копія
№2-а-3908/09/2270/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі: головуючого судді - Савчука Р.І.
при секретарі - Святецькому О.В.,Федик Р.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому адміністративну справу за позовом ТОВ «Транс-нафта-Сервіс» с. Стуфчинці Хмельницького району до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182310/0/446, № 0000172310/0447 від 05.03.2009 року,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182310/0/446, № 0000172310/0/447 від 05.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 71114 грн та штрафні санкції в розмірі 26485 грн, з податку на додану вартість в розмірі 56890 грн. та штрафні санкції в розмірі 28447 грн, а всього на суму 182936 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд їх задоволити.
Представник відповідача позов не визнав та в його задоволенні просить відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, а рішення - повідомлення скасувати з таких підстав.
Встановлено, що на підставі направлень від №353 18.12.2008 року, №25 від 21.01.2009 року та наказу на продовження перевірки №56 від 21.01.2009 року, виданих Хмельницькою МДПІ була проведена виїзна перевірка ТОВ «Транс-Нафта-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.09.2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами планової виїзної перевірки відповідачем був складений Акт №367/230/33233534 від 19.02.2009 року.
На підставі вказаного акта встановлено факт заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся на суму 56890 грн і відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000182310/0/446 від 05.03.2009 року, яким нараховане позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56890 грн. та штрафні санкції в розмірі 28447 грн.
Відповідно до п.1.7 ст.1 закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобо'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з п.7.4.1 цього закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації.
Виходячи з положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Правомірність віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум за наслідками проведення вказаних операцій підтверджується податковими накладними, які містять всі необхідні реквізити передбачені чинним законодавством та складені належним чином зареєстрованими органами ДПС у встановленому законом порядку як платники податку на додану вартість особами.
Судом враховується, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно п.1,2 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з наданих суду документів, складаючи податкову звітність позивач керувався саме первинними документами (договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі, видаткові накладні, бухгалтерські рахунки, декларації, дані головних книг), що містять достатню інформацію про вчиненні операції з постачання паливо-мастильних матеріалів (ТОВ «Татнєфть-Укрнафтопродукти», МПП «Феон», ПП «Юрма-Плюс», ЗАТ «Калина ЛТД», ТОВ «Альянс Ойл Україна», ТОВ «Дніпро Петроліум, ТОВ «Транс Сервіс ЛТД»), які складені належним чином, відповідно до норм наведеного вище законодавства, на підставі первинних документів, останнім правомірно визначено суми податкового кредиту.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, а суми податку, вказані у цих накладних, включені до складу податкового кредиту податкового періоду, в якому отримував податкові накладні.
Відповідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Подакова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника є правомірними.
З приводу обов'язкової необхідності товарно-транспортних накладних (як доказу проведення господарської операції) то судом враховується, що застосування таких в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Вказане підтверджується листом Держаного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 10.10.2001 р. N 3-312/6108.
Більше того, товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для перевезення товарів, а не для ведення податкового обліку або ж підтвердження дійсності договору на виконання якого він видається.
Крім того, в результаті проведеної перевірки встановлено факт заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2006р. по 30.09.2008 рік в сумі 71114 грн, і відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172310/0/447 від 05.03.2009 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 71114 грн та штрафні санкції в розмірі 26485 грн.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було те, що позивачем включено до складу валових витрат, витрати, не пов'язані відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат на суму 284456 грн.
До складу валових витрат віднесені витрати по вантажних перевезеннях, здійснених ТОВ «Грант-Альянс» в сумі 284456 грн., за період що підлягав перевірці.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Ст.11 вказаного Закону встановлено правила ведення податкового обліку, відповідно до п.11.2 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно ч.2,3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, витрати ТОВ «Транс-Нафта-Сервіс» в сумі 284456 грн. є витратами по розрахунках із суб'єктами підприємницької діяльності за надані ним послуги і факт надання таких послуг підтверджений актами прийому-передачі, які відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 є первинними документами бухгалтерського обліку.
Відповідачем не взято до уваги той факт, що розрахунки за надані послуги ТОВ «Грант-Альянс» проведені в повному обсязі і підтверджені належними банківськими документами, які вказують на моменти перерахування коштів.
Згідно з п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платників податків за порушення податкового законодавства.
Оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, то відповідно відсутні підстави і для застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
З врахуванням вищевикладених доказів позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задоволити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області №0000182310/0/446, № 0000172310/0447 від 05.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання ТОВ “Транс-нафта-Сервіс» по податку на прибуток в сумі 97599 грн та податку на додану вартість в сумі 85337 грн.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя /підпис/ Р.І.Савчук
«Згідно з оригіналом» Суддя Р.І.Савчук
№2-а-3908/09/2270/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі: головуючого судді - Савчука Р.І.
при секретарі - Святецькому О.В.,Федик Р.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому адміністративну справу за позовом ТОВ «Транс-нафта-Сервіс» с. Стуфчинці Хмельницького району до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000182310/0/446, № 0000172310/0447 від 05.03.2009 року,
ПОСТАНОВИВ:
Позов задоволити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області №0000182310/0/446, № 0000172310/0447 від 05.03.2009 року, якими визначено суму податкового зобов'язання ТОВ “Транс-нафта-Сервіс» по податку на прибуток в сумі 97599 грн та податку на додану вартість в сумі 85337 грн.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України. Також і відповідно до ст. 67 Конституції кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача ТОВ «Транс-Нафта - Сервіс» щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05 березня 2009 року за № 0000182310/0/446 яким встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій усього 85 337 грн., в тому числі за основним платежем 56 890 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 28 447 грн., з наступних підстав:
Судом встановлено, що на підставі цивільно-правових угод про надання транспортних послуг від 01 червня 2007 року та 04 січня 2008 року позивачу по справі надавались послуги по транспортному перевезенню. Факт надання послуг підтверджений актами прийому - передачі, які відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, є первинними документами бухгалтерського обліку.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Виходячи з положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, єдиною підставою для визначення податкового кредиту чи податкових зобов'язань є належним чином оформлена податкова накладна.
Податковий кредит може складатися із сум податку сплаченого або тільки нарахованого, в залежності від того, яка з подій відбудеться першою в господарських операціях, так як обов'язок зі сплати податку на додану вартість до бюджету покладається тільки на продавця (в даному випадку особу що надала транспортні послуги), незалежно від сплати покупцем суми податку на додану вартість в загальній вартості товару, робіт чи послуг. Тобто законодавством передбачено право продавця товарів (робіт, послуг) або на власний вибір відпустити товар, надати послуги після отримання коштів від покупця, або на власний ризик надати товар (роботи, послуги) з відстрочкою платежу, оскільки податкове зобов'язання у нього виникає при настанні першої з подій, якою в даному випадку є надання транспортних послуг, а не після отримання коштів від покупця.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, а суми податку, вказані у цих накладних, включив до складу податкового кредиту податкового періоду, в якому отримував податкові накладні.
Враховуючи наведене, а також системний аналіз норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає, що правомірність податкового повідомлення - рішення від 05 березня 2009 року за № 0000182310/0/446 відповідач не довів.
Суд також дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача ТОВ «Транс-Нафта - Сервіс» щодо визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05 березня 2009 року за № 0000182310/0/447 яким встановлено порушення п.5.1, п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій усього 97 599 в т.ч. за основним платежем 71 114 грн. та за штрафними санкціями 26 485 грн. з наступних підстав:
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Статтею 11 названого Закону встановлено правила ведення податкового обліку, відповідно до п. 11.2 якої, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно частини 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже на підставі системного аналізу чинного податкового законодавства можна дійти висновку, що витрати ТОВ «Транс - Нафта - Сервіс» в сумі 284 456 гривень є витратами по розрахунках із суб'єктами підприємницької діяльності за надані ним послуги, і факт надання таких послуг підтверджений актами прийому - передачі, які відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р № 88, є первинними документами бухгалтерського обліку.
Крім того, відповідно до п.п 11.2.1 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку (в даному випадку ТОВ «Транс - Нафта - Сервіс») результатів робіт (послуг).
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», забороняється встановлювати додаткові обмеження, щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що зазначені в Законі.
Враховуючи наведене, а також системний аналіз норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає, що правомірність податкового повідомлення - рішення від 05 березня 2009 року за № 0000182310/0/447 відповідачем також не доведено.