти з р/р НОМЕР_7 в АКБ «Легбанк», грошові кошти, які ОСОБА_2 виплатив ООО «Аспекс» за реконструкцію офісної будівлі в розмірі 175 000 доларів США або 875 000 грн.; зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_3 та передати позивачці ключі від вказаної квартири, а також вселити її в квартиру АДРЕСА_3 та зобов’язати ОСОБА_3 усунути порушення прав власника квартири АДРЕСА_3.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 08.08.1993 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 Гонтівською сільською радою, Чернівецького району, Вінницької області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 10. Під час шлюбу придбано майно, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності: житловий будинок АДРЕСА_4; квартира АДРЕСА_1; квартира АДРЕСА_2; автостоянка НОМЕР_4, розташована на другому поверсі секція «Б» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві; автомобіль Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_2; автомобіль «Mercedes Benz SLK 200» д.н.з. НОМЕР_3; офісне приміщення по АДРЕСА_6; квартира АДРЕСА_3; автомобіль «Mercedes Benz GL 500» д.н.з. НОМЕР_5; земельна ділянка площею 0,2916 га, розташована на території АДРЕСА_5. При цьому вказує, що спільно володіти та користуватись вказаним майном сторони не можуть, дійти згоди щодо порядку користування майном також сторонам не вдалось. Крім цього, послалась на те, що їх неповнолітній син проживає з нею і перебуває на її утриманні та вихованні, а отже при вирішенні спору просила врахувати інтереси дитини.
Більш того, зазначила, що відповідач перешкоджає їй здійснювати підприємницьку діяльність – здавання в оренду власного майна. Так, вказує, що між нею та ТОВ «Омакс Інтернешенл» був укладений договір оренди житлового приміщення від 01.01.2008 року – квартири АДРЕСА_3, а оскільки ОСОБА_2 перешкоджав їй здійснювати дану підприємницьку діяльність вона була змушена звернутись до ТОВ «Омакс Інтернешенл» з пропозицією розірвати договір оренди. При звільненні орендованого приміщення директор ТОВ «Омакс Інтернешенл» ОСОБА_3 передав ключі не позивачці, а відповідачу – ОСОБА_2 і не підписав з нею акт прийому-передачі приміщення. Тому позивачка просить зобов’язати відповідача ОСОБА_3 усунути порушення її прав власника, зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні квартирою та вселити її у вказану квартиру.
ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ спільного майна подружжя та просить визнати за ним право особистої приватної власності на: житловий будинок АДРЕСА_4; земельну ділянку по АДРЕСА_5; 2/3 частини чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1; автомобіль «Mercedes Benz GL 500» д.н.з. НОМЕР_5. Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на автомобіль «Mercedes Benz SLK 200» держ. № НОМЕР_3. В порядку поділу спільного майна сторін просить виділити в особисту приватну власність йому: 1/3 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1; автостоянку НОМЕР_4, розташовану на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві; автостоянку НОМЕР_1, розташовану на другому поверсі секції «Б» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві; двокімнатну квартиру АДРЕСА_3. ОСОБА_1, в порядку поділу спільного майна, просить виділити трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_2.
В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що у зареєстрованому шлюбі сторони перебували з 08.08.1993 року. 12.05.2008 року рішенням Солом’янського районного суду м. Києва було задоволено позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і шлюб між ними було розірвано.
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 не вела домашнє господарство, не брала жодної участі в утриманні сім’ї та дитини, тривалий час взагалі не працювала, а також неодноразово уходила з сім’ї і проживала окремо, залишаючи дитину з ним.
Оскільки ОСОБА_1 не бажала вести і не вела домашнє господарство він був змушений наймати хатніх робітниць, які готували їжу, прибирали, прали – вели домашнє господарство.
Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинились з травня 2007 року і з того часу вони не ведуть спільне господарство та не мають спільного сімейного бюджету.
Під час зареєстрованого шлюбу було придбано наступне майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_2; двокімнатна квартира АДРЕСА_3; чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1; житловий будинок по АДРЕСА_4; земельна ділянка площею 0,2916 га, розташована по АДРЕСА_5; автостоянка НОМЕР_4, розташована на другому поверсі секції Б, критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві; автостоянка НОМЕР_1, розташована на другому поверсі секції Б, критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві; автомобіль Lexus RX 350 д.н.з НОМЕР_2; автомобіль «Mercedes Benz SLK 200» д.н.з. НОМЕР_3 та автомобіль «Mercedes Benz GL 500» д.н.з. НОМЕР_5.
При цьому вказує на те, що за спільні грошові кошти сім’ї було придбано: 1/3 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 а інші 2/3 частини цієї квартири було придбано за особисті кошти ОСОБА_2 і тому вони є його особистою власністю, оскільки за 2/3 частини вказаної квартири, за будинок АДРЕСА_4 та земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_5 він розрахувався своїми особистими грошовим коштами, які позичив з метою створення своєї особистої приватної власності. Ці кошти було позичено ним виключно в його інтересах після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_1
Крім цього, зазначає, що з трьох автомобілів, що були придбані сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, лише автомобіль Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_2 був придбаний сторонами в березні 2007 року, тобто до припинення фактичних шлюбних відносин, для потреб сім’ї та за спільні грошові кошти.
Також посилається на те, що після фактичного припинення подружніх відносин він, за особисті грошові кошти, влітку 2007 року придбав для себе автомобіль «Mercedes Benz GL 500» д.н.з. НОМЕР_5, а ОСОБА_1, за її власні кошти, для її власних потреб було придбано автомобіль «Mercedes Benz SLK 200» д.н.з. НОМЕР_3.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 вважає, що до складу майна, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, входить лише: трикімнатна квартира АДРЕСА_2; двокімнатна квартира АДРЕСА_3; 1/3 частина чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, автостоянки НОМЕР_4 і НОМЕР_1, розташовані на 2-му поверсі секції Б критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 у м. Києві та автомобіль Lexus RX 350 д.н.з. № НОМЕР_2.
Більш того, ОСОБА_2 посилається на те, що їх з відповідачкою син – ОСОБА_4, 1994 року народження, проживає разом з ним і завжди знаходився і знаходиться лише на його утриманні, відповідачка участі в утриманні сина взагалі не приймає, а тому, на його думку, з огляду на такий факт суд повинен відступити від рівності часток подружжя у спільному майні і збільшити його частку у спільному майні подружжя до 29/50 частки від майна, що є спільною сумісною власністю сторін, а частку відповідачки відповідно зменшити до 21/50 частки.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник повністю підтримали первісний позов з викладених в ньому підстав та просили його задовольнити, натомість проти задоволення зустрічного позову заперечували.
Представники ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечували та просили задовольнити заявлені зустрічні вимоги з підстав викладених в зустрічній позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в заяві на адресу суду просив розглянути справу за його відсутності.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 08.08.1993 року Гонтівською сільською радою Чернівецького району, Вінницької області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 10.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.05.2008 року шлюб між сторонами було розірвано. На підставі вказаного судового рішення ОСОБА_1 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві 10.07.2008 року отримала свідоцтво про розірвання шлюбу.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який, як вбачається з матеріалів справи, проживає разом з батьком ОСОБА_2 та перебуває на повному матеріальному забезпеченні останнього. Аліментів на утримання сина ОСОБА_1 не сплачує.
