КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

10.09.09 р.                                                                                          № 9/243-08/4          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

                                                  

секретар судового засідання:   Данчук В.В.

за участі представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 10.09.2009 року,

розглянувши апеляційне подання заступника прокурора Шевченківського району м. Києва на рішення господарського суду Київської області від 05.05.2009 року

у справі № 9/243-08/4 (суддя –Щоткін О.В.)

за позовом            Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, м Київ

до                     товариства з обмеженою відповідальністю «Артур –К», Київська обл.

про               стягнення 1 155 093, 10 грн.,

в с т а н о в и в :

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»про стягнення 1 155 093, 10 грн.

В ході розгляду справи 18.07.2008 року прокурором було подано уточнення позовних вимог, відповідно до яких прокурор просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 543 345, 88 грн. та збитки в розмірі 538 485, 59 грн. за період з 05.05.2007 року по 15.02.2008 року, оскільки станом на 15.02.2008 року відповідача було примусово виселено із займаного приміщення.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 250 396, 01 грн. неустойки та стягнуто з відповідача в доход державного бюджету 2 503, 96 грн. державного мита, 23, 16 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року вказане рішення залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 18.02.2009 року рішення господарського суду Київської області від 21.07.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року скасував, а справу направив на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Господарський суд Київської області від 05.05.2009 року в задоволенні позову першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»про стягнення заборгованості відмовив у повному обсязі.

Місцевий господарський суд в обгрунтування свого рішення посилався на те,  що відповідач не виконавши вимогу позивача про звільнення займаного спірного приміщення продовжував сплачувати нараховану позивачем орендну плату, а позивач отримувати її. Вказаними діями сторони погодили між собою істотні умови договору та пролонгували його. Також судом першої інстанції було встановлено, що позивач укладаючи договір оренди з ТОВ «Сіті-Рент»зобов’язався передати новому орендарю майно, яке не було повернуто відповідачем на вимогу позивача, а тому на момент укладання нового договору оренди позивач не мав можливості виконати свої зобов’язання перед новим орендарем щодо передачі майна. З вказаних обставин суд першої інстанції відмовив в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заступник прокурора Шевченківського району м. Києва вважає, що рішення господарського суду Київської області прийняте при неповному дослідженні всіх матеріалів справи.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.06.2009 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційне подання було прийнято до  апеляційного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.08.2009 року склад колегії змінювався.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення суду та підтримав вимоги викладені в апеляційному поданні.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення суду та  заперечив проти доводів викладених в апеляційному поданні.

Представник прокуратури в судові засідання не з’явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник прокуратури про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 10.09.2009 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

17.04.2006 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ «Артур-К»був укладений договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 1530/2.

За умовами договору оренди  відповідачу було надано в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 169 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Пушкінська, 45/2.

Відповідно до п. 2.1 договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю плату, розмір якої за перший місяць складає 4 216, 99 грн. та 843, 40 грн. ПДВ, всього 5 060, 39 грн., далі –згідно невід'ємного додатку до даного договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Згідно пункту 8.2 договору, строк дії договору встановлений з 17.04.2006 року по 01.04.2007р.

Договір також встановлює порядок повернення позивачеві об”єкту оренди шляхом оформлення сторонами акту приймання-передачі встановленого зразка (п.3.2.18, п.3.2.19, п.7.8).  

Після закінчення строку дії договору, орендодавець 23.04.2007 року надіслав орендарю письмове повідомлення з вимогою повернути орендоване приміщення (вказану обставину встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2007 року у справі № 17/209 а.с. 112).

Проте, орендоване приміщення відповідачем звільнено не було у встановлений п. 3.2.18 договору строк.

Підставами для звернення до суду про стягнення неустойки в сумі 578 917, 56 грн. та втраченої вигоди в сумі 576 175, 54 грн. за період з 05.05.2007р. по 15.02.2008р. на думку прокуратури Шевченківського району м. Києва стало те, що орендар завчасно не повернув орендодавцю спірний об’єкт оренди у зв’язку з чим орендодавець був позбавлений можливості передати