АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА іменем    України

4 липня 2006 року.                                                                       м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Расевича С.І., суддів Русинчука М.М. та Киці СІ. при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії командування військової частини НОМЕР_1 за апеляційною скаргою державної виконавчої служби у м. Луцьку на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: заявник - ОСОБА_1; Державна виконавча служба у м. Луцьку; представник державної виконавчої служби - Кравчук Сергій Володимирович.

Колегія суддів

встановила:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2006 року скаргу, подану в порядку ст. 383 ЦПК України, задоволено.

Ухвалено постанову державного виконавця державної виконавчої служби м. Лу­цька Кравчука С.В. від 28 грудня 2005 року про повернення виконавчого документа стягува-чу визнати неправомірною та скасувати.Стягнуто з Державної виконавчої служби м. Луцька в користь ОСОБА_1 3,4 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі Державна виконавча служба просить скасувати цю ухвалу і ухвалити постанову, якою в скарзі відмовити, покликаючись на порушення норм матеріаль­ного і процесуального права.

Апеляційна скарга піддягає частковому задоволенню, а ухвала скасуванню із за­криттям провадження у справі із наступних підстав.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 6 квітня 2004 року в даній справі зо­бов'язано командира військової частини НОМЕР_1 (правонаступником якої на даний час є вій­ськова частина А НОМЕР_2) виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно в сумі 2656,34 грн.

Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у м. Луцьку від 25 травня 2004 року по даній справі було відкрито виконавче провадження та надано борж­нику строк до 1 червня 2004 року для добровільного виконання рішення суду. В добровіль­ному порядку рішення суду виконано не було.

28 грудня 2005 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 40 Закону України „Про виконавче прова­дження", у зв'язку з тим, що згідно повідомлення військової частини НОМЕР_2 № НОМЕР_3 та управління Державного казначейства України у Волинській області

Справа № 22-Ц-604/06 Категорія 64

Головуючий в 1 інстанції Шептицька Н.В. Доповідач Расевич СІ.

№НОМЕР_4 на виплату компенсації за неотримане речове май­но кошторисні призначення та кошти в 2005 році не виділялися.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої поса­дової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Отже, в даному випадку у такому порядку можуть бути оскаржені дії чи бездіяль­ність державного виконавця у рішеннях, постановлених судами загальної юрисдикції після 1 вересня 2005 року.

Оскільки в даному випадку рішення постановлено до зазначеної дати, дії, рішення чи бездіяльність державної виконавчої служби може бути оскаржена в порядку адміністрати­вного судочинства.

За таких обставин провадження по питанню оскарження дій державного виконав­ця при виконанні рішення у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, так як дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205 ст.ст. 307,312, 314 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу державної виконавчої служби у м. Луцьку задовольнити част­ково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 квітня 2006 ро­ку в даній справі скасувати.

Провадження по питанню оскарження дій державного виконавця при виконанні рішення у даній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскарже­на шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.