ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
"19" жовтня 2009 р. | Справа № 6/56/4-92 |
Заступник голови господарського суду Волинської області, суддя Пахолюк В.А., розглянувши справу
за позовом Волинської обласної ради
до відповідача: 1) Федерації профспілок Волинської області
2) Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації
треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Спільне підприємство “Санаторій матері і дитини “Пролісок”,
2) Комунальне підприємство «Санаторій матері і дитини «Пролісок»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – 2: Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
про визнання недійсним установчого договору та статуту
за участю представників сторін:
від позивача: Міщук І.Ю. – дов. № 573/32/2-09 від 24.03.2009р.,
Олексюк А.Л. дов. № 87/6/32-2-09 від 07.05.2009 року
від відповідачів:
1) Пудлік Ж.Г. – дов. від 22.07.2008р.,
2) Захарунь І.О. –дов. №967/2 від 30.03.2009 р.
від третьої особи на стороні позивача: Касарда В.І. – директор КП «Санаторій матері і дитини «Пролісок».
Суть спору:
На підставі ухвали суду від 15.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 19.10.2009 року та залучено до участі у справі Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Зазначеною ухвалою суду зобов’язано Міністерство надати суду письмові пояснення щодо офіційної позиції на звернення Управління та Волинської обласної ради з викладенням обставин.
В судове засідання представник Міністерства не з’явився, письмових пояснень на адресу суду на час судового засідання не було направлено, що перешкоджає розгляду справи по суті.
Водночас, позивачем Волинською обласною радою на адресу суду 16.10.2009 року було направлено додаткове пояснення з приводу відзиву Федерації профспілок Волинської області, щодо зміни підстав та предмету позову.
Разом з тим, позивач зазначає, що не змінюючи та не замінюючи попередніх підстав позову, а в об’єктивній сукупності з ними та доповнюючи їх, свідчить про те, що установчий договір про створення спільного підприємства «Санаторій матері і дитини «Пролісок» стосовно Ради Федерації в компетенції чинного законодавства, зокрема, положень ст. ст. 180-181 ГК України та роз’яснень і рекомендацій Вищого господарського суду України, затверджених Пленумом ВГСУ, підлягає визнанню неукладеним.
Незважаючи на те, що чинне законодавство на час укладання оспорюваного установчого договору не містило переліку обов’язкових реквізитів Установчого договору (як зазначає позивач), такий договір за загальним правилом вважався і вважається укладеним тоді, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, необхідних для його виконання. Ці умови були передбачені, зокрема, в ЗУ «Про підприємства в Україні» (чинного на час утворення СП «Санаторій матері і дитини» «Пролісок») та ЗУ «Про господарські товариства».
Отже, відсутність, в установчому договорі обов’язкових істотних умов (а, отже, і прийнятих на їх підставі статутів утворюваних суб’єктів господарювання), окрім викладених в ст. 9 ЗУ «Про підприємства в Україні» положень, є однією з підстав визнання їх недійсними. Є ряд інших істотних умов, зокрема: порядок формування засновниками статутного фонду утворюваного підприємства чи господарського товариства розмір частки кожного з них у цьому фонді, порядок та спосіб їх внесення. Без досягнення згоди з цих найважливіших положень, які становлять суть кожного установчого договору, та відображення їх у ньому, такий договір вважатися укладеним бути не може.
Що стосується змісту установчого договору в частині внесення Радою Федерації будівель і споруд колишнього дитячого оздоровчого табору «Пролісок» до статутного фонду СП «Санаторій матері і дитини» «Пролісок» як частка в останньому Ради Федерації бути не можуть, оскільки внесення засновником у статутний фонд підприємства його частки на праві користування нею підприємством, Законом не передбачено.
Позивач, крім того, звертає увагу, що положення п. 6 установчого договору про те, що майно санаторію є спільною власністю засновників суперечить положенню ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про підприємства в Україні» та ст. 432 ЦК УРСР.
Зазначені обставини, з доводів позивача, є ще однією конкретизацією (а не зміною) наведеної в позовній заяві підстави позову – невідповідність установчого договору та статуту СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» вимогам закону.
На підставі клопотання від 19.10.2009 року позивачем долучено до матеріалів справи копії листів на адресу обласної ради та Ради Федерації профспілок області стосовно передачі Радою Федерації профспілок області основних засобів (будівель та споруд) на баланс СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» та копії документів, які підтверджують факт будівництва, табору за рахунок коштів централізованого фонду соцстраху.
На виконання вимог ухвали суду від 15.09.2009 року позивачем подано суду докази направлення на адресу Міністерства копії позовної заяви.
Відповідачем – Федерацією профспілок Волинської області подано на адресу суду клопотання від 16.10.2009 року про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 2а-12713/09/2670 за позовом Федерації профспілок України та Федерації профспілок Волинської області до Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Волинської обласної державної адміністрації про бездіяльність Міністерства та визнання нечинними розпоряджень голови Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.1996 року № 318 та від 01.03.2007 року № 88, яка розглядається Окружним адміністративним судом м. Києва.
В судовому засіданні представники позивача, третьої особи заперечують щодо зупинення провадження у даній справі, посилаючись на те, що відповідачем не було доведено неможливість розгляду справи та пов’язаність її з даним предметом спору, оскільки розпорядження голови Волинської державної адміністрації за № 318 «Про основні засоби (фонди), малоцінні та швидкозношувані предмети санаторію матері і дитини «Пролісок» (с. Грим’яче, Ківерцівського району) було прийнято 31.05.1996 року, в той час, як установчий договір та статут СП «Санаторій матері і дитини «Пролісок» у 1995 року.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання суд приходить до висновку про залишення його без розгляду в даному судовому засіданні.
При цьому, суд виходить із необхідності обговорення обставин в сукупності отриманої судом письмової відповіді Міністерства.
Беручи до уваги те, що на час розгляду даної справи відповідь Міністерства не була отримана, що унеможливлює вирішення спору в даному судовому засіданні.
Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Господарський суд, керуючись ст. 69, п. 1,2,3 ст. 77 ГПК України,
УХВАЛИВ :
1. Розгляд справи відкласти на 30.11.2009 р. на 11 год. 00 хв.
2. Позивачу, відповідачу, третім особам при отриманні письмової відповіді Міністерства надати суду додаткові письмові пояснення з врахуванням всіх обставин справи.
3. Явка представників сторін та третіх осіб обов’язкова.
Суддя