Судове рішення #6344173


Копія






УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  


7 жовтня 2009 року                                                                        м.Хмельницький


Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду  Хмельницької області

                              в складі:     головуючого-судді     Ярмолюка О.І.,

          суддів               Юзюка О.М., Власенка О.В.,

    при секретарі     Дідик А.Б.,

                                  з участю     позивача     ОСОБА_1,        


розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення позики з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів від простроченої суми із апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 червня 2009 року,

   

встановила:


    В січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до        ОСОБА_2 про стягнення позики з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 31369 грн. 99 коп. і трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 337 грн. 81 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 1 травня 2008 року позичив відповідачу 30000 грн. на строк до 1 вересня 2008 року, проте ОСОБА_2, який склав відповідну розписку про отримання грошових коштів, не повернув їх до обумовленого терміну, внаслідок чого має нести відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

           В ході судового розгляду позивач збільшив свої вимоги. Він просив стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 1 вересня 2008 року до квітня 2009 року включно та три проценти річних від простроченої суми за період з 1 вересня 2008 року до 3 червня 2009 року, а всього – 34869 грн. 69 коп.

           Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 червня 2009 року позов задоволено частково. Цим рішенням стягнуто з        ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 позику з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 34158 грн. 25 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 680 грн. 55 коп. і понесені судові витрати в сумі 353 грн. 04 коп., а всього – 35191 грн. 84 коп. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 25 грн. 34 коп.

    Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що ОСОБА_2 у визначений строк не повернув ОСОБА_1 кошти за договором позики, внаслідок чого прострочив виконання грошового зобов’язання.      

           В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду даним обставинам. При цьому відповідач зазначив, що не одержував грошових коштів від        ОСОБА_1, а розписку склав як гарантію повернення кредитів, які позивач отримав для нього в банківських установах. На думку ОСОБА_2, суд не дав належної оцінки представленим доказам, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.

    Заперечуючи проти апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначив, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

    Відповідач ОСОБА_2, який завчасно та у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з’явився. Повідомлені ОСОБА_2 причини неявки в судове засідання не є поважними, а тому справа може бути розглянута у його відсутність.

           Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

           Відповідно до ст.308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

           Встановлено, що 1 травня 2008 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 30000 грн., які той зобов’язався повернути до 1 вересня 2008 року. До визначеного строку ОСОБА_2 грошові кошти не повернув.

    Ці обставини підтверджуються розпискою ОСОБА_2 від 1 травня 2008 року.

    Відповідно до ст.1046 ч.1 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    Частиною 2 статті 625 цього Кодексу визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що 1 травня 2008 року між сторонами був укладений договір позики, на підставі якого виникло грошове зобов’язання ОСОБА_2

    Посилання відповідача на те, що грошові кошти насправді не були одержані ним від ОСОБА_1 не узгоджуються з встановленими обставинами.

    Представлені ОСОБА_2 докази, у тому числі: показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; посвідчення про відрядження       ОСОБА_2; кредитний договір і договір поруки від 21 січня 2008 року; зошит реєстрації видачі готівки ПП «Нікотраст»; платіжні документи і чорнові записи бухгалтера підприємства про сплату коштів за кредитами ОСОБА_1, - достовірно не підтверджують даного факту.

    Окрім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір позики у письмовій формі, а тому рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків     щодо неодержання позичальником коштів.  

           Враховуючи з’ясовані обставини, суд вірно виходив з того, що          ОСОБА_2 у строк, встановлений договором, не виконав грошове зобов’язання з повернення позики, внаслідок чого обґрунтовано стягнув з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми. Ці суми обраховані вірно.

    Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

           Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

           Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів  


ухвалила:


           Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

           Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 червня 2009 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.


                     

                     Головуючий: /підпис/                            Судді: /підписи/



Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду                                    О.І. Ярмолюк
























Головуючий у першій інстанції – Тончук Р.І.                           Справа № 22ц – 1594

Доповідач – Ярмолюк О.І.                                                                Категорія 27

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація