ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" жовтня 2009 р. № 9/55-92.
За позовом Підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
До відповідача Приватної фірми “Скорпіон-Сервіс”, м. Луцьк
Про визнання угоди недійсною
Суддя Л.І. Соломка
Представники:
Від позивача: н/з;
Від відповідача: ОСОБА_3.–адвокат, довіреність №376 від 01.06.2009 р.
Права та обов’язки представнику відповідача роз’яснені відповідно до ст.22 Г ПК України.
Відводу складу суду відповідно до ст.20 ГПК України не заявлено.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника відповідача не поступало.
У судовому засіданні 15.10.2009 р. за згодою представника відповідача відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач- підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватної фірми “Скорпіон-Сервіс” про визнання недійсною угоди від 16.12.2005 р. про надання в користування торгових площ, згідно якої підприємцю передано в платне строкове користування торгову площу №34 площею 15,0 кв.м. на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ “Скорпіон-Сервіс”між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого в м. Луцьку для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:
- відповідно до ч.1,2 ст.761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, а також особа, уповноважена на укладення договору найму;
- ПФ «Скорпіон-Сервіс», який виступив наймодавцем по даному договору, не мав права розпоряджатися предметом оренди, зокрема, укладати угоду про надання в користування торгових площ, оскільки рішенням господарського суду Волинської області у справі №04/20-92, яке набрало законної сили 06.07.2009 р. були визнані недійсними договір оренди земельної ділянки від 22.04.2002 р. та договір оренди землі від 12.08.2004 р., укладені між Луцькою міською радою та ПФ «Скорпіон-Сервіс», на якій розміщена торгова площа, що є предметом даного договору найму.
У судові засідання 24.09.2009 р. та 15.10.2009 р. позивач не з'явився, представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач у судовому засіданні та відзиву на позов від 21.09.2009 р. №447 проти позову заперечує, мотивуючи, що будь-які підстави, що передбачені ст.215 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійсним, відсутні. Ст.207 ГК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання господарського зобов’язання недійсним, жодного з яких не можна застосувати до визнання недійсною оспорюваної позивачем угоди, а тому вона є правомірною і дійсною.
Крім того, в обгрунтування дійсності договору і відсутності порушеного права позивача, відповідач послався на постанову Вищого господарського суду України від 17.09.2009 р., якою скасовані рішення місцевого та Львівського апеляційного господарського суду у справі №04/20-92 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок і постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
З пояснень представника відповідача, наявних доказів по справі, господарський суд
в с т а н о в и в:
16.12.2005 р. між ПФ «Скорпіон-Сервіс»і підприємцем ОСОБА_1 укладена угода надання в користування торгових площ, згідно з п.1.1 якої адміністрація надає, а підприємець приймає в платне строкове користування торгову площу 15,0 кв.м на торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ «Скорпіон-Сервіс»між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого, місце №34 для встановлення тимчасової споруди і здійснення торговельної діяльності з метою зберігання та продажу промислового товару.
Згідно п.6.1 угоди дана угода вступає в дію з 01.01.2006 р. та укладається на невизначений строк.
Водночас, рішенням господарського суду Волинської області від 10.04.2009 р. по справі №04/20-92 за позовом підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 до 1. Луцької міської ради, 2. Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними позов було задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.04.2002 р., укладений між Луцькою міською радою та ПФ «Скорпіон-Сервіс»та визнано недійсним договір оренди землі від 12.08.2004 р., укладений між Луцькою міською радою та ПФ «Скорпіон-Сервіс».
Згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. у справі №04/20-92 рішення господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Однак, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 17.09.2009 р. у справі №04/20-92 касаційна скарга ПФ «Скорпіон-Сервіс» задоволена, рішення господарського суду Волинської області від 10.04.2009 р. у справі №04/20-92 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 р. скасовані. Прийнято нове рішення. У позові відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно постанови Вищого господарського суду України від 17.09.2009 р. у справі №04/20-92 скасовані судові рішення, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Між тим, позивач двічі не з'явився у судове засідання, не довів належними та допустимими доказами підставність своїх позовних вимог, тому суд дійшов висновку про відмову у позові.
Керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст.44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
в и р і ш и в:
1. У позові відмовити.
Суддя Л.І. Соломка
Дата виготовлення повного
тексту рішення –19.10.2009 р.