ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "15" жовтня 2009 р.                                                           Справа № 14/116-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                   

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Жорової Л.М. - представника за довіреністю №166/10 від 26.12.2008р.,

від відповідача: не з'явився,

  

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства  "Ладижинський завод силікатної цегли", м.Ладижин Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "25" серпня 2009 р. у справі № 14/116-09 (суддя Залімський І.Г.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства  "Ладижинський завод силікатної цегли",м.Ладижин Вінницької області   

про  стягнення 17004,37 грн. заборгованості  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Вінницької області  від 25.08.2009р.  у справі №14/116-09 позов дочірньої компанії «Газ України»  Національної акціонерної компанції «Нафтогаз України» до відкритого акціонерного товариства «Ладижинський завод силікатної цегли» про стягнення 17004,37грн. заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 6285,53грн. пені, 7936,57грн. інфляційних втрат, 783,30грн. 3% річних, 150,05грн. витрат на сплату державного мита, 275,76грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначений судовий акт (а.с. 64 – 65).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що 13.08.2009р. на адресу господарського суду була надіслана телеграма з клопотанням про перенесення розгляду справи №14/116-09, призначеної до розгляду на 18.08.2009р.  На адресу ВАТ «Ладижинський завод силікатної цегли» 27.08.2009р. надійшла ухвала господарського суду про відкладення розгляду справи №14/116-09 на 25.08.2009р..

У відзиві на апеляційну скаргу №31/10-9955 від 15.10.2009р. позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що скаржником в апеляційній скарзі не наведено жодних підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення господарського суду Вінницької області від 25.08.2009р. у справі №14/116-09 (а.с. 80-82).

Представник відповідача у засідання суду не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 24.09.2009р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2008 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Ладижинський завод силікатної цегли" (покупець) було укладено договір на постачання природного газу № 06/08-2063 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ (а.с. 16 - 21).

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає покупцю протягом періоду з 01.11.2008 р. по 31.12.2008 р. включно, газ в обсязі до 1 000 000 м.куб., за наявності його обсягів, зокрема, по місяцях: листопад - до 700 000 м.куб., грудень - до 300 000 м.куб.

У відповідності до п. 4.4  договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за природній газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% передоплати вартості обсягів газу, запланованих  для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.

Позивач виконав передбачені договором зобов'язання, передавши відповідачу протягом визначеного періоду природний газ на загальну суму 1 264 380,51 грн., про що сторонами було підписано акти прийому-передачі природного газу від 30.11.2008 р. та від 31.12.2008 р. (а.с. 26 - 27).

Відповідач здійснив повний розрахунок з позивачем за отриманий природний газ, однак з порушенням строків передбаченого п.6.1 договору, що підтверджується банківським реєстром платіжних документів за період з 14.11.2008 р. по 23.03.2009 р. (а.с. 48 - 51).

За вказаних обставин справи, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулася до господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 17.06.2009р. №31/10-5755 про стягнення з ВАТ «Ладижинський завод силікатної цегли» 6285,53грн. пені за період з 11.01.2009р. по 23.03.2009р., 9935,54грн. інфляційних втрат з  січня 2009р. по квітень 2009р., 783,30грн. 3% річних з 11.01.2009р. по 23.03.2009р. (а.с. 2 - 5).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 і 6 ст.265 ГК України за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не було надано апеляційному господарському суду доказів на підтвердження вчасного виконання грошового зобов'язання за договором, у відповідності до п.6.1 договору

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором 7936,57грн. інфляційних втрат за період  з січня 2009р. по березень 2009р. та 783,30грн. 3% річних з 11.01.2009р. по 23.03.2009р.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Виходячи зі змісту ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2  договору  сторони встановили, що за несвоєчасну оплату спожитого газу покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зазначеного, колегія суддів вважає, що позивач правильно, з дотриманням норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та у відповідності до п.7.2 договору,  нарахував, а суд першої інстанції стягнув з відповідача 6285,53грн. грн. пені за період  з 11.01.2009р. по 23.03.2009р.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Ладижинський завод силікатної цегли».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.08.2009р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні, передбачені ст.104 ГПК України, підстави для його скасування.  

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від "25" серпня 2009 р. у справі № 14/116-09  залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства  "Ладижинський завод силікатної цегли", м.Ладижин Вінницької області - без задоволення.

2. Справу № 14/116-09 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

                                                                                             

Віддрук. 4 прим.:

1 - до спарви,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.