Справа № 11 -329-2006 рік Головуючий в 1 інстанції Ковальчук В.Д.
Ст. 128 КК України Доповідач Матвієнко КВ.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 11 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.
суддів Силки Г.І., Матвієнко Н.В.
з участю прокурора Артиша Я. Д.
засудженого ОСОБА_1
законного представника потерпілого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3 та помічника прокурора Горохівського району на вирок Горохівського районного суду від 03 травня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий, засуджений, -
- за ст. 128 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 ЮС України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк 1 рік, покладені на засудженого обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п. п. 3,4 КК України.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3 1200 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що ЗО грудня 2005 рою о 19-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні Сілецько загальноосвітньої школи 1-2 ступенів, на ґрунті особистих неприязних відносні штовхнув в праве плече неповнолітнього ОСОБА_3, від чого останній вдарився лівш плечем у стіну, тим самим, необережно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді перелому лівої ключиці.
В поданій на вирок апеляції потерпілий ОСОБА_3 вказує, що суд необгрунтовано перекваліфікував дії засудженого з ст. 122 ч. 1 КК України на ст. 128, оскільки вважає, що ОСОБА_1 штовхнув його умисно. Стверджує про неповноту, на його думку, судового слідства, оскільки не допитувались в суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які можуть підтвердити умисний характер дій ОСОБА_1 Крім того, вважає, що обране засудженому покарання несправедливо м'яке, а сума відшкодування моральних збитків необгрунтовано зменшена. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок, засудити ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КК України, призначити покарання в межах санкції цієї статті та стягнути моральну шкоду в розмірі, зазначеному в позовній заяві.
В апеляції помічник прокурора Горохівського району, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його дій за ст. 128 КК України, вказує, що судом не враховано обтяжуючі покарання обставини - стан алкогольного сп'яніння та вчинення злочину відносно неповнолітнього, а сам ОСОБА_1 хоча і не судимий, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому вважає обране покарання надто м'яким, просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити свій вирок, чи направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, повідомив ким і в якому об'ємі він оскаржений та основні доводи апеляцій, прокурора та законного представника неповнолітнього потерпілого, які підтримували апеляції, засудженого, який просив вироку суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляції потерпілого підлягає до часткового задоволення, а апеляція прокурора до задоволення не підлягає.
Висновок суду про доведеність вчинення злочину засудженим ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні. Його діям дана правильна юридична оцінка за ст. 128 КК України.
Як вбачається з показань засудженого ОСОБА_1, він дійсно штовхнув ОСОБА_3, внаслідок поштовху потерпілий вдарився лівим плечем у стінку. Не заперечував можливості настання перелому лівої ключиці від удару ОСОБА_3 об стінку (а.с.61).
Потерпілий ОСОБА_3 в суді ствердив, що засуджений штовхнув його в праве плече, від чого він вдарився лівим плечем в стіну і зразу відчув біль. Як пізніше виявилось у нього був перелом лівої ключиці (а.с.61).
Згідно висновку судово-медичного експерта № НОМЕР_1 (а.с. 9) у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ключиці без зміщення, які відносяться до категорії середньої тяжкості.
За таких обставин, хоча ОСОБА_1 і умисно штовхнув ОСОБА_3 в праве плече, перелом лівої ключиці стався від удару потерпілого лівим плечем в стіну, тому суд першої інстанції обгрунтовано прийшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив необережний злочин, оскільки він, штовхаючи потерпілого, не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків (перелому ключиці), хоча повинен був і міг їх передбачити.
Оскільки фактичні обставини злочину підтверджуються як показаннями потерпілого, так і аналогічними показаннями засудженого, даними ними в суді, тому суд обґрунтовано не визнав за необхідне викликати та допитувати свідків, які не з»явились в судове засідання. До того ж як потерпілий, так і його законний представник, погодились з думкою прокурора про можливість закінчення судового слідства без допиту свідків ( а.с. 62).
Призначаючи покарання ОСОБА_1 в межах санкції ст. 128 КК України у вигляді обмеження волі, суд першої інстанції у відповідності до ст.ст. 50, 65, 75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу засудженого, який щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину, яку виховує сам, вірно прийшов до переконання про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, тому підстав для призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, суд першої інстанції, при вирішення питання про розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, не в повній мірі врахував глибину фізичних та моральних страждань, спричинених злочинними діями ОСОБА_1 неповнолітньому потерпілому, тому колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 до суми, заявленої потерпілим в позовній заяві.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпшого ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію помічника прокурора Горохівського району - залишити без задоволення.
Вирок Горохівського районного суду від 03 травня 2006 року відносно ОСОБА_1 в частині кваліфікації дій та призначеного покарання залишити без змін, а змінити його в частині відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.
В решті вирок залишити без змін.