АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ____________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                        КОПІЯ

          “ 21  ”    вересня   2009 року                                           м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючої – судді Переверзєвої  Н.І

    суддів:  Матковської Л.О.,  Харчука В.М

    при секретарі  Вінярській А.А.

                                  з участю:  представників сторін                              

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22 ц- 1796 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 13 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 з участю третьої особи – Старокостянтинівської міської ради про знесення самочинного будівництва та повернення самовільно зайнятої ділянки.

Заслухавши доповідача,  пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

                                                               в с т а н о в и л а:  

    В травні 2009 року позивач звернувся до суду і просив зобов”язати відповідачів: знести самочинно побудовану добудову до житлового АДРЕСА_1;  повернути самовільно зайняту ними земельну ділянку шириною 0,7 м і довжиною 108 м; відновити межу між суміжними земельними ділянками та зняти зведену огорожу.

    Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 13 липня 2009 року позов задоволено в повному об”ємі.

    В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 означене рішення вважають незаконним, просять його скасувати, посилаючись на те, що поза увагою суду залишилась недоведенність ОСОБА_3 наявності у нього права користування земельною АДРЕСА_2 і вона йому у встановленому законом порядку не відведена і це не закріплено відповідним Державним актом. Судом не встановлена площа суміжних земельних ділянок, не витребувані акти відведення їх в натурі, кадастрові плани і відповідні рішення міської ради про надання їх у користування. У рішенні суд посилається на акти обстеження, однак у них зазначена різна площа земельної ділянки, яку використовує позивач, отже, на думку апелянта, слід було призначити судово-технічну експертизу. Крім того, дані обстеження проводились без їх участі, вони являються фіктивними, навіть судячи із дат їх складання . Також позивачем не надано доказів про те, що зведенням спірної прибудови йому створюються перешкоди,  порушуються його права землекористувача та існує захоплення частини земельної ділянки шириною 0,7 м і довжиною 108 м. Невірно судом викладена позиція відповідача і не враховано поданий ним кадастровий план спірних земельних ділянок, виготовлений ліцензованою організацією.

_______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції –  Завадська О.П.             Справа № 22ц- 1796

Доповідач – Переверзєва Н.І.                                            Категорія № 45

    Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до вимог п.п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

    Задовольняючи позов, суд виходив з того, що власник житлового АДРЕСА_1 без належного дозволу провів прибудову, яка знаходиться на відстані менше 1 м від межі сусіда ОСОБА_3, а також переорав стару межу шириною 70 см в бік останнього. У такий спосіб, позивачеві створено перешкоди у належному користуванні належною йому на праві користування земельною ділянкою. Ці обставини суд вважав доведеними на підставі актів обстеження дворогосподарств сторін від 05 червня та 20 травня 2008 року і постанови інспекції Державного архітектурно-будівельного контролюу Хмельницькій області від 04 червня 2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за самочинне будівництво.

    Однак, такі висновки суду не грунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду спору. Тому, апеляційний суд вважає за доцільне скасувати оспрюване рішення суду і постановити нове, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

    Способи захисту права на землю визначені ст. 152 Земельного кодексу України. Згідно ч.2 вказаної статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю.

    У ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Ст. 126 ЗК України встановлює, що єдиним документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування нею, є Держаний акт.

    Судом 1 інстанції вказані вимоги закону не враховані, хоча він на них і посилався при постановленні рішення, не встановлено чи дійсно сторони є власниками або землекористувачами суміжних земельних ділянок і в якому розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3. вважає себе належним землекористувачем земельної ділянки, площею 0.20 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Старокостянтинівською районною державною нотаріальною конторою 23 вересня 1998 року. Однак, із змісту даного документа (а.с.8) слідує, що він успадкував лише житловий будинок з надвірними АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці Старокостянтинівської міської ради. Остання, являючись власником і на час вирішення спору, розмір цієї ділянки у встановленому законом порядку не визначала, жодного рішення з приводу виділення її в користування, а тим більше про передачу у власність ОСОБА_3. не приймала, межі в натурі не встановлювались. Записів в земельно-шнурових книгах Старокостянтинівської міської ради щодо площі спірних ділянок не ведеться.        

Як пояснив позивач в засіданні апеляційного суду, він має намір приватизувати присадибну земельну ділянку і в даний час замовляє відповідну технічну документацію.

    Не є належним  доказом правомірності позовних вимог, поданий ОСОБА_3 план ділянки( а.с.10), виготовлений 02 жовтня 1998 року, оскільки у ньому зазначена її площа по фактичному землекористуванню. Саме цим планом керувались комісії, які за заявою ОСОБА_3  20 травня та 05 червня 2008 року виїздили для обстеження, тому їх висновки не можна визнати обгрунтованими. Крім того, вони являються суперечливими щодо розміру та площі земельної ділянки по АДРЕСА_2 переорав стару межу не свідчить про захоплення ділянки сусіда. Крім того, жодним чином не вмотивовано, які перешкоди створює для ОСОБА_3 самочинно збудована споруда.

    За наведених обставин, позивач не довів, а суд не здобув доказів про порушення його права, а тому заявлений ним позов не підлягає задоволенню.  

Керуючись ст. ст.60, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 125, 152 Земельного кодексу України,  колегія суддів

                    Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити.

    Рішення Старокостянтинівського районного суду від 13 липня 2009 року скасувати.

    Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про повернення незаконно зайнятої земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

              Копія вірна: суддя                                                               Н.І. Переверзєва