Справа № 11-45 2009 року Головуючий в 1-й інстанції: Демчук П.В.
Категорія: ст.286 ч. 1 КК України Доповідач: Цугель І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 січня 2009 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого-судді Кульбаби В.М.,
суддів Цугеля І.М., Лінника П.О.,
прокурора Драча І.В.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ізяславського районного суду від 17 листопада 2008 року.
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України і призначено покарання - два роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки.
Міру запобіжного заходу залишено попередню – підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2:
- на користь ОСОБА_3 5125 грн. 15 коп. витрат на лікування, 5000 грн. на відшкодування вартості коня та гужової повозки, 5 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката, 20 000 грн. моральної шкоди;
- на користь ОСОБА_4 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
- 141 грн. 23 коп. судових витрат за проведення автотехнічної експертизи.
Долю речових доказів вирішено згідно вимог закону.
За вироком суду, 29 квітня 2007 року близько 22 години, керуючи автомобілем «Форд-Сієра» держномер НОМЕР_1, ОСОБА_2 рухався по автодорозі Кременець-Б.Церква в напрямку Б.Церкви, при цьому перевозив трьох пасажирів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Під час руху на 74 км автодороги поблизу с. Закружці засуджений діяв необачно і легковажно. При виконанні маневру обгону транспортного засобу не врахував дорожню обстановку, невірно обрав швидкість свого руху, в результаті чого не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого ним автомобіля на узбіччя зустрічної смуги, де і скоїв наїзд на гужову повозку, на якій знаходилися ОСОБА_3 і ОСОБА_4 В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Своїми діями ОСОБА_2 допустив порушення вимог правил безпеки руху, передбачених пунктами 10.1, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України.
Зазначені порушення знаходяться в прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
У поданій апеляції адвокат засудженого просить скасувати вирок суду, а справу по обвинуваченню ОСОБА_2 повернути для проведення додаткового розслідування, оскільки досудове та судове слідство було однобічним та неповним. Не надано належної оцінки діям потерпілого ОСОБА_3, в яких вбачається порушення вимог п.п. 7.2, 7.3, 7.7 ПДР України. Не було встановлено з якою швидкістю рухався засуджений і яка швидкість допустима на ділянці дороги, де сталась ДТП. Не вказано на якій підставі зроблений висновок про те, що ДТП сталась на узбіччі дороги.
При розгляді цивільного позову суд не дав належної оцінки вартості матеріальних збитків, пов’язаних з лікуванням потерпілих, не встановлено вартості гужової повозки та втраченого коня.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку, вислухавши засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, потерпілого, який проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів рахує, що вона задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні злочину при наведених у вироку обставинах, за який його засуджено, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні.
ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині визнав частково, показав, що 29 квітня 2007 року за кермом автомобіля «Форд-Сієра», яким він керував за дорученням, рухався разом із своїми знайомими ОСОБА_6 ОСОБА_5, ОСОБА_7 із с. Білогородка в с. Теліженці. Поблизу с. Закружці він став здійснювати обгін вантажного автомобіля і раптово побачив перед собою гужову повозку, запряжену конем. Відбулося зіткнення. Від удару він втратив свідомість і більше нічого не пам’ятає.
Керував автомобілем тверезий. Вважає, що потерпілим ОСОБА_3 також були порушені вимоги ПДР України, оскільки на гужовій повозці не було світлоповертачів та ліхтаря.
Потерпілий ОСОБА_3 показав, що увечері 29 квітня 2007 року він разом із дружиною кінною повозкою поверталися із с. Чижівка в с. Закружці. При цьому підвода рухалась по правому узбіччю автодороги. На упряжі коня був один світлоповертач. Коли назустріч проїздив вантажний автомобіль, він раптом побачив перед собою світло фар і відчув сильний удар. Вони із дружиною попадали із підводи, отримали при цьому тілесні ушкодження. Віз був розбитий, а кінь загинув. Пізніше приїхала машина швидкої допомоги та працівники міліції.
Аналогічні покази дала і потерпіла ОСОБА_4
Із показів свідка ОСОБА_6 вбачається, що 29 квітня 2007 р. він разом із ОСОБА_8, ОСОБА_7 та братом засудженого - Купріяновим Володимиром відпочивали у с. Білогородка в барі «Роксолана». Пізніше до них приїхав на автомобілі ОСОБА_2 і повіз їх у с. Теліженці. Як саме сталася дорожньо-транспортна пригода він не бачив, бо був у нетверезому стані.
Вказане підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_7, доповнивши, що засуджений перед ДТП не вживав алкогольні напої.
Згідно протоколу огляду місця події та план-схеми до нього дорожньо-транспортна пригода сталась на відрізку автодороги Кременець-Біла Церква поблизу с. Закружці Ізяславського району. Проїзна частина автодороги та узбіччя знаходиться у сухому, задовільному стані. На дорозі має місце дорожня розмітка. Обмежуючих дорожніх знаків немає. Ширина узбіччя становить 3 м. Зіткнення легкового автомобіля та підводи сталося не на смузі зустрічного руху, а на її узбіччі, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не впорався із керуванням автомобіля, з’їхав із автодороги на узбіччя, зіткнувся з гужовим возом.
Згідно висновку автотехнічної експертизи, від 26.07.2007 року, в даній дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до п.п. 1.5 (ч. 1), 10.1, 12.1, 12.2, 12.6 (г) Правил дорожнього руху України. Технічна можливість у водія «Форд-Сієра» запобігти наїзду на гужову повозку під керуванням ОСОБА_3 в заданій дорожній ситуації забезпечувалась виконанням водієм
ОСОБА_2 технічних норм вимог п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України. Не виїжджаючи на ліве узбіччя по ходу свого руху, водій ОСОБА_2 уникнув би наїзду на гужову
повозку. З технічної точки зору, при заданих обставинах даної події, до виникнення даної ДТП призвели дії водія автомобіля «Форд-Сієра» ОСОБА_2, які в даному випадку не відповідали
технічним нормам вимог п.п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 14 січня 2008 р. ОСОБА_2 будь-яким психічним (душевним захворюванням) на період інкримінованого йому злочину не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій, в особливому емоційному стані не знаходився.
Згідно висновків судово-медичних експертиз у потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров’я.
Медико-соціальною експертною комісією для потерпілого ОСОБА_3 була встановлена третя група інвалідності, а для ОСОБА_4 - друга група інвалідності.
Всім цим доказам по справі у їх сукупності суд дав належну правову оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України.
Посилання засудженого та його захисника на те, що в ДТП є часткова вина потерпілого, оскільки на гужовій повозці не було світлоповертача та ліхтаря, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними доказами по справі.
Зіткнення відбулось на узбіччі зустрічної смуги руху.
З яких причин автомобіль заїхав на вищевказане узбіччя в засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 не зміг пояснити.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. Підстав для його пом’якшення колегія суддів не вбачає.
Цивільний позов по справі вирішено правильно, з врахуванням тих матеріальних витрат та моральних страждань, які перенесли потерпілі в результаті злочину, з врахуванням того, що засуджений до постановлення вироку не приймав ніяких мір хоча би по частковому відшкодуванню заподіяної шкоди.
З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Ізяславського районного суду від 17 листопада 2008 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, апеляцію адвоката в його інтересах – без задоволення.
Головуючий-суддя
Судді