.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-2522/ 09 Головуючий по 1 інстанції:
Андрущенко С.А.
Суддя-доповідач : Пилипчук Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009р. м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого - судді Дряниці Ю.В.,
суддів: Прядкіної О.В., Пилипчук Л.І.,
при секретарі: Лимар О.М.,
за участю: відповідачів ОСОБА_1., ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 22 липня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення, про усунення перешкод в проживанні, визначення порядку користування квартирою,-
за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ленінського РВ ПМУ про визнання такими, що підлягають виселенню з квартири та зняття з реєстраційного обліку,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2008р. ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1. і ОСОБА_2 про вселення до квартири АДРЕСА_1, в якій вони зареєстровані. Крім того, прохала визначити порядок користування вказаною квартирою, виділивши їй з сином жилу кімнату 13,20кв.м., а відповідачам – 20,80кв.м., зобов»язати відповідачів не чинити їй з сином перешкоди у користуванні житлом.
Відповідачі пред»явили в суд зустрічний позов, в якому просили визнати ОСОБА_4 з малолітнім сином такими, що підлягають виселенню з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації. Підставою для виселення без надання іншого жилого приміщення вказували систематичне порушення відповідачкою правил співжиття, що робить неможливим для інших осіб проживання у квартирі.
Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 22 липня 2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення, про усунення перешкод в проживанні, визначення порядку користування квартирою.
Зустрічний позов задоволено. Визнано ОСОБА_4 разом з малодітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.народження, такими, що підлягають виселенню з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, у зв»язку з систематичним порушенням ОСОБА_4 правил співжиття, що робить неможливим для інших осіб проживання в квартирі.
Зобов»язано відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ПМУ УМВС України зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 разом з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.н. за АДРЕСА_1
Позивачка ОСОБА_4 оскаржила рішення в частині позбавлення права на житло малолітнього сина ОСОБА_5. Посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прохала скасувати рішення в цій частині та визнати за сином право проживати з батьком ОСОБА_1.
В іншій частині рішення районного суду не оскаржено.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_4. з малолітнім сином ОСОБА_5, 2004 року народження, із квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення та про зняття їх з реєстрації за цією адресою, районний суд вірно виходив з того, що після розірвання шлюбу між сторонами їх малолітня дитина залишилася проживати з матір»ю ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4. про відсутність доказів викладеної обставини є неспроможними, оскільки обставини проживання дитини саме з матір»ю визнані сторонами. Відсутність судового рішення з цього приводу не спростовує самого факту, оскільки суд вирішує питання щодо визначення місця проживання дитини у разі , коли батьки не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина .( ч.1 ст.161 СК України).
Згідно ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
Тому малолітній ОСОБА_5 має право проживати і бути зареєстрованим разом зі своєю матір»ю ОСОБА_4, яка разом з ним 17.03.2008р. добровільно виселилася зі спірної квартири, вивізши з неї все своє майно та дитини особисті речі, таким чином змінила своє і дитини місце проживання.
Суд першої інстанції повно з»ясував обставини справи, що мають значення для справи, правильно застосував ч.4 ст.29 ЦК України та ст.116 ЖК України до спірних правовідносин в частині визнання малолітнього ОСОБА_5, 20 липня 2004 року народження, таким, що разом з матір»ю підлягає виселенню із спірної квартири без надання іншого житла у зв»язку з порушенням ОСОБА_4 правил співжиття, що робить неможливим для інших осіб проживання в квартирі, а тому повинен бути знятий з реєстрації.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 22 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий – суддя: Ю.В.Дряниця
Судді: Л.І.Пилипчук
О.В.Прядкіна