ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2009 р. Справа № 9/117-54А.
за позовом Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ковель
до Підприємця ОСОБА_1, с. Воля Ковельська Ковельського району
про стягнення 5 215,50 грн. штрафних санкцій
Головуюча суддя Соломка Л.І.
При секретарі Кідиба Т.О.
Представники:
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з.
Відповідно до ст.ст.41,126 КАС України здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами, а саме: програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду” за ініціативою суду.
Суть спору: Позивач –Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до господарського суду з позовом та просить стягнути з відповідача - Підприємця ОСОБА_1 5 215,50 грн. штрафних санкцій, визначених рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.11.2006 р. №0000149301/0 на підставі акту перевірки від 02.11.2006 р. за порушення Закону України від 01.06.2000 р. №1776-ІІІ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (із змінами та доповненнями).
Відповідач у відзиву на позов від 22.10.2007 р. проти позовних вимог заперечувала по суті прийнятого рішення про стягнення штрафних санкції, вважає вищезазначене рішення незаконним та оскаржила його в судовому порядку, у зв’язку з чим ухвалою суду від 05.11.2007 р. розгляд справи було зупинено до вирішення судом питання про прийняття до розгляду позовної заяви підприємця ОСОБА_1 до Ковельської МДПІ про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.11.2006 р. №0000149301/0.
Ухвалою суду від 06.11.2007 р. вищезазначену позовну заяву було залишено без руху, однак недоліки відповідачем усунуті. Ухвалою суду від 18.12.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі №02/123-2А, 28.02.2008 р. постановою у справі №02/123-2А в позові підприємцю ОСОБА_1 про визнання нечинним рішення Ковельської МДПІ від 24.11.2006 р. №0000149301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 215,50 грн. відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р. апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову господарського суду від 28.02.2008 р. - без змін.
Враховуючи зазначене, за клопотанням Ковельської МДПІ ухвалою суду від 24.09.2009 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2009 р.
У засідання суду 15.10.2009 р. представники сторін не з'явилися, Ковельська МДПІ через канцелярію суду подала клопотання від 13.10.2009 р. №9994/10/10-015, згідно якого просить проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач –підприємець ОСОБА_1 про поважні причини неявки не повідомила, вимоги ухвали суду від 24.09.2009 р. не виконала, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 01.10.2009 р. особисто підприємцю ОСОБА_1
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов’язковою, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами
Із досліджених матеріалів справи, господарський суд встановив:
Підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Ковельської міської ради 16.09.2003 р., про що їй видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 16.09.2003 р. №6745 (а.с.10) та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно довідки №710 від 26.09.2007 р. відповідач взятий на облік як платник податків у Ковельській міжрайонній державній податковій інспекції 01.03.2005 р. за №1365 (а.с.4).
Станом на 25.09.2007 р. згідно розрахунку позивача заборгованість підприємця ОСОБА_1 до бюджету становить 5 215,50 грн. штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Заборгованість відповідача по штрафним санкціям в сумі 5 215,50 грн. стверджується наступними доказами:
- актом перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності №03200668/2380/163-23-3 від 02.11.2006 р. (а.с.16-17), корінцем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»№0000149301/0 від 24.11.2006 р. (а.с.14), випискою з особового рахунку платника по платежу №НОМЕР_2 (а.с.7), розрахунком позивача (а.с.6).
Відповідач на день розгляду справи заборгованість до бюджету в сумі 5 215,50 грн. не погасив, оскаржував у судовому порядку рішення Ковельської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000149301/0 від 24.11.2006 р. однак, постановою господарського суду Волинської області від 28.02.2008 р. у справі №02/123-2А у позові підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 р. постанову господарського суду Волинської області від 28.02.2008 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу підприємця - без задоволення. Таким чином, згадана постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Примусове стягнення податкової заборгованості –передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.
П.1.7 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Ст.41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності , на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадку, обсязі та порядку, встановлених законом.
Відповідно до підп. 3.1.1. п.3.1. ст..3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду (арбітражного суду).
Враховуючи наведене, вимога позивача про примусове стягнення 5 215,50 грн. штрафних санкцій за рахунок активів відповідача (коштів, матеріальних і нематеріальних цінностей, що належать відповідачу за правом власності або повного господарського відання) правомірна, заборгованість відповідача перед бюджетом стверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.67 Конституції України, Законом України „Про систему оподаткування”, Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. ст.ст.69,71,79,86,158-164 КАС України, господарський суд,
постановив:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (45004 Волинська обл.., АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1, відкритих рахунків в установах банків не має) на користь Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (45000 м. Ковель, вул. Степана Бандери,5, р/р 35211001000252 Ковельське управління Державного казначейства у Волинській області м. Луцьк, МФО 803014, інд. код 20123590) 5 215 грн. 50 коп. податкової заборгованості.
На постанову через суд першої інстанції може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Апеляційну скаргу може бути подано через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, установлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.І. Соломка
Дата виготовлення повного
тексту постанови –20.10.2009 р.