Судове рішення #6345517

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

06.10.09 р.                                                                                          № 13/156-09          


Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Тарасенко К.В. (доповідач по справі),

суддів:                                        Шкурдової Л.М.,

                                                      Шевченка В.Ю.,          

секретар судового засідання    Матвієвська Г.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.10.2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 25.08.2009 року (дата підписання повного тексту –31.08.2009 року)

по справі № 13/156-09 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом              Товариства з обмеженою відповідальністю «Овертранс»,                   м. Пустомити, Львівська область,

до                             Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,           с. Пилипівка, Фастівський район, Київська область,

про                           стягнення 23 887, 97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овертранс»звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 23 887, 97 грн., з яких 23 548, 38 грн. основного боргу, 339, 59 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.08.2009 року у справі № 13/156-09 позов задоволено, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 23 548, 38 грн. основного боргу, 339, 59 грн. 3 % річних, 238, 88 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, у зв’язку з чим позовні вимоги визнав обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду від 25.08.2009 року по справі № 13/156-09 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржника вказує на наступне:

- 16.04.2008 року між сторонами дійсно укладено угоду, згідно якої позивач зобов’язався надати відповідачу транспортні послуги, при цьому 27.01.2009 року між відповідачем та ЗАТ «Антей-Універсал»укладено договір-доручення № 271/3, згідно п. 1.1. якого відповідач за дорученням та за рахунок довірителя (ЗАТ «Антей-Універсал») здійснює перевезення вантажу за допомогою перевізника, тобто організовує перевезення транспортом по маршруту, вказаному в разовій заявці;

- згідно п. 2.7. Договору від 27.01.2009 року № 271/3 обов’язком ФОП ОСОБА_2 є своєчасна оплата послуг перевізника з коштів, отриманих від замовника (ЗАТ «Антей-Універсал»). Перевізник (ТОВ «Овертнранс») належним чином виконав свої обов’язки по перевезенню вантажу та виставив рахунок № 107-226/2 від 03.03.2009 року та Акт здачі-прийняття робіт № 107-226/2 від 03.03.2009 року відповідачу на суму 14 548, 38 грн., в свою чергу останній виставив рахунок № 122 від 02.03.2009 року та рахунок № 123 від 02.03.2009 року на суму 15 577, 00 грн. (враховуючи суму за посередництво) до безпосереднього вантажоодержувача, ЗАТ «Антей-Універсал», однак останній не сплатив зазначеної суми, у зв’язку з чим відповідач направив йому претензію, відповіді на яку на даний час не отримав;

- відповідач є посередником між позивачем та ЗАТ «Антей-Універсал», видом його господарської діяльності є організація перевезень вантажів, а тому ФОП ОСОБА_2 є неналежним відповідачем по даній справі, у зв’язку з чим до нього не можуть застосовуватися вимоги по оплаті 23 887, 97 грн., оскільки згідно міжнародних товарно-транспортних накладних CMR А №0113646 та CMR А № 0113657 від 27.02.2009 року відповідні відносини виникли безпосередньо між ТОВ «Овертранс»та ЗАТ «Антей-Універсал»;

- відповідач не міг фактично надати до господарського суду Київської області заперечення на позов та інші документи, які могли б вплинути на рішення, оскільки 25.08.2009 року у день судового засідання перебував у відрядженні.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2009 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 06.10.2009 року.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, у своєму відзиві на апеляційну скаргу він зазначає:

- суд першої інстанції розглянув справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін та не порушив жодних норм процесуального права, оскілки відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання;

- між експедитором, ОСОБА_2, та перевізником, ТОВ «Овертранс», було укладено Угоду № 16/04/08 на здійснення міжнародних перевезень вантажів автотранспортом від 16.04.2008 року та належним чином укладено Заявку № 226/2 від 26.02.2009 року та Заявку № 226/3 від 26.03.2009 року, згідно якої експедитор від свого імені виступає безпосереднім замовником по перевезенню вантажів автомобільним транспортом;

- у своїй апеляційній скарзі відповідач повністю визнає той факт, що позивач, к перевізник, виконав свої обов’язки по перевезенню вантажу без зауважень та заперечень, а також наявність заборгованості по оплаті за послуги перевізника та порушення його прав;

- застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України не передбачає наявності вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов’язання.

У судове засідання 06.10.2009 року представник позивача не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується Повідомленням про вручення поштового відправлення № 0621662 0.

Водночас, у своєму відзиві на апеляційну скаргу в редакції від 30.09.2009 року Вих. № 1159, позивач просить розглядати справу № 13/156-09 за відсутності його представника з огляду на неможливість забезпечити явку останнього.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи вищезазначене, та оскільки явка представника позивача обов’язковою не визнавалась, вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2008 року сторони уклали Угоду на здійснення міжнародних перевезень вантажів автотранспортом № 16/04/08 (далі –Угода), предметом якої згідно п. 1.1. якої є взаємовідносини, які виникають між ТОВ «Овернтранс»(виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовник) при плануванні, розрахунках і виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом як в міжнародному, так і у внутрішньому сполученні.

Згідно розділу 2 Угоди виконавець надає замовнику транспортні послуги за заздалегідь узгодженими заявками, які є частиною даної Угоди. Виконавець та замовник виступають від свого імені і за дорученням організацій, з якими вони мають прямі угоди. Діяльність та відповідальність сторін по виконанню даної Угоди регулюються Положенням конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів з використанням книжок МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), Конвенції про дорожнє перевезення вантажів (АДР), іншими міжнародними угодами та діючими законодавчими актами України. Підтвердженням факту виконання послуг по автоперевезенню виконавцем є оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, вантажоодержувача, виконавця, митних органів.

26.02.2009 року відповідач звернувся до позивача з Заявками № 226/2 та № 226/3 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Германія –Україна (Славута-Київ). Сума фрахту погоджена сторонами по кожній заявці –1 500, 00 Євро  по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля (а.с. 7-8).

На виконання умов Угоди та зазначених Заявок позивач здійснив міжнародне перевезення, що підтверджується Міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 0113657 та № 0113646  (а.с. 9-10).

03.03.2009 року позивач виставив відповідачеві Рахунок-фактури № 107-226/2 на суму 14 548, 38 грн. та № 115-226/3 на суму 14 548, 38 грн. (а.с. 11-12).

Також, 03.03.2009 року сторони підписали Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 107-226/2 та № 115-226/3 (а.с. 11-12)

Пунктом  4.1. Угоди передбачено, що замовник зобов’язується оплатити вартість виконаного перевезення згідно з виставленим виконавцем рахунком у день доставки вантажу. Комісійні банків оплачуються за рахунок замовника.

Також, згідно п. 3.2.3. Угоди зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі проводити розрахунки з виконавцем.

Оскільки відповідачем не було здійснено вчасно оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, останній звернувся до нього з Претензією-вимогою Вих. № 580 від 19.05.2009 року на суму 29 096, 76 грн. (а.с. 16).

27.05.2009 та 02.07.2009 року відповідач сплатив позивачеві 4 548, 38 грн. та 1 000, 00 грн. відповідно по Рахунку-фактурі № 107-226/2, що підтверджується виписками банку по рахунку позивача від 27.05.2009 (а.с. 13) та  02.07.2009 року (а.с. 14).

Враховуючи те, що відповідачем остаточного розрахунку за надані послуги не було проведено, позивач вирішив звернутись з позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно з приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.      

Оскільки, Заявки на перевезення вантажу в міжнародному сполученні підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, містять найменування та відомості про кількість вантажу; умови перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення, враховуючи п. 2.1. укладеної між сторонами Угоди, колегія суддів вважає, що зазначені обставини дають підстави вважати, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так як відповідач отримав замовлені ним послуги з перевезення, підписавши відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не сплатив позивачеві їх вартості, беручи до уваги відсутність передбачених законодавством підстав припинення відповідного зобов'язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позивних вимог в частині основного боргу.

Серед доводів своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він є неналежним відповідачем, оскільки фактично виступав посередником між перевізником та вантажоодержувачем, виконуючи функції організації відповідного перевезення, а тому, на його думку, відповідати за невиконання грошового зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу повинен саме вантажоодержувач –ЗАТ «Антей-Універсал».

Дані твердження скаржника колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються з огляду на їх невідповідність чинному законодавству у сфері надання транспортно-експедиційних послуг та послуг з перевезень вантажів, а також відповідних матеріалів справи.

Зокрема, необхідно зазначити, що чинним законодавством не передбачено обов’язок експедитора безпосередньо самому здійснювати міжнародне перевезення вантажу.

Обставина, що одержувачем вантажу є не відповідач, не звільняє його від обов’язку здійснити плату позивачеві за надані транспортні послуги з міжнародного перевезення.

Так, 27.01.2009 року відповідач та Закрите акціонерне товариство «Антей-Універсал»уклали Договір-доручення на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 271/3, згідно п. 1.1. якого ФОП ОСОБА_2 (експедитор), діючи в межах даного договору за дорученням і за рахунок ЗАТ «Антей-Універсал»(замовник) здійснює перевезення вантажу в міжміському та міжнародному сполученні через транспортні послуги перевізника, тобто здійснює перевезення найманим транспортом по маршруту, вказаному у заявці, яка може бути отримана по факсу та має юридичну силу нарівні з оригіналом (а.с. 51).

На виконання зазначеного договору відповідач, отримавши від ЗАТ «Антей-Універсал»замовлення на організацію перевезення вантажу, маючи договірні відносини з позивачем згідно Угоди на здійснення міжнародних перевезень вантажів автотранспортом № 16/04/08 від 16.04.2008 року, звернувся з Заявками №№  226/2 та 226/3 до ТОВ «Овертранс»та замовив відповідні перевезення від свого імені.

Водночас, наявність договірних відносин у відповідача з ЗАТ «Антей-Універсал»не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов’язань, які виникли з укладеною між ним та позивачем Угоди, тим більше, що останній не є стороною Договору-доручення на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 271/3 від 27.01.2009 року.

Так, договір транспортного експедирування тісно пов'язаний з договором перевезення, оскільки укладається для виконання або організації виконання дій, пов’язаних з перевезенням вантажу.

При цьому зобов’язання експедитора можуть полягати в укладенні договору перевезення від імені клієнта або від свого імені. В останньому випадку експедитор стає самостійним учасником договору перевезення вантажу як вантажовідправника.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України експедитор може укладати договір, необхідний для доставки вантажу, як від власного імені, так і від імені клієнта.

При цьому від сторін договору транспортного експедирування необхідно відрізняти учасників транспортно-експедиційної діяльності (ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004 року N 1955-IV), коло останніх не обмежено лише експедитором та клієнтом, оскільки до нього належать усі особи, задіяні у процесі перевезення вантажу, обслуговування якого здійснюється на підставі договору транспортного експедирування, зокрема: клієнти, експедитори, перевізники, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Однак укладений між клієнтом та експедитором договір не може впливати на обов’язки та права інших учасників транспортно-експедиційної діяльності, які виникають з угод, укладених між останніми та експедитором від свого імені, в яких клієнт відповідно не є стороною.

У зв’язку з зазначеним п. 2.7. Договору-доручення на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 271/3 від 27.01.2009 року, згідно якого експедитор зобов’язаний своєчасно оплатити послуги перевізника за рахунок коштів замовника, не звільняє відповідача від обов’язку самостійно здійснити оплату наданих перевізником послуг у відповідності до п.п. 3.2.3. та 4.1. Угоди.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу та те, що відповідно до ст. 528 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі ст. 194 ГК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Однак, згідно ч. 2 зазначеної статті Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи позовних вимог, у зв’язку з чим вони підлягають до задоволення.

Відповідачем не наведено спростувань висновків суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов’язку здійснити розрахунок за надані послуги з перевезення, сума основного боргу ним не оспорюється, у зв’язку з чим апеляційна скарга необґрунтована, а її доводи безпідставні.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано вірний розрахунок 3 % річних за період з 03.03.2009 року (день відвантаження вантажу) до 22.07.2009 року (дата складання позовної заяви).

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 25.08.2009 року у справі № 13/156-09 є законним та обґрунтованим.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду з окремим позовом до контрагента за Договором-дорученням на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 271/3 від 27.01.2009 року у випадку невиконання останнім обов’язку щодо оплати наданих транспортно-експедиційних послуг.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 25.08.2009 року у справі № 13/156-09 –залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 25.08.2009 року у справі № 13/156-09 –залишити без змін.

3. Матеріали справи № 13/156-09 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.


Головуючий суддя:                                                                              К.В. Тарасенко


Судді:                                                                                                      Л.М. Шкурдова


                                                                                                                В.Ю. Шевченко


Дата відправки  20.10.09

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація