Вирок                    

                                      Ім`ям України                 справа № 1- 32/2009р.  

23 березня 2009 року. Миколаївський районний суд Одеської області.

В складі: головуючого-судді     Парій І.О.

При секретарі:                             Товт Т.В.

З участю прокурора:                  Кузьміна І.В.

та адвокатів:                                ОСОБА_1

                                                      ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Миколаївка кримінальну справу про обвинувачення:

                                    ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2

                                    народження, уродженця с. Добриднівка Миколаївського району

                                    Одеської області, українця, громадянина України, з освітою  10

                                    класів,   одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей:

                                    дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження та дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4

                                    року народження,  працюючого в ПП «Земля», мешканця с.

                                   АДРЕСА_1

                                   раніше не судимого,

 в злочині, передбаченому ст. ст. 152 ч.1, 121 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14 листопада  2008 року о 7 годині 30 хвилин  підсудний ОСОБА_3,  рухаючись на автомашині «Опель ВЕСТРА»  д/н НОМЕР_1 в с. Ісаєво Миколаївського району Одеської області, зустрів на вулиці потерпілу ОСОБА_6, яку посадив у машину, маючи умисел на зґвалтування. З цією метою підсудний завіз ОСОБА_6 в лісосмугу неподалік с. Ісаєво Миколаївського району Одеської області. В лісосмузі потерпіла, вийшовши з машини, почала втікати, але підсудний догнав її  і знову посадив  у свою машину, де, застосовуючи фізичне насилля, зґвалтував ОСОБА_6, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3,  повністю признаючи вину  у інкримінованих йому злочинах, давати  показання відмовився(а.с.246).

Але в ході досудового слідства   ОСОБА_3 вину  в пред’явленому йому обвинуваченні признав частково: по ст. 152 ч.1 КК України ОСОБА_3 вину не признав, а по ст. 121 ч.1 КК України підсудний вину признав повністю. При цьому ОСОБА_3 показував, що 14 листопада 2008 року  в своїй автомашині він, за згодою ОСОБА_6, вступив з останньою у статеві відносини. Перед початком статевих відносин ніякого фізичного насилля у відношенні потерпілої він не вчиняв. В заподіянні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень під час статевих відносин з нею він признав повністю (а.с. 184-186).

Потерпіла ОСОБА_6 також відмовилась давати показання у судовому засіданні, про що свідчить її письмова заява. У названій  заяві потерпіла також вказує на те, що підсудний  у повному об’ємі відшкодував їй  матеріальні та моральні збитки і просить суд  не позбавляти  підсудного ОСОБА_3 волі (а.с.244-245).      

Але в ході досудового слідства потерпіла ОСОБА_6 показала, що 14 листопада 2008 року ОСОБА_3,   на своїй автомашині їхав в с. Ісаєво Миколаївського району Одеської області, де зустрів її, насильно посадив в машину і привіз в лісосмугу біля с. Ісаєво Миколаївського району Одеської області, де зупинився. Вона вийшла з машини  і почала втікати. ОСОБА_3 наздогнав її і знову посадив в машину, насильно зняв з неї – ОСОБА_6, - одяг, після чого зґвалтував. Після цього ОСОБА_3 відвіз її на свої автомашині в с. Ісаєво Миколаївського району Одеської області до ліцею, де залишив (а.с. 32-40).

Свідок ОСОБА_7 – дружина підсудного  -  у судовому засіданні відмовилась давати показання.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 – мати потерпілої -  показала, що зранку 14 листопад 2008 року її дочка ОСОБА_6 пішла на заняття до ліцею в с. Ісаєво Миколаївського району Одеської області. Об 11 годині їй зателефонувала ОСОБА_9 і сказала, що ОСОБА_6 знаходиться біля річки в с. Ісаєво. Після цього вона з ОСОБА_10 привезли ОСОБА_6 додому. Одяг на ОСОБА_6 був у крові. ОСОБА_6 вона відправила  до Миколаївської центральної районної лікарні, де її було прооперовано. Після цього ОСОБА_6 розповіла  їй, що її зґвалтував ОСОБА_3.  

Згідно з протоколом впізнання потерпіла ОСОБА_6  впізнала ОСОБА_3 як особу, яка її зґвалтувала 14 листопада 2008 року (а.с. 41-43).

Висновками судово-медичної експертизи  встановлено, що у підсудного ОСОБА_3 на шкірі в області статевого органу виявлені тілесні ушкодження, які могли бути утворені в процесі статевих відносин  14 листопада 2008 року (а.с.77-78).

У відповідності до висновків судово-медичних експертиз на штанах підсудного ОСОБА_3 виявлена кров, походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_6 (а.с.83-89);   на чохлах сидінь  автомашини «Опель-Вестра» д/н НОМЕР_1, яка належить підсудному ОСОБА_3 виявлено кров, походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_6,  а також виявлено сперму, походження якої не виключається від підсудного ОСОБА_3 (а.с. 94-98); на спідниці,  колготах та трусах потерпілої ОСОБА_11 виявлена кров, походження якої не виключається від ОСОБА_6 (а.с 103-107); на пучку трави вилученої з місця пригоди  виявлена кров, походження якої не виключається від потерпілої ОСОБА_6 (а.с. 3, 112-116).     .

Вина підсудного підтверджується також висновками судово-медичної експертизи

Вивчивши зібрані по справі докази суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_12  підлягають кваліфікації по ст.. 152 ч.1 КК України, як зґвалтування потерпілої особи. Таких ознак складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, як вчинення зґвалтування неповнолітньої та у відношенні особи, яка знаходилась у безпорадному стані,  в діях підсудного ОСОБА_12 в ході судового розгляду кримінальної справи не встановлено.

При обранні покарання підсудному ОСОБА_12 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним  злочину, характеристику особистості підсудного.

Як обставини, що обтяжують відповідальність підсудного суд враховує, що злочин він вчинив в стані алкогольного сп’яніння, та раніше вчиняв злочини.

Як обставини, що пом’якшують відповідальність підсудного суд враховує, що він признав вину і щиро розкаявся у вчиненому злочині.

З урахуванням викладеного суд вважає, що перевиховання підсудного ОСОБА_12 можливо без ізоляції його від суспільства, застосувавши  у відношенні нього ст. 75 КК України, враховуючи обставини вчинення ним злочину та обставини, що пом’якшують його відповідальність.

Керуючись ст.ст. 321- 324, 327  КПК України, суд –

                    Приговорив:

ОСОБА_13 признати винним  по ст.121 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді шести років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_13 до набрання вироком чинності залишити утримання під вартою, строк покарання йому рахувати з 20 серпня 2006 року.

Зтягнути з засудженого ОСОБА_13 на користь потерпілої ОСОБА_14 матеріальну шкоду в сумі 1923 (тисячу дев’ятсот двадцять три) гривні 20 коп. та моральну шкоду в сумі 15 000 (п’ятнадцять тисяч) гривень, а в решті позову відмовити.

Речові докази – одну сережку з трьома  камінцями передати ОСОБА_15 (а.с.123-124).

На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний термін.

Суддя:                                     Парій І.О.