Під час існування зареєстрованого шлюбу на ім’я кожної із сторін було набуто наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_4, придбаний на ім’я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченим 19.07.2007 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського району Київської області Федотовою О.В. (т. 1 а.с. 6, 192); чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1, придбана на ім’я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. (т. 1, а.с. 9); квартира АДРЕСА_2, придбана на ім’я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 14.04.2000 року, зареєстрованого на товарній біржі «Українська біржа Десятинна» (т. 1 а.с. 10); автомобіль «Mercedes Benz SLK 200» д.н.з. НОМЕР_3, придбаний на ім’я ОСОБА_1, згідно довідки-рахунку від 19.07.2007року (т. 1 а.с. 14, 87); автостоянка НОМЕР_4, розташована на другому поверсі секція «Б» критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві, придбана на ім’я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 15.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сікорським А.А. (т. 1. а.с. 7); автомобіль Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_2, придбаний на ім’я ОСОБА_1, згідно довідки-рахунку від 14.03.2007 року (т. 1 а.с. 13); квартира АДРЕСА_3, придбана на ім’я ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 24.09.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. (т. 1, а.с. 16); автомобіль «Mercedes Benz GL 500» д.н.з. НОМЕР_5, придбаний на ім’я ОСОБА_2 згідно довідки-рахунку від 19.07.2007 року; земельна ділянка площею 0,2916 га, розташована на території АДРЕСА_5, придбана на ім’я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 19.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Федотовою О.В.
Допитані з боку позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали суду, що син сторін проживає разом з батьком, знаходиться, і раніше також знаходився, на його повному утриманні. ОСОБА_1 і як сторона у справі, і як допитана в якості свідка, не заперечувала цих обставин. Доказів того, що вона приймає участь в утриманні сина ОСОБА_1 суду не надала.
Аналізуючи матеріали справи та надані докази, судом встановлено, що син сторін ОСОБА_4 проживає разом з батьком та знаходиться на його повному утриманні.
Судом також встановлено, що фактичні шлюбні відносини між сторонами припинились з травня 2007 року і з того часу не відновлювались, загального сімейного бюджету не було та спільне господарство не велось. Даний факт підтверджується як письмовими доказами: позовними заявами ОСОБА_1 про розірвання шлюбу від 24.05.2007 року та від 31.01.2008 року, поданими до Солом’янського районного суду м. Києва (т. 3 а.с. 231, т. 5 а.с. 58), в яких остання власноруч вказує на припинення шлюбних відносин саме з травня 2007 року та ухвалою Солом’янського районного суду від 18.02.2008 року (т. 3 а.с. 232), так і показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Так свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі не працювала, але хотіла красиво жити, що вона неодноразово уходила з дому, а ОСОБА_2 майже завжди їздив відпочивати з сином без дружини, що позивачка за первісним позовом пішла з дому в травні 2007 року, повернулась додому (в квартиру АДРЕСА_1) восени цього ж 2007 року, але сімейні відносини між сторонами з травня 2007 року не поновлювались. Син сторін ОСОБА_4 весь час знаходився і знаходиться на утриманні батька.
Свідок ОСОБА_6 показала суду, що з грудня 2007 року працює у ОСОБА_2 домашньою робітницею і коли вона прийшла в квартиру де проживали сторони, тобто в квартиру АДРЕСА_1, то бачила, що сторони проживали в різних кімнатах, не спілкувались та харчувались окремо.
Аналізуючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було припинено з травня 2007 року.
Суд критично ставиться та, як наслідок, не приймає до уваги пояснення ОСОБА_1, надані нею як стороною у справі та як свідком з приводу того, що фактично шлюбні відносини між сторонами були припинені лише наприкінці 2007 року, оскільки вони протирічать більшій частині доказів, зібраних у справі.
Отже, з огляду на викладене, майно, яке було набуте кожною зі сторін після травня 2007 року є їх особистою власністю.
Як показав суду свідок ОСОБА_7, влітку 2007 року він позичив ОСОБА_2 двома частинами суму в загальному розмірі 1500000 доларів США, що також підтверджується наявними в справі відповідними розписками (т. 4 а.с. 74, 75). Також свідок вказав, що коли ОСОБА_2 позичав ці гроші, то повідомив йому, що розлучається з дружиною і хоче придбати для себе будинок та інше майно. Разом з цим, повідомив суду, що відповідно до рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 13.08.2008 року було задоволено його позов до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, після чого ОСОБА_2 трьома платежами від 25.12.2008 року, 26.02.2009 року та 20.03.2009 року повернув борг в повному обсязі, про що складено відповідні розписки (т. 4 а.с. 76, 77, 78).
При цьому, слід зазначити, що під час розгляду справи ні ОСОБА_1, ні її представник не виявили її наміру та бажання прийняти участь в поверненні вказаного боргу або його відповідної частини.
Як вбачається з матеріалів справи продавцем квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_8 З копії розписки останнього від 27.06.2003 року (т. 4 а.с. 72) вбачається, що при укладанні договору купівлі-продажу цієї квартири від 27.06.2003 року дійсна ціна договору, встановлена сторонами, складала 1 500 000 гривень. 500000 гривень покупець передав, а продавець отримав в день підписання договору, а решту суми договору в сумі 1 000 000 гривень покупець зобов’язався передати продавцю за першою вимогою останнього протягом трьох місяців. Ця обставина вбачається і з копії розписки ОСОБА_2 від 27.06.2003 року (т. 4 а.с. 73), згідно якої серед іншого останній зобов’язався не реєструвати квартиру в БТІ м. Києва до повного розрахунку з продавцем.
Як вбачається з копії розписки ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 73 на звороті) від 17.07.2007 року, тобто після припинення шлюбних відносин між сторонами, ОСОБА_2 проведено остаточний розрахунок за договором і повернуто ОСОБА_8 залишок суми договору в розмірі 1 000 000 гривень.
Вказані докази є належними доказами і в процесі розгляду справи не оспорювались ні ОСОБА_1, ні її представником.
З огляду на викладене, судом встановлено, що вказана квартира придбана на ім’я ОСОБА_2 за суму 1 500 000 грн., з яких 500 000 грн., тобто 1/3 частина від договірної ціни квартири, була сплачена продавцю в день укладання договору купівлі-продажу цієї квартири, ще під час існування сім’ї сторін, і тому 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю. Натомість 1 000 000 грн., що відповідає вартості 2/3 частин цієї квартири сплачено ОСОБА_2 продавцю квартири 17.07.2007 року, тобто після фактичного розпаду сім’ї за рахунок, його особистих грошових коштів, а тому 2/3 частини вказаної квартири є його особистою власністю.
Оскільки житловий будинок АДРЕСА_4; 2/3 частини квартири АДРЕСА_1; земельна ділянка площею 0,2916 га, розташована на території АДРЕСА_5; автомобіль «Mercedes Benz GL 500» держ. № НОМЕР_5, придбані ОСОБА_2 після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 за його особисті грошові кошти, то відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України це майно є особистою власністю відповідача за первісним позовом.
З тих же підстав автомобіль «Mercedes Benz SLK 200» держ. № НОМЕР_3, придбаний ОСОБА_1 після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2, належить їй на праві особистої приватної власності і не є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки автомобіль «Mercedes Benz GL 500» держ. № НОМЕР_5, був відчужений ОСОБА_2 в 2008 році, що вбачається з повідомлення ДАІ (т. 1 а.с. 53), і на момент ухвалення рішення вже не є його особистою приватною власністю, тому суд не вбачає підстав для задоволення його позовних вимог в частині визнання за ним права власності на вказаний автомобіль.
Таким чином судом встановлено, що з моменту юридичної реєстрації шлюбу і до припинення фактичних шлюбних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбано наступне майно, що є їх спільною сумісною власністю: трикімнатна квартира АДРЕСА_2, дійсною вартістю 1 873 830грн.; двокімнатна квартира АДРЕСА_3, дійсною вартістю 1 623 467грн.; 1/3 частина чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, дійсною вартістю 871 290грн.; автостоянка НОМЕР_4, розташована на другому поверсі секції Б, критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві, дійсною вартістю 290 086 грн.; автостоянка НОМЕР_1, розташована на другому поверсі секції Б, критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві, дійсною вартістю 274 717 грн. та автомобіль Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_2, дійсною вартістю 339 212,47 грн.
Таким чином, всього сторонами на праві спільної сумісної власності було придбано майна на загальну суму 5 272 602,47 грн., тому кожна зі сторін, при розподілі майна мала б право на виділення їй майна на суму 2 636 301,24 грн. (5 272 602,47 грн. : 2).
Дійсна вартість вказаного майна встановлена висновком судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ від 02.02.2009 року (т. 3 а.с. 25-32) та висновком судової автотоварознавчої експертизи КНДІСЕ від 12.02.2009 року (т. 3 а.с. 36-40).
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Таким чином, ОСОБА_1 зобов’язана брати участь в утриманні дитини, але як пояснив суду її представник вона не сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина, тому що до неї з такими вимогами ОСОБА_2 не звертався. Така позиція ОСОБА_1 не приймається судом до уваги, тому що незалежно від пред’явлення аліментних вимог тим з батьків, з ким дитина проживає, інший з батьків зобов’язаний виконувати свій обов’язок по утриманню дитини відповідно до вимог закону. Отже, під час розгляду справи встановлено, що участі в утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_1 не приймає.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним, проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не приймає участі в утриманні сина сторін, суд вважає за можливе зменшити частку ОСОБА_1 при розподілі майна колишнього подружжя на 4/25 частин від вартості майна, що приходиться на її частку, і виділити їй майна на суму 2 213 042,47 грн., а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, дійсною вартістю 1 873 830 грн. та автомобіль Lexus RX 350 д.н.з. № НОМЕР_2, дійсною вартістю 339 212,47 грн.
Частка ж майна ОСОБА_2 підлягає відповідно збільшенню і йому слід виділити майна на суму 3059560 грн., а саме: 1/3 частину чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, дійсною вартістю 871290 грн., двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 дійсною вартістю 1 623 467 грн.; автостоянку НОМЕР_4, розташовану на другому поверсі секції Б, критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві, дійсною вартістю 290086 грн. та автостоянку НОМЕР_1, розташовану на другому поверсі секції Б, критої автостоянки по вул. Ковпака, 17 в м. Києві дійсною вартістю 274 717 грн.
Більш того, як вбачається з пояснень сторін та розписок (т. 2 а.с. 157-165) з метою отримання права власності на нежиле приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_6, ОСОБА_2 декількома платежами протягом 2005-2006 років сплачував, а Андрушко С.П. як директор ТОВ «Аспекс» отримував від нього грошові кошти в сумі 165000 доларів США, однак будь-якого договору, який, відповідно до вимог закону, породжував би для ОСОБА_2 право власності на приміщення за цією адресою між вказаними особами укладено не було. Як вбачається з розписок директора ТОВ «Аспекс» Андрушка С.П., отримані ним від ОСОБА_2 гроші, протягом вересня 2006 року, тобто під час існування сім’ї сторін, було повернуто ОСОБА_2 (т. 4 а.с. 79-82).
Оскільки вказані суми було повернуто задовго до припинення сторонами шлюбних відносин і доказів наявності цих сум на момент виникнення спору ОСОБА_1 суду не надала, то суд не вбачає підстав для врахування вказаних сум при поділі майна колишнього подружжя. Також судом встановлено, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не набув право власності на офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_6, а засноване ним ПП «Арт-Трейдинг» є лише орендарем приміщення площею 60 м.кв. за цією адресою на підставі Договору оренди від 09.01.2007 року (т. 4 а.с. 25-28). Отже, належні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині відсутні.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що відповідно до положень ст.ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Як вбачається з письмових доказів у справі ПП «Артур-Мюзік» з січня 2007 року господарську діяльність не вело і відповідно будь-яких доходів не отримувало (т. 3 а.с. 233, 242-248).
З матеріалів справи (т. 4 а.с. 13-24) вбачається, що у період шлюбу сторін, в жовтні 2004 року, ОСОБА_2 було засновано ПП «Арт-Трейдинг» статутний фонд якого складав 500 грн., і його було сформовано під час шлюбу сторін. Згідно із змінами до Статуту ПП «Арт-Трейдинг» від 13.03.2008 року (т. 4 а.с. 10-11) статутний фонд цього підприємства було збільшено до 150 000 грн., які ОСОБА_2 як засновник, вніс до статутного фонду підприємства після припинення шлюбних відносин сторін. Таким чином, судом встановлено, що внесок ОСОБА_2 до статутного фонду цього підприємства становить 149500 грн. і не є спільною власністю сторін (т. 5 а.с. 59), а первісно внесені до статутного фонду цього підприємства 500 грн. внесені з сімейного бюджету, а тому ОСОБА_1 має право на частку доходу (прибутку) від діяльності даного підприємства в розмірі, пропорційному частці коштів, внесених під час шлюбу сторін з їх спільного бюджету.
З фінансового звіту ПП «Арт-Трейдинг» за 2008 року (т. 4 а.с.6-7) вбачається, що прибуток (дохід) ПП «Арт-Трейдинг» за 2008 рік становить – 71 700 грн.
Згідно довідки ПП «Арт-Трейдинг» № 16/03 від 25.03.2009 року дивіденди від діяльності цього підприємства відповідачу, як власнику, не нараховувались та не виплачувались.
В зв’язку з тим, що судом встановлено факт збільшення засновником статутного фонду ПП «Арт-Трейдинг» в березні 2008 року, після припинення подружніх відносин з позивачкою, за рахунок його особистих грошових коштів до 150000 грн., суд приходить до висновку, що з березня 2008 року частки сторін у прибутку (доході) ПП «Арт-Трейдинг» перерозподілились і становлять: 0,17 % у позивачки та 99,83 % у відповідача.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає 5975 грн. (6076,58 грн. : 71700 грн. : 12 місяців х 50 % х 2 місяці), що і становить 1/2 частину прибутку (доходу) ПП «Арт-Трейдинг» за січень-лютий 2008 року, а також 101,58 грн. (71700 грн. : 12 місяців х 10 місяців х 0,17%) прибутку (доходу) ПП «Арт-Трейдинг» за березень-грудень 2008 року).
Аналізуючи лист Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва від 07.04.2009 року (т. 4 а.с. 47) та фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва ПП «Арт-Трейдинг» за 2008 рік, суд приходить до висновку, що посилання позивачки на те, що прибуток ПП «Арт-Трейдинг» за 2008 рік склав 2 803 900 грн., не є обґрунтованими, оскільки дана сума становить валовий дохід підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб’єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб’єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Відповідно до ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
З матеріалів справи також вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, під час шлюбу сторін, він був зареєстрований як фізична особа - підприємець.
Згідно звітів цього суб’єкта підприємницької діяльності обсяг виручки за І-ІІ квартал 2008 року становив 462154,82 грн. Господарська діяльність цього суб’єкта підприємницької діяльності зупинена з травня 2008 року.
Позивачка ОСОБА_1 не надала суду жодного належного доказу на підтвердження розміру чистого доходу (прибутку), отриманого відповідачем як фізичною особою - суб’єктом підприємницької діяльності, оскільки виручка, відображена у наданих відповідних звітах, не є доходом (прибутком), а є лише загальним обсягом виручки.
Оскільки судом встановлено, що шлюбні відносини сторін були припинені ще в травні 2007 року, то підприємницька діяльність ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця після припинення шлюбних відносин сторін здійснювалась не в інтересах сім’ї, а лише в його власних особистих інтересах. ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що при здійсненні цієї діяльності ОСОБА_2 використовував спільні грошові кошти їх сім’ї. Тому суд не вбачає підстав для врахування при поділі майна сторін прибутку (доходу) ОСОБА_2 як фізичної особи – підприємця за період 2008 року.
Більш того, з матеріалів справи (т. 2 а.с. 156) вбачається, що на картковому рахунку ОСОБА_2 знаходились грошові кошти, внесені ним на цей картковий рахунок в березні 2008 року. Твердження ОСОБА_1 про те, що це є розрахунковий рахунок суперечать доказам у справі, оскільки грошові кошти внесені на цей картковий рахунок № НОМЕР_7 після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами, і від так підстави для врахування їх при поділі майна подружжя також відсутні.
До того ж суд не вбачає підстав поділити між сторонами грошові кошти, що знаходяться на р/р НОМЕР_6, МФО 300056, код ЄДРПОУ 0703911896, відкритому на ім’я СПД ОСОБА_2 в АКБ «Легбанк», оскільки ці грошові кошти не є прибутком (доходом) суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2, а є майном, завдяки якому суб’єкт підприємницької діяльності здійснює господарську діяльність, несе витрати та сплачує загальнообов’язкові платежі до бюджету. Також ОСОБА_1 не було доведено, що грошові кошти на цей рахунок були зараховані до припинення шлюбних відносин між сторонами.
Надані позивачкою копії накладних та інших документів (т. 4 а.с. 231-250, т. 5 а.с. 1-49) не доводять факт продовження нею шлюбних відносин з відповідачем після травня 2007 року, з цих документів також не вбачається ні факт взаєморозрахунків за придбану сантехніку та аксесуари, ні факт передачі їй товару, ні те за якою адресою цей товар нею завозився.
З наданих позивачкою суду копій фотокарток також не вбачається факт продовження шлюбних відносин між сторонами з травня 2007 року.
Разом з цим, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ОСОБА_1 з січня 2008 року здавала в оренду ТОВ «Омакс Інтернешнл» квартиру АДРЕСА_3. В наступному дію цього договору за її вимогою, направленою на адресу орендаря, було припинено. Як пояснили суду представники ОСОБА_2 при звільненні цієї квартири, директор товариства ОСОБА_3 передав ключі від неї ОСОБА_2, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в реалізації права власності, оскільки, як вказано вище, суд вважає за доцільне виділити вказану квартиру у власність ОСОБА_2, а від так підстави для задоволення первісного позову в частині вселення позивачки в цю квартиру та усунення перешкод з боку відповідача щодо користування цією квартирою, відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 28 КпШС України, ст.ст. 57, 60, 65 ч. 1, 69, 70, 71, 180, 185 СК України, ст. 317 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57-60, 209, 212-215, 223 ЦПК України суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та усунення перешкод в реалізації права власності і вселення – задовольнити частково.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ спільного майна – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_4.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,2916 га по АДРЕСА_5.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на 2/3 частини 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль «Mercedes Benz SLK 200», державний номерний знак НОМЕР_3.
В порядку поділу спільного майна виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність:
- 1/3 частину 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1;
- автостоянку НОМЕР_4, розташовану на другому поверсі секції Б по вулиці Ковпака, 17 (сімнадцять) в місті Києві;
- автостоянку НОМЕР_1, розташовану на другому поверсі секції Б по вулиці Ковпака, 17 (сімнадцять) в місті Києві;
- 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_3.
В порядку поділу спільного майна виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність:
- 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2;
- автомобіль «Lexus RX 350», державний номерний знак НОМЕР_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку прибутку (доходу) від діяльності Приватного підприємства «Арт-Трейдінг» за 2008 рік в сумі 6076 (шість тисяч сімдесят шість) гривень 58 копійок.
В задоволенні інших заявлених первісних та зустрічних вимог – відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ М.І. ОНІЩУК