Справа № 11-393 2009 року Головуючий в 1-й інстанції: Кобрін І.Г.
Категорія: ст. 286 ч. 2КК України Доповідач: Цугель І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2009 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого-судді Бережного С.Д.,
суддів Цугеля І.М., Ващенка С.Є.,
з участю прокурора Бардецького О.І.,
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Чемеровецького районного суду від 22 травня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Аполянка Уманьського району Черкаської області, проживаючого по АДРЕСА_1, з середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, інваліда 2 групи, одруженого, раніше не судимого;
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_3:
• на користь ОСОБА_4 13857 грн. 75 коп. матеріальної та 80000 грн. моральної шкоди, а всього 93857 грн. 75 коп.;
• на користь ОСОБА_5 80000 грн. моральної шкоди;
• на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області судові витрати по справі за проведення автотехнічної експертизи в сумі 564 грн. 93 коп.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_3 на суму 3500 грн. та на автомобіль АЗЛК 412, держномер НОМЕР_1, залишено в силі.
Міру запобіжного заходу залишено попередню – підписку про невиїзд.
Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст. 81 КПК України.
За вироком суду, 14 листопада 2008 року близько 18 год. на 234 км. автодороги сполученням «Татарів – Кам”янець-Подільський», керуючи автомобілем АЗЛК 412, держзнак НОМЕР_1, рухаючись в напрямку смт. Скала-Подільська, в с. Гуків Чемеровецького району ОСОБА_3 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку. Рухаючись в темну пору доби, при погіршенні видимості та при засліпленні світлом фар зустрічного транспортного засобу, не зупинив керований ним автомобіль, а з’їхавши частково на праве узбіччя по ходу руху автомобіля, продовжив рух та скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, який керував велосипедом та рухався по правому узбіччю в тому ж напрямку, що і автомобіль засудженого.
Внаслідок наїзду ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Вказана ДТП стала наслідком порушених ОСОБА_3 вимог п.п. 1.5; 2.3 (б); 10.1; 12.1; 12.2; 12.3; 19.3 ПДР України, які перебувають в прямому причинному зв’язку з наставшими наслідками.
У поданій апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений просить вирок суду змінити та пом’якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а також зменшити розмір моральної шкоди на користь потерпілих, оскільки злочин він вчинив вперше та з необережності, намагався допомогти потерпілому, викликав швидку допомогу. Під час розслідування справи давав правдиві та послідовні покази, визнав свою вину, розкаявся у скоєному, частково відшкодував завдані потерпілим збитки. Крім того, він хворіє на гіпертонічну хворобу 3-го ступеню, постійно потребує медичної допомоги, що неможливо в умовах ізоляції від суспільства, є інвалідом 2-ої групи, одружений, має постійне місце проживання, позитивно характеризується.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку, вислухавши засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, вислухавши потерпілу ОСОБА_4, яка просила не позбавляти волі засудженого реально, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину при наведених у вироку обставинах, за який його засуджено, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні.
ОСОБА_3 вину визнав частково та показав, що 14 листопада 2008 року близько 18 год. він разом зі своєю дружиною, керуючи належним йому автомобілем АЗЛК 412, рухався по автодорозі Татарів – Кам”янець-Подільський в напрямку смт. Скала-Подільська. Проїжджаючи через с. Гуків Чемеровецького району, його засліпили дальнім світлом фар зустрічні автомобілі. Він змістився ближче до краю проїзної частини. Не виїжджаючи на узбіччя, знизив швидкість руху близько до 30 км/год. Продовжуючи рух, він відчув, що його автомобіль ніби потрапив у вибоїну і було таке враження, що щось сталось з лівим колесом. В подальшому автомобіль почало зміщувати на ліву сторону на зустрічну смугу руху. В цей час автомобіль підкинуло і він скерував його вправо. Виїхавши на праве узбіччя, він зупинився і вийшов з автомобіля. Позаду нього він побачив лежачого на проїзній частині дороги чоловіка з велосипедом. До них також підійшов водій іншого автомобіля, який зупинився неподалік. Він сказав йому, що необхідно викликати працівників ДАІ та «швидку допомогу» і намагався надати чоловіку, що лежав на проїзній частині, першу медичну допомогу.
Вважав, що якщо він і вчинив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6, то той на момент наїзду вже лежав, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння. Крім того, вважав, що ОСОБА_6 спровокував дану дорожньо-транспортну пригоду, оскільки на його велосипеді були відсутні світлоповертачі.
Зазначав, що механічні пошкодження передньо-лівої частини його автомобіля, зокрема згинання лівого крила та розбиття передньої лівої фари могли виникнути від взаємодії з велосипедом, який перебував в горизонтальному положенні.
Свідок ОСОБА_7 підтвердила покази засудженого.
Потерпіла ОСОБА_4 показала, що 14 листопада 2008 року їй зателефонували та повідомили, що її сина збив автомобіль в с. Гуків і він загинув. Близько 20 год. вона прибула на місце ДТП. Її син лежав на автодорозі і поруч коло нього лежав велосипед. Автомобіль АЗЛК знаходився на правому узбіччі в напрямку руху на смт. Скалу-Подільську. На місці ДТП було видно на автодорозі сліди від терня велосипеда. Слідів гальмування автомобіля видно не було.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 дали аналогічні покази.
Свідок ОСОБА_9 показав, що 14 листопада 2008 року близько 18 год. він на належному йому автомобілі «Мерседес Спринтер» рухався в напрямку м. Кам”янця-Подільського. Проїжджаючи через с. Гуків Чемеровецького району, за 100 м. він побачив фари зустрічного автомобіля. Вказаний автомобіль підкинуло на проїзній частині дороги і він почав зміщуватись на його смугу руху. В подальшому даний автомобіль знову повернув на свою смугу руху та зупинився на узбіччі. Він також зупинився та освітив фарами проїжджу частину дороги, на якій лежав чоловік з велосипедом. До даного чоловіка підбіг водій автомобіля АЗЛК, який перед цим зупинився на узбіччі. Голова та обличчя чоловіка, що лежав на дорозі, було в крові. По телефону на місце пригоди було викликано працівників ДАІ та «швидку допомогу».
Судово-медичний експерт Ільніцький В.В. показав, що найбільш вірогідний механізм спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень є наступний. Первинний контакт легкового автомобіля прийшовся лівим переднім крилом та лівою фарою в область лівих відділів тазу та внутрішньої поверхні правої гомілки в нижній третині потерпілого, в подальшому виникло падіння потерпілого ОСОБА_6 на ліву передню частину автомобіля з подальшим падінням на землю і скользінням по ній.
Судовий експерт-автотехнік Савчук О.М. показав, що при дослідженні автомобіля АЗЛК і велосипеда можливо дійти висновку про те, що механічні пошкодження на велосипеді виникли від його переїзду транспортними засобами. Слідів на велосипеді, які б вказували на контактування його у вертикальному положенні з виступаючими елементами автомобіля, не виявлено. Пошкодження на автомобілі АЗЛК в передньо-лівій частині можливо могли утворитись від удару об тіло людини. Встановити взаємне розташування автомобіля АЗЛК в момент першопочаткового зіткнення з велосипедом по формі та характеру пошкоджень на транспортних засобах не представилось можливим.
Об’єктивно вина засудженого підтверджується даними:
- протоколу огляду місця події від 14 листопада 2008 року зі схемою та фототаблицею ДТП до нього, якими зафіксовано розташування автомобіля АЗЛК, велосипеда, трупа потерпілого ОСОБА_6 та наявні на місці ДТП сліди тертя, що виявлені на асфальтованому покритті автодороги, залишки лако-фарбового покриття синього кольору, осип скла та кров’яний слід;
- протоколу огляду автомобіля АЗЛК 412 д.н. НОМЕР_2 від 15
листопада 2008 року, яким зафіксовано наявні механічні пошкодження
та деформації в його передній лівій частині;
- протоколу огляду велосипеда «Славутич-Ардіс», яким зафіксовано його
механічне пошкодження та деформацію;
- протоколу відтворення обстановки та обставин події від 08 лютого 2009
року, яким зафіксовано місце наїзду на велосипедиста ОСОБА_6,
розташування автомобіля АЗЛК в момент наїзду на велосипедиста,
відстань з моменту засліплення водія автомобіля АЗЛК до наїзду на
велосипедиста;
- висновку судової автотехнічної експертизи № 28-а від 18 лютого 2009
року, відповідно до якої в заданій дорожній ситуації водій автомобіля
АЗЛК ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2,
12.3, 19.3 Правил дорожнього руху. При заданих органами досудового
слідства обставинах події водій АЗЛК мав технічну можливість
запобігти наїзду на велосипедиста ОСОБА_6 шляхом
своєчасного застосування гальмування із зупинкою керованого ним
транспортного засобу до місця наїзду, з моменту виникнення
небезпеки для його руху (з моменту його засліплення зустрічними
автомобілями);
- висновку транспортно-трасологічної експертизи від 29 січня 2009
року, яким встановлено, що з врахуванням аналізу форми, характеру,
розмірів, розташування слідів та пошкоджень можливо заключити, що
деформуючі зусилля були направлені хаотично до напрямку руху
велосипеда і характерні для переїзду колесами транспортного засобу;
- висновку судово-медичної експертизи № 240 від 17 лютого 2008 року, згідно якого потерпілому в результаті ДТП спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, які призвели до його смерті.
Всім цим доказам по справі у їх сукупності суд першої інстанції дав належну правову оцінку, правильно кваліфікував дії винного за ст. 186 ч. 2 КК України.
При призначенні покарання засудженому судом не в повній мірі враховано те, що злочин він вчинив вперше та з необережності, намагався допомогти потерпілому, викликав швидку допомогу, під час розслідування справи давав правдиві та послідовні покази, визнав свою вину, розкаявся у скоєному, частково відшкодував завдані потерпілим збитки. Крім того, він хворіє на гіпертонічну хворобу 3-го ступеню, постійно потребує кваліфікованої медичної допомоги, що неможливо в умовах ізоляції від суспільства, є інвалідом 2-ої групи, одружений, має постійне місце проживання, позитивно характеризується.
В засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_4 просила не направляти засудженого в місця позбавлення волі для відбування покарання реально, оскільки він частково відшкодував завдану злочином шкоду. Перебуваючи на волі, він буде працювати, заробляти гроші для повного повернення присуджених сум.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що до ОСОБА_3 слід застосувати ст. 75 КК України, звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 2 роки.
Цивільні позови по справі вирішено правильно, з врахуванням тих матеріальних та моральних страждань, які перенесли потерпілі в результаті злочину.
А тому підстав для зменшення стягнутих судом сум колегія суддів не вбачає.
З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задоволити частково.
Вирок Чемеровецького районного суду від 22 травня 2009 року стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 (два) роки.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий-суддя
Судді