Справа № 1-21/2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2007 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді       Хрипун С.В.

при секретарі                Корнелюк М.П.

за участю прокурора Балійчука Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по

обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

АДРЕСА_1   українця,

громадянина України, освіта середня, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, 2005 та 2007

p.p. народження, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.186

КК України,-

ВСТАНОВИВ:

31.07.2006 року близько 20 години ОСОБА_1, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, відкрито, в присутності господарки будинку ОСОБА_2, викрав мобільний телефон «Нокія-3120» вартістю 485 грн., в якому була сім-карта «Київстар» вартістю 15 грн, які належать ОСОБА_3, який на момент вчинення крадіжки спав. Таким чином, ОСОБА_1 відкрито викрав чуже майно на загальну суму 500 грн. Викраденим в подальшому розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, та пояснив, що 31.07.2007 року близько 21 години він приїхав до свого знайомого ОСОБА_3, який знімає квартиру у ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_2, з метою забрати свій велосипед. Прийшовши в кімнату разом з господаркою будинку ОСОБА_2, він побачив, що ОСОБА_3. лежить на ліжку в нетверезому стані, ніякої розбірливої відповіді з приводу велосипеда він дати не міг. В цей час у кишені штанів ОСОБА_3 задзвонив мобільний телефон. ОСОБА_1 витягнув з кишені штанів ОСОБА_3 телефон і вирішив його забрати, що і зробив. ОСОБА_2 пояснив, що віддасть ОСОБА_3 телефон, коли той віддасть йому велосипед. З телефоном вийшов на вулицю, де зустрів свою сестру ОСОБА_4. ОСОБА_2 вивела із сараю велосипед, за який він питав у ОСОБА_3 Після цього його сестра ОСОБА_4 забрала велосипед, а він пішов відпочивати. Мобільний телефон повертати ОСОБА_3 не захотів. Наступного дня поїхав до м.Києва і там на радіо ринку продав викрадений телефон за 200 грн., які витратив на власні потреби.

У вчиненому щиро кається, просить суворо його не наказувати.

Крім визнання підсудним своєї вини, його винність у вчиненні злочину підтверджується іншими доказами, дослідженими в процесі судового слідства.

Так, потерпілий ОСОБА_3, показав, що 31.07.2006 року він взяв у ОСОБА_1 велосипед, щоб з»їздити за перфоратором, домовились, що через 40 хвилин він віддать  Зогову В.В. велосипед в центрі села Шпитьки. Коли приїхав до призначеного місця ОСОБА_1 там не було. Вирішив поїхати додому за адресою : АДРЕСА_2. Приїхавши, поросив ОСОБА_2 поставити велосипед в сарай, а сам пішов спати. Як будив його ОСОБА_1 не пам'ятає, про це йому розповіла ОСОБА_2, а також розповіла, що ОСОБА_1 забрав у нього з кишені штанів мобільний телефон. Зустрівшись із ОСОБА_1 цього ж дня о 22 годині, він попросив віддати телефон, але той відповів, що не віддасть. Після цього 04.08.2006 року він звернувся до міліції із заявою про викрадення телефону. Від цивільного позову відмовився. Просить не наказувати ОСОБА_1 суворо, призначити міру покарання не пов'язану з реальним позбавленням волі.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона проживає в будинку АДРЕСА_2. 31.07.2006 року близько 21 години за вказаною адресою приїхав ОСОБА_1 до ОСОБА_3, який у неї проживав. Вона та ОСОБА_1 разом зайшли до кімнати де спав ОСОБА_3. ОСОБА_1 почав будити ОСОБА_3 і запитувати про велосипед, але останній нічого йому не відповідав. В цей час в кишені штанів ОСОБА_3 задзвонив мобільний телефон. ОСОБА_1 витягнув з кишені штанів телефон, відключив і сказав, що він його забирає собі. Вона просила повернути телефон ОСОБА_3, але ОСОБА_1 відмовився, сказав, що коли ОСОБА_3. поверне йому велосипед тоді він поверне йому телефон. Тоді вона згадала, що в цей же день ОСОБА_3. приїхав додому на якомусь велосипеді, який вона поставила

2

в сарай. Після цього вона вивела велосипед із сараю і віддала сестрі ОСОБА_1 ОСОБА_4, попросила, щоб ОСОБА_1 повернув ОСОБА_3 телефон, але він відповів, що повертати телефон не буде і пішов.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що в будинку АДРЕСА_2 проживає її мама. Зі слів матері їй стало відомо, що 31.07.2006 року близько 21 години ОСОБА_1 у її присутності забрав у ОСОБА_3 мобільний телефон і не хоче його повертати.

Винність підсудного у вчиненні злочину також підтверджується іншими доказами: заявою потерпілого ОСОБА_3 від 04.08.2006 року, в якій він просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1, який 31.07.2006 року відкрито заволодів його мобільним телефоном Нокія 3120 вартістю 650 грн. (а.с.З); протоколом огляду місця події від 04.08.2006 року - приміщення будинку АДРЕСА_2 (а.с.4); протоколом огляду речових доказів від 14.08.2006 р. - картонної коробки з-під мобільного телефону Нокія-3120 (а.с.12); довідкою від 14.08.2006 року про вартість викрадених речей (а.с.41).

Суд визнає, що підсудний, потерпілий давали суду правдиві покази, які підтверджуються іншими, дослідженими в процесі судового слідства доказами.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі докази зібрані по справі, суд визнає, що вина підсудного у вчиненні злочину доказана повністю, його дії судом кваліфікуються за ч.І ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному, суд визнає щире каяття, з»явлення із зізнанням.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному, судом не встановлено.

З урахуванням ступеню тяжкості злочину і особи підсудного, який за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2005 та 2007 p.p. народження суд вважає можливим призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.186 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік шість місяців.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Зарахувати в строк відбуття покарання строк тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області з 13.01.2007 р. по 15.02.2007 р.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_1 тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, скасувати, звільнивши його з під варти в залі

суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу обрати підписку про невиїзд.

Речовий доказ по справі - картонну коробку з мобільного телефону Нокія -3120, яка знаходиться в камері схову речових доказів Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, -знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.

Суддя: