КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
10.09.09 р. № 18/1198
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: (доповідач по справі),
суддів:
секретар судового засідання Данчук В.В.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 03.09.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд»на рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2009 року
у справі № 18/1198 (суддя –Васянович А.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд»
до відкритого акціонерного товариства «Черкасбуд –1»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1
2. приватного підприємства «Арсад»
про встановленні земельного сервітуту,
в с т а н о в и в :
Господарський суд Черкаської області з урахуванням уточнених позовних вимог рішенням від 01.07.2009 року в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд» до відкритого акціонерного товариства «Черкасбуд –1»та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, приватного підприємства «Арсад»про встановлення земельного сервітуту, відмовив повністю.
Господарський суд Черкаської області відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що матеріалами справи підтверджується можливість облаштування позивачем іншого в’їзду –виїзду на його територію та не надання позивачем належних доказів які би підтвердили, що здійснення ним господарської діяльності можливе лише шляхом обмеження сервітутом земельної ділянки відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач посилався на порушення господарським судом Черкаської області норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного, необґрунтованого рішення по справі.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.07.2009 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю повноважених представників сторін.
Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення суду та підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, вважають їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції вважають незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов через канцелярію Київського міжобласного апеляційного господарського суду 27.07.2009 року.
Представники третьої особи один в судовому засіданні надали пояснення суду та заперечили проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду через канцелярію 07.09.2009 року.
Представник третьої особи два в судовому засіданні, також заперечив проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до апеляційного суду 07.09.2009 року.
В судовому засіданні 10.09.2009 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
26.01.2006 року між Черкаською міською радою та ТОВ «Черкасизалізобетонбуд»укладено договір оренди землі (а.с. 7 –9).
За умовами договору Черкаська міська рада передала товариству «Черкасизалізобетонбуд»в платне користування до 24.11.2054 року земельну ділянку загальною площею 211658 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, Придніпровський район, пров. Хіміків, 2.
03.03.2009 року позивач направив відповідачу три примірники договору на встановлення земельного сервітуту –право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху з АДРЕСА_1
Відповідач листом № 21 від 16.03.2009 року повідомив позивача, що ВАТ «Черкасибуд –1»не має можливості влаштувати дороги спільного користування на своїй земельній ділянці, яка розташовано по вул. Сурікова, 14а.
Підставою для звернення до суду стало те, що на переконання позивача відповідачем порушується право позивача на встановлення земельного сервітуту у зв’язку з чим унеможливлюється належне використання ТОВ «Черкасизалізобетонбуд»законної наданої товариству в оренду земельної ділянки.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Господарський суд Черкаської області в обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Черкасизалізобетонбуд»про встановлення земельного сервітуту послався на ст.ст. 98, 99 Земельного кодексу України, ст. 401 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Черкасизалізобетонбуд»виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції з метою повного та всебічного з’ясування всіх обставин спору, було проведено огляд та дослідження речових доказів, що знаходяться на земельних ділянках, та які стосуються предмету спору, про що було складено протокол огляду і дослідження речових доказів у місці їх знаходження (а.с. 82).
В протоколі огляду і дослідження речових доказів у місці їх знаходження зазначено, що резервний в’їзд (виїзд) позивач планує облаштувати шляхом руйнування частини залізобетонного паркану в місці розташування металевих конструкцій, металобрухту та входу до захисної споруди цивільної оборони.
В доводах апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано лист відділу з питань наглядово –профілактичної діяльності Черкаського міського управління ГУ МНС України в Черкаській області № 289 від 18.03.2008 року (а.с. 22), яким було запропоновано забезпечити підприємство другим виїздом (в’їздом) на належну позивачу земельну ділянку з вул. Сурікова з метою швидкого реагування рятувальних підрозділів пожежної охорони.
Вказаний лист мотивовано тим, що відповідно до п. 3.43 СНиП ІІ-89-80* «Генеральні плани промислових підприємств»та п. 8.4.12 НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні»підприємства територія яких розмірами більше 5 га повинні забезпечуватись не менше двома розосередженими в’їздами на територію.
Позивач посилаючись на вказаний лист ГУ МНС України в Черкаській області стверджує, що встановлення постійного земельного сервітуту –право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху для позивача повинно бути встановлено через земельну ділянку відповідача.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи не погоджується з доводами скаржника виходячи з наступного.
Із пункту 8.4.12. Правил пожежної безпеки України від 19.10.2004 року та пункту 3.43. Будівельних норм та правил СНиП «Генеральні плани промислових підприємств»на які посилається позивач, вбачається, що на території будівництва площею 5 га та більше має бути не менше двох в'їздів з протилежних боків майданчика, біля в'їздів на будмайданчиках необхідно встановлювати (вивішувати) плани з нанесеними на них будівлями та спорудами, що будуються, а також допоміжними будівлями і спорудами, в'їздами, під'їздами, вододжерелами, засобами пожежогасіння та зв'язку, якщо розмір сторони площадки підприємства більше ніж 1000 м і розташування її вздовж вулиці або автомобільної дороги на цій стороні необхідно передбачувати не менше двох в’їздів на площадку, відстань між в’їздами не повинна перевищувати 1500 м. Тобто вказані норми та правила застосовуються при проектуванні нових генеральних планів щодо будівництва нових підприємств та розширенні і реконструюванні промислових підприємств, а також при розробці схем генеральних планів груп підприємств із спільними об’єктами (промислових вузлів).
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача в доводах апеляційної скарги на лист ГУ МНС України в Черкаській області № 289 від 18.03.2008 року як на підставу встановлення постійного земельного сервітуту –право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху для позивача через земельну ділянку відповідача.
Із змісту ст. 99 ЗК України вбачається, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. Проте, у відповідності до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом. Стаття 98 Земельного кодексу України передбачає, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, відносно якої він встановлений.
Таким чином, чинне законодавство вимагає від позивача надання суду доказів того, що господарське використання своєї земельної ділянки на якому розташовані виробничі цехи позивача, неможливо без обтяження сервітутом сусідньої земельної ділянки, а також надання позивачем доказів, що задоволення його потреб щодо проїзду неможливо здійснювати яким –небудь іншим способом.
Всупереч викладеному, позивач під час розгляду даного спору в розумінні ст. 34 ГПК України не довів суду належними доказами, що здійснення ним господарської діяльності можливе лише шляхом обмеження сервітутом земельної ділянки ВАТ «Черкасбуд –1».
В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що існує декілька в’їздів –виїздів крім їхнього, які теж після проведення облаштувальних робіт можуть використовуватися позивачем, проти чого представник останнього не заперечував.
Обґрунтованим є також пояснення представника відповідача на те, що позивач возить продукцію великими вантажним машинами, які пошкодять (зруйнують) дорожнє покриття, яке він облаштував за власні кошти. Крім того, з врахуванням невеликої ширини дороги, якою має намір користуватися позивач та інтенсивності руху транспорту у даному місці, розташованої поруч АЗС, на якій постійно перебувають транспортні засоби в тому числі великогабаритні, в разі задоволення апеляційної скарги може бути затруднено рух транспорту взагалі.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Черкасизалізобетонбуд»до ВАТ «Черкасбуд –1»про встановлення земельного сервітуту.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 01.07.2009 року по справі № 18/1198 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасизалізобетонбуд»на рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2009 року у справі № 18/1198 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.07.2009 року у справі № 18/1198 залишити без змін.
3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 18/1198 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя:
Судді: