07.03.2017 Справа № 756/14087/16-а

Справа № 756/14087/16-а

Провадження № 2-а/756/58/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Шумейко О.І.,

за участю секретаря Дуб В.В.,

розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року позивач звернувся в порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління державної охорони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є полковником у відставці, ветераном війни - учасником бойових дій, був звільнений з військової служби в Управлінні державної охорони України у 1994 році за станом здоров'я. У листопаді 2004 році позивачу була встановлена ІІ група інвалідності безстроково, інвалідність настала внаслідок захворювання, отриманого у період проходження військової служби. Після звільнення з військової служби позивач отримав за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців нараховану страхову суму у розмірі 65,80 грн. Після встановлення інвалідності ІІ групи позивач не отримував одноразової грошової допомоги, йому не було відомо про можливість отримати таку допомогу. У лютому 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. У своєму листі відповідач визнав право позивача на отримання такої допомоги, однак відмовив у призначенні та виплаті допомоги у зв'язку з пропуском позивачем строку реалізації такого права. У серпні 2016 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Листом від 23 вересня 2016 року відповідач повторно відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач вважає такі дії позивача протиправними, такими, що порушують його права та законні інтереси.

За таких обставин, позивач просить визнати строк звернення до суду пропущеним з поважних причин, поновити пропущений строк, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з набуттям ним інвалідності, зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 42-місячного забезпечення у зв'язку з настанням у позивача інвалідності ІІ групи.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення проти заявлених позовних вимог, в яких зазначено, що Управління державної охорони України та його посадові особи діяли у межах та спосіб, передбачені чинним законодавством України. Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 є ветераном військової служби - учасником бойових дій, отримує пенсію за вислугу років по інвалідності.

Позивач у 1994 році був звільнений з військової служби в Управлінні державної охорони України за станом здоров'я.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку з отриманням захворювання в період проходження військової служби. Дата огляду 05 листопада 2004 року.

03 лютого 2016 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975.

Листом від 02 березня 2016 року відповідач відмовив у призначенні та виплаті грошової допомоги, оскільки строк реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги минув 05 листопада 2007 року.

18 серпня 2016 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення та виплату грошової допомоги, навівши додаткові аргументи. Листом відповідача від 23 вересня 2016 року позивачу було відмовлено з посиланням на аналогічні підстави.

У відповідності положень ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності, військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 488, яка була чинною на час встановлення позивачу інвалідності, затверджені Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум.

За умовами пункту 1 Умов державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Національній гвардії, Державному комітетові у справах охорони державного кордону, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України*.

Відповідно до п. 6 Умов Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Виплата страхових сум, зазначених у підпунктах "а" і "б", у зв'язку за настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше виплачених страхових сум за цю ж саму страхову подію. При цьому страхова сума з даного виду страхування виплачується незалежно від виплат за іншими видами страхування і виплат у порядку відшкодування збитків.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 488 на час розгляду справи скасована постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, якою установлено, що особи, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.

За постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що додаються. Вказано постановою установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою. Крім того, КМ України постановив завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 1 січня 2007 р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року N 284.

Відтак, наведена постанова Кабінету Міністрів України, якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, діє для у разі настання інвалідності після 01 січня 2007 року.

У разі настання інвалідності до 01 січня 2007 року виплата грошових сум проводилася на підставі Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум.

Також суд звертає увагу, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, у разі настання інвалідності в період проходження військової служби, встановлена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 4 квітня 2006 року N 3597-IV, що набув чинності 10 травня 2006 року та за яким викладено у новій редакції Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». До вказаного часу військовослужбовці отримували страхові виплати, що виплачувалися НАСК «Оранта» за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з довідкою НАСК «Оранта» від 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців отримав 25 листопада 1995 року нараховану страхову суму у розмірі 65,80 грн. за 40% втрати працездатності.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 02 листопада 2016 року, в якою він оскаржує дії відповідача, що виразилися у відмові призначити та виплатити на його користь одноразову грошову допомогу. Листом відповідача від 23 вересня 2016 року позивачу було повторно відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги. Відтак, суд доходить висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 159, 160-163, 183-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд м. Києва.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.І. Шумейко