КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
01.10.09 р. № 4/073-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: (доповідач по справі),
суддів:
секретар судового засідання: Матвієвська Г.В.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 01.10.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2009 року
у справі № 4/073-09 (суддя –Щоткін О.В.)
за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Головного управління по м. Києву та Київській області
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»
про врегулювання розбіжностей по договору,
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2009 року по справі № 4/073-09 позов відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Головного управління по м. Києву та Київській області до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»про врегулювання розбіжностей по договору задоволено повністю. Врегульовано розбіжності по договору банківського рахунку від 05.01.2009 р. № 1126 укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Головного управління по м. Києву та Київській області та ВАТ «Київоблгаз»за п.п. 2.1.14., 2.3.4, 5.1., Додатку № 1 до Договору, які зазначені в протоколі розбіжностей від 06.02.2009 року, шляхом прийняття їх в редакції позивача зазначеній у договорі.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідно до законодавства України, укладення спірного договору про відкриття банківського рахунку є обов’язком як для позивача так і відповідача. При цьому суд першої інстанції зазначає, що подані відповідачем в протоколі розбіжностей пункти договору не відповідають вимогам Постанови КМУ № 247 від 26.03.2008 року «Про вдосконалення порядку за спожитий природній газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з держаного і місцевих бюджетів»та Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Не погодившись із прийнятим рішенням, ВАТ по ГГ «Київоблгаз»подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.05.2009 року та прийняти нове рішення, яким врегулювати п.п. 2.1.14, 2.3.4, 5.1, 5.2, 5.3, Додаток № 1 договору банківського рахунку, виклавши вказані пункти в наступній редакції:
- пункт 2.1.14 Останнього робочого дня звітного місяця проводити нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках Клієнта в розмірі 1,5 % річних від середньоденного залишку та перераховувати на поточний рахунок Клієнта № 26005285847001 в Київському ГРУ «Приватбанк», МФО 321842;
- пункт 2.3.4 Надавати відомості, які витребує Банк з метою виконання законодавства щодо ідентифікації клієнта, зокрема, документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності та ін.;
- пункт 5.1. Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2009 року;
- пункт 5.2. Строк дії цього Договору може бути продовжений, про що сторони укладають додаткову угоду;
- пункт 5.3. В разі втрати чинності постановою КМУ від 26 березня 2008 р. № 247 (далі - постанова № 247), даний Договір підлягає розірванню з дати, з якої постанова № 247 втратила чинність;
- В додатку № 1 в рядку третьому таблиці розрахункове обслуговування:
- обробка кожного вихідного платіжного документу - 2,00 грн.
- обробка кожного вхідного платіжного документу - не стягується.
В апеляційній скарзі відповідача вказує на те, що рішення господарського суду Київської області прийняте при неповному з’ясуванні всіх обставин справи, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного його прийняття.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
16.07.2009 року через загальний відділ Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У вказаному відзиві, позивач посилається на те, що доводи апеляційної скарги суперечать вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Постанови КМУ № 247 від 26.03.2008 року «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природній газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів», а також вимогам Закону України «Про банки та банківську діяльність».
16.07.2009 року представниками сторін в судовому засіданні було подано заяву в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду апеляційної скарги, яка колегією суддів апеляційної інстанції задоволена.
У судових засіданнях представник відповідача надав пояснення суду та підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 12.05.2009 року таким, що підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судових засіданнях надав пояснення суду та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області, вважає законним, обґрунтованим та таким, що має бути залишеним без змін.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду заслухавши пояснення представників сторін 17.09.2009 року оголосила перерву для виготовлення повного тексту постанови.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як свідчать п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення учасників судового засідання, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів»врегульовано порядок розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів.
Пунктом 1 вказаної постанови ВАТ «Ощадбанк»визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання суб’єктів господарювання, що провадять діяльність, пов’язану з постачанням природного газу за регульованим тарифом (газопостачальні підприємства), та їх структурних підрозділів.
Відповідно до ч. 3 ст. 192 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 247 газорозподільні підприємства та їх структурні підрозділи укладають у двомісячний строк після прийняття цієї постанови нові договори (додаткові угоди) з населенням і бюджетними установами із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.
З наведених норм випливає, що укладення між позивачем та відповідачем договору банківського рахунку є обов’язковим, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання постанови КМУ № 247 направив відповідачу проект договору банківського рахунку (у національній валюті) № 1/26/140792 разом з Додатком № 1 до вказаного договору в якому вказані тарифи на розрахункове обслуговування по поточних рахунках із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств та їх структурних підрозділів в установах ВАТ «Ощадбанк».
Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, сторони при укладенні господарських договорів можуть визначати зміст договору зокрема на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно до ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. При наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Дотримуючись положення вказаних норм закону, відповідачем було підписано договір та підготовлено протокол розбіжностей до договору. Листом № 151 від 06.02.2009 року відповідач надіслав на адресу позивача підписаний договір про відкриття банківського рахунку (у національній валюті), а також протокол розбіжностей до договору банківського рахунку.
Позивач отримав підписаний договір та протокол розбіжностей до нього 13.02.2009 року, що підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі (а.с. 15).
Не погодившись з пропозиціями відповідача, які викладені в протоколі розбіжностей, позивач відразу звернувся до суду щодо врегулювання розбіжностей, які виникли між сторонами при укладанні договору про відкриття банківського рахунку (у національній валюті) та просив суд визнати договір укладеним в редакції позивача. Судом першої інстанції вимоги позивача задоволені.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається із змісту протоколу розбіжностей відповідач пропонував викласти пункт 2.1.14 Договору в наступній редакції: «Останнього робочого дня звітного місяця проводити нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках Клієнта в розмірі 1,5 % річних від середньоденного залишку та перераховувати на поточний рахунок Клієнта № 26005285847001 в Київському ГРУ «Приватбанк», МФО 321842».
Проте суд першої інстанції погодився з редакцією пункту 2.1.14 викладеною позивачем в договорі банківського рахунку, а саме: «Проценти за користування тимчасово вільними залишками коштів по рахунках клієнта не нараховуються».
Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
У протоколі розбіжностей до Договору Відповідач пропонує проводити нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по рахунках клієнтів в розмірі 1,5 % річних від середньоденного залишку та перераховувати на поточний рахунок клієнта.
Пропозиція щодо внесення змін до зазначеного пункту Договору ґрунтувалась на умовах, що встановлюються іншими банками в аналогічних договорах, та відповідно до ст. 1070 ЦК України, яка зокрема передбачає, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при укладені з позивачем договору банківського рахунку, який діяв у 2008 році сторонами були погоджені умови щодо нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по рахунках клієнтів в розмірі 1, 5 % річних від середнього залишку. Вказане не заперечувалося в судовому засіданні представником позивача.
В той же час позивач не обґрунтував свої вимоги в частині укладення договору в його редакції.
Колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду також враховує положення ч.2 ст.15 ЦК України, відповідно до якого кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Таким чином, доводи відповідача щодо викладення пункту 2.1.14 в його редакції є обґрунтованими, чого не було враховано судом першої інстанції.
Щодо врегулювання господарським судом пункту 2.3.4. договору банківського рахунку в редакції позивача, а саме: «Надавати відомості, які витребує Банк з метою виконання законодавства щодо ідентифікації клієнта, зокрема, документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, дані про фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Господарський суд врегульовуючи пункт 2.3.4. договору у вказаній редакції виходив з того, що згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність»та Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»Банку надано право вимагати відомості щодо ідентифікації Клієнта.
Проте вказані Закони не визначають чіткого переліку, які саме дані відносяться до відомостей щодо ідентифікації Клієнта. Тому Банк, користуючись такою невизначеністю, може вимагати надання будь-яких відомостей, що може призвести до зловживань з боку Банку.
Крім того, відомості надання яких вимагає Позивач, є комерційною таємницею. Відповідно до ст. 505 ЦК України, комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Згідно ч. 1 ст. 36 ГК України, відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.
Таким чином, надання частини інформації яку вимагає банк, а саме: «дані про фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності», відповідач взагалі не володіє, у зв'язку з тим, що є дочірнім підприємством ВАТ «Київоблгаз».
Колегія суддів апеляційної інстанції також враховує, що зміст вказаного Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»не регулює відносини у сфері розрахунків за спожитий природній газ населенням, установами та організаціями, які фінансуються з державних і місцевих бюджетів, що свідчить про безпідставність вимог позивача, чого не було враховано судом першої інстанції.
Враховуючи те, що постановою КМУ від 26.03.2008 року № 247 не передбачено термін дії договору банківського рахунку, Відповідач запропонував обмежити строк дії Договору та викласти пункт 5.1 в наступній редакції: «5.1. Цей Договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2009 року».
В той же час, виходячи з тих же підстав, відповідач запропонував доповнити спірний Договір п. 5.2 «строк дії цього Договору може бути продовжений, про що сторони укладають додаткову угоду»та п. 5.3 «в разі втрати чинності постановою КМУ від 26 березня 2008 р. № 247 (далі - постанова № 247), даний Договір підлягає розірванню з дати, з якої постанова № 247 втратила чинність».
Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши вказані пункти прийшла до висновку, що вони не суперечать чинному законодавстві та змісту Постанови КМУ від 26.03.2008 № 247 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів».
Щодо Додатку № 1 до договору банківського рахунку в частині послуг за обробку кожного вихідного платіжного документа встановленого позивачем в розмірі 3,60 грн. колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховує наступне.
Встановлений позивачем тариф за обробку кожного вихідного платіжного документа, як стверджує відповідач, є невигідним для нього, оскільки постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 07.08.2008 № 950 «Про затвердження тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ «Київоблгаз»затверджено тариф на постачання природного газу за регульованим тарифом у розмірі 20 грн. за 1000 м3 (без врахування ПДВ). Згідно з додатком № 2 до вказаної постанови в структуру тарифу на постачання природного газу включено інші витрати, розмір яких обмежено сумою 2,61 грн. на 1000 м3. Відповідно до п. 7.5 «Методичних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання», затверджених наказом Мінпаливенерго України від 20.10.2006 року № 394, до складу елемента «Інші витрати»включається і витрати на оплату за розрахунково-касове обслуговування. До зазначеного елемента також належить 34 види витрат.
З листа відповідача від 11.11.2008 року «Щодо собівартості послуг»(а.с. 34 –35) вбачається, що собівартість послуг на обробку кожного вихідного платіжного документа визначена в розмірі 3, 60 грн. Вказана сума розрахована з врахуванням експертної оцінки департаменту обслуговування корпоративних клієнтів щодо тривалості виконання операцій, яка в матеріалах справи відсутня. Також в матеріалах справи відсутній розрахунок собівартості однієї хвилини робочого часу. Зазначене свідчить про невиконання позивачем вимог ст.33 ГПК України.
В той же час, із зазначеного листа вбачається, що собівартість однієї хвилини робочого часу, яка враховується при розрахунку собівартості послуг ВАТ „Державний ощадний банк України”, повинна визначатись щоквартально, а редакція договору позивача передбачає застосування спірного тарифу (відповідно і собівартості однієї хвилини) протягом всього часу дії договору банківського рахунку від 05.01.2009року. Крім того, судом першої інстанції також не враховано, що згідно зазначеного листа собівартість однієї хвилини робочого часу взята станом на 01.01.2008р., а спірний договір датований 05.01.2009р.
Зазначені обставини в сукупності свідчать про необґрунтованість і недостовірність розрахунку позивачем тарифу у сумі 3, 60 грн. за обробку кожного вихідного платіжного документа.
Таким чином, тариф-вартість послуги за обробку кожного вихідного платіжного документа в розмірі 3,60 грн. може призвести до збитків відповідача, що в свою чергу, за твердженням відповідача, відобразиться на якості надання послуг з газопостачання та обслуговуванні газових мереж.
В протоколі розбіжностей до договору відповідач запропонував встановити вартість тарифу за обробку кожного вихідного платіжного документа 2 грн. В обґрунтування доводів запропонованого тарифу відповідач посилається на скрутне становище підприємства та на встановлення іншими банками в аналогічних договорах вказаного тарифу. В підтвердження вказаного, відповідач надав суду першої інстанції встановлений у вказаному розмірі тариф на ведення та обслуговування поточних рахунків юридичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності, що встановлений іншим банком. З вказаного тарифу вбачається, що плата за кожний відпрацьований платіжний вихідний документ становить 2 грн.
Колегія суддів також враховує, що запропонований відповідачем розмір тарифу в розмірі 2 грн. є обґрунтованим, оскільки знаходиться в межах, визначеної суми в розмірі 2, 61 грн., згідно «Методичних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах з газифікації та газопостачання», що затверджена наказом Мінпаливенерго України за № 394 від 20.10.2006 року. Вказане не було враховано судом першої інстанції.
При цьому колегія суддів відзначає, що згідно з п. 7 п. 9 «Порядку проведення розрахунків за природний газ», затвердженого Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 247, оплата послуг за обслуговування з уповноваженим банком поточних рахунків, відкритих газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами, здійснюється такими підприємствами виключно з їх поточних рахунків, які не є поточними рахунками зі спеціальним режимом використання, у розмірі, що не перевищує один відсоток загальної суми коштів, що надійшли від населення і бюджетних установ на поточні рахунки, відкриті газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами. Позивачем не доведено, що запропонований ним тариф відповідає зазначеним вимогам.
Викладене не було враховане господарським судом Київської області, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення по справі.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду задовольняючи апеляційну скаргу, також враховує мету правочину та практику відносин між сторонами, як щодо укладення аналогічних договорів, які передували спірному договору, так і укладення аналогічних договорів з іншими підприємствами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представником відповідача в розумінні ст. 33 ГПК України належним чином доведені обставини справи які викладені в апеляційній скарзі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 12.05.2009 року прийняте за неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, за недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 ГПК України, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2009 року у справі № 4/073-09 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 12.05.2009 року у справі № 4/073-09 скасувати.
3. Прийняти по справі нове рішення, яким пункти 2.1.14, 2.3.4, 5.1 договору банківського рахунку № 1/26/140792 викласти в наступній редакції:
- пункт 2.1.14 Останнього робочого дня звітного місяця проводити нарахування процентів за користування тимчасово вільними залишками коштів по Рахунках Клієнта в розмірі 1,5 % річних від середньоденного залишку та перераховувати на поточний рахунок Клієнта № 26005285847001 в Київському ГРУ «Приватбанк», МФО 321842;
- пункт 2.3.4 Надавати відомості, які витребує Банк з метою виконання законодавства щодо ідентифікації клієнта, зокрема, документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності та ін.;
- пункт 5.1. Цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2009 року.
Доповнити договір банківського рахунку № 1/26/140792 пунктами 5.2, 5.3 такого змісту:
- пункт 5.2. Строк дії цього Договору може бути продовжений, про що сторони укладають додаткову угоду;
- пункт 5.3. В разі втрати чинності постанови КМУ від 26 березня 2008 р. № 247 (далі - постанова № 247), даний Договір підлягає розірванню з дати, з якої постанова № 247 втратила чинність.
Графу третю таблиці Додатку № 1 до договору банківського рахунку № 1/26/140792 розрахункове обслуговування викласти в такій редакції:
- обробка кожного вихідного платіжного документу - 2,00 грн.;
- обробка кожного вхідного платіжного документу - не стягується.
4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Головного управління по м. Києву та Київській області на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»85 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 42, 50 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні виконавчі документи.
6. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
7. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
8. Матеріали справи № 4/073-09 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя:
Судді: