Копія
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2009 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В., при секретарі Дідик А.Б.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Устянської сільської ради Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, управління Держкомзему у Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області, Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 липня 2009 року,
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Устянської сільської ради Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, управління Держкомзему у Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області, Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування на земельну частку (пай), яка залишилася після смерті матері ОСОБА_2, і спонукання до виділення земельної ділянки із земель резервного фонду. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що з 1948 до 1970 року матір була членом колгоспу «Україна» і працювала в цьому господарстві до виходу на пенсію, а 24 липня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству «Україна», яке є правонаступником колгоспу, видано державний акт на право колективної власності на землю, проте матір помилково не була включена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), і не одержала відповідного сертифіката, внаслідок чого після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 неможливо оформити право на спадщину.
Ухвалою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2009 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про спонукання до виділення земельної ділянки залишено без розгляду в порядку, передбаченому ст.207 ч.1 п.5 ЦПК України.
Рішенням цього ж суду від 1 липня 2009 року в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що ОСОБА_2 за життя не була включена до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, і не отримала відповідного сертифіката, який посвідчує право на земельну частку пай, а тому це право не виникло у неї і у відповідності до положень ЦК Української РСР не увійшло до складу спадщини, яку прийняла ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Навівши доводи позовної заяви, ОСОБА_1 зазначила, що суд безпідставно прийшов до висновку про невиникнення у її матері ОСОБА_2 права на земельну частку (пай), а також неправомірно керувався нормами ЦК Української РСР замість положень чинного ЦК України щодо спадкування.
Представники відповідачів, які у встановленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явилися.
Заслухавши учасницю процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що з 1948 до 1970 року ОСОБА_2 працювала в колгоспі «Україна» с.Устя, Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області, та звільнилась з роботи у зв’язку з виходом на пенсію по старості. Вона була членом цього господарства.
Правонаступником колгоспу стало КСП «Україна», яке на даний час ліквідоване.
24 липня 1995 року КСП «Україна» одержало державний акт на право колективної власності на земельну ділянку. ОСОБА_2 не була включена до списку осіб, доданого до цього державного акта і їй не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. ОСОБА_1 є її єдиним спадкоємцем за законом.
Ці обставини підтверджуються: архівною довідкою щодо стажу роботи ОСОБА_2 в колгоспі «Україна» та її трудовою книжкою колгоспника; довідкою про членство ОСОБА_2 у цьому господарстві та матеріалами її пенсійної справи; довідками щодо видачі КСП «Україна» державного акта на право колективної власності на земельну ділянку та невключення ОСОБА_2 до списку осіб, доданого до цього державного акта; свідоцтвами про смерть ОСОБА_2, про народження і одруження ОСОБА_1; довідкою щодо прийняття позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_2
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Із змісту даної норми випливає, що особа набуває право на земельну частку (пай) за наявності трьох умов – перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю і включення до списку осіб, доданого до цього акта.
В силу пункту 3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, право на земельну частку (пай) може бути об’єктом успадкування.
Пунктами 4 і 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (п.1).
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує це право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець має право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (п.11).
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 за життя не набула права власності на земельну частку (пай), оскільки не одержала відповідного сертифіката та не була включена до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю КСП «Україна».
До дня смерті ОСОБА_2 не висловлювала свого бажання отримати земельний пай, оскільки не зверталася з відповідними заявами ні до підприємства, ні до суду, та не оскаржувала рішення про її невключення до списку осіб, доданого до державного акта про колективну власність на землю.
За таких обставин суд обґрунтовано виходив з того, що у ОСОБА_1, яка у відповідності до ст.529 ч.1 ЦК Української РСР є спадкоємцем померлої першої черги, також не виникло такого права.
Доводи ОСОБА_1 про порушення судом норм матеріального права є безпідставними. Спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася до 1 січня 2004 року і до зазначеної дати позивачка прийняла її, а тому при вирішенні спору суд правомірно застосував відповідні положення чинного на той час ЦК Української РСР щодо спадкоємства.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Черепахін В.О. Справа № 22ц – 1694
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 37