КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
24.09.09 р. № 19/134-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: (доповідач по справі),
суддів:
секретар судового засідання Данчук В.В.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 24.09.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київський м’ясопереробний завод»на рішення господарського суду Київської області від 30.03.2009 року
у справі № 19/134-09 (суддя –Карпечкін Т.П.)
за позовом товариства з обмежено відповідальністю «ОПОС –торг»
до закритого акціонерного товариства «Київський м’ясопереробний завод»
про стягнення 116 816 грн. 48 коп.,
в с т а н о в и в :
З урахуванням уточнених позовних вимог, господарський суд Київської області рішенням від 30.06.2009 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОС –торг» до закритого акціонерного товариства «Київський м’ясопереробний завод»про стягнення 116 816 грн. 48 коп. задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ «Київський м’ясопереробний завод»на користь ТОВ «ОПОС-торг» 65 249, 36 грн. боргу, 982, 42 грн. 3 % річних, 4 697, 95 грн. втрат від інфляції та понесені судові витрати.
При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на підставі укладеного між сторонами договору поставки, яка виникла у зв’язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Київської області від 30.06.2009 року скасувати та прийняти нове рішення по справі № 19/134-09, яке було б законним та відповідало всім обставинам даної судової справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач послався на те, що місцевим господарським судом неповністю з’ясовані обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.
Позивач 09.09.2009 року через канцелярію Київського міжобласного апеляційного господарського суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів викладений в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2009 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.09.2009 року строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжувався.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення суду та підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області, вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області вважає законним, обґрунтованим та таким, що має буди залишено без змін.
В судовому засіданні 03.09.2009 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
23.04.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 58 від 23.04.2008 року (а.с. 14 –15).
За умовами вказаного договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що предметом постачання є товар, який зазначається у заявках покупця, переданих постачальнику в письмовому вигляді, телефонограмою, шляхом факсимільного зв’язку. Сума договору встановлюється, виходячи з обсягів відвантажень і цін на товар, пункт 1.3.
За умовами другого розділу договору, кількість та найменування товару визначається сторонами згідно замовлень, погоджених сторонами. Кількість кожної окремої партії товару встановлюється згідно заявок покупця. Загальна кількість товару за договором встановлюється шляхом складання кількості товару, відвантаженого покупцю згідно накладних.
Відповідно до п. 4.1. договору постачальник відпускає товар по договірним, узгодженим між сторонами цінам, які вказуються в супровідних видаткових накладних, і які є невід’ємною частиною договору.
Згідно з п. 4.3. договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем по факту загрузки товару або в іншому порядку –за домовленістю сторін.
Підставою для звернення до суду стало те, що на переконання позивача відповідачем було порушено умови договору щодо повного розрахунку за отриманий товар.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Опос –торг»виходячи з наступного.
04.07.2008 року відповідач надіслав позивачу листа № 347 в якому підтвердив можливість поставки 04.07.2008 року на адресу відповідача 19 000 кг м’яса свинини 2-ї кат. за ціною 18,40 грн./кг з ПДВ на умовах DDP –склад покупця (м. Вишневе Київської області, вул. Промислова, 9) з оплатою, згідно викладених умов в комерційній пропозиції від 04.07.2008 року (протягом 4-х робочих днів з дня отримання товару) (а.с. 16).
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору та видаткової накладної № РН-000149 від 04.07.2008 року поставив відповідачеві 19 000 кг м’яса –свинина охолоджена 2 кат. в напівтушах на загальну суму 349 599, 92 грн. (а.с. 17).
Проте, з акту приймання передачі товару по кількості і якості від 05.07.2008 року вбачається, що позивачем фактично було поставлено відповідачу 18 926 кг 600 г м’яса свинини 2-ї кат. загальною вартістю 348 249, 36 грн. (349 599, 92 –1 350, 56 грн. = 348 249, 36 грн.) (а.с. 19).
За одержаний товар відповідач розрахувався частково, сплативши 283 000 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості від 18.06.2009 року та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становив 65 249,36 грн. (348 249, 36 грн. –283 000 грн. = 65 249, 36 грн.)
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач користуючись правом вказаної норми цивільного кодексу України, 24.12.2008 року направив на адресу відповідача претензію за № 85. з вимогою про сплату боргу, штрафних санкцій та відшкодування збитків (а.с. 68 –69).
З матеріалів справи не вбачається, що вимога позивача про сплату боргу за спірним договором була задоволена відповідачем
За умовами ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 65 249 грн. 36 коп., оскільки вказана сума заборгованості підтверджується матеріалами справи.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми за прострочення виконання грошових зобов’язань, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача, суду першої інстанції було надано зведений розрахунок 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов’язань в сумі 982, 42 грн. та зведений розрахунок інфляційних в сумі 4 697, 95 грн. (а.с. 63).
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду перевіривши вказані розрахунки прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимога позивача щодо стягнення трьох відсотків річних та витрат від інфляції.
Колегія суддів апеляційної інстанції, також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від несвоєчасної оплати за товари, виходячи з наступного.
В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача збитки згідно позовної заяви. В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 40 867, 70 грн. збитків від несвоєчасної оплати за товар. В обґрунтування виникнення збитків позивач посилається на те, що товар, який був поставлений відповідачу, отриманий від нерезидента. В підтвердження вказаного позивач долучив до матеріалів справи контракт № PL 26/02/08 від 26.02.2008 року, що укладений між позивачем та фірмою X». На виконання умов даного контракту позивачу 03.07.2008 року було відпущено 19 000 кг свинини охолодженої по ціні 31 160 EURO, що підтверджується інвойсом № 02/07/08 (а.с. 75). Так як, відповідач не розрахувався вчасно, то позивач не одержав доходи у тому розмірі, в якому мав би отримати їх при вчасному розрахунку відповідача, тобто різниця у зміні курсу валют вплинула на те, що позивач не зміг в тому ж розмірі придбати валюту і розрахуватися по зовнішньоекономічному контракту.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дослідивши контракт № PL 26/02/08 від 26.02.2008 року не погоджується з твердженнями позивача, що неодержані доходи у розмірі 40 472, 09 грн. мали місце внаслідок неналежного виконання зобов’язань відповідача за договором поставки № 58 від 23.04.2008 року виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються, зокрема, не одержані управненою стороною доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, –у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Таким чином, відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.
Не отриманий дохід (упущена вигода) є зменшення майнових прав кредитора, яке ґрунтується на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість отримання ним коштів у разі, якщо зобов’язання було би виконано.
Дії відповідача щодо несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар, згідно договору поставки № 58 від 23.04.2008 року, не можна вважати пов’язаними з контрактом № PL 26/02/08 від 26.02.2008 року, оскільки договір поставки не містить посилань на те, що ціна товару залежить від курсу іноземної валюти –євро. Натомість, надані докази підтверджують те, що сторонами була узгоджена вартість товару - м’яса свинини 2-ї кат. за ціною 18, 40 грн./кг без її подальшого корегування. З контракту № PL 26/02/08 від 28.02.2008 року вбачається, що позивачу здійснюється поставка товару в кількості 570 000 кг, загальною вартістю 790 000 EUR зі 100 % попередньою оплатою кожної партії товару, що також ніяким чином не узгоджується з умовами договору поставки № 58 від 23.04.2008 року а.с. 70).
Крім того, в прохальній частині позовної заяви, позивач просить стягнути збитки у сумі 40 867, 70 грн., а в описовій частині позовної заяви розрахунок збитків вказаний позивачем в сумі 40 472, 09 грн., що свідчить про неточність та неправильність розрахунку позивача.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині задоволення стягнення з відповідача на користь позивача збитків за несвоєчасну оплату за постановлений товар є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасника судового процесу.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України, приходить до висновку, про необґрунтованість вказаних вимог апелянта, оскільки судом першої інстанції не було допущено порушень, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 30.03.2009 року по справі № 19/134-09 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Київський м’ясопереробний завод»на рішення господарського суду Київської області від 30.03.2009 року у справі № 19/134-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 30.03.2009 року у справі № 19/134-09 залишити без змін.
3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 19/134-09 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя:
Судді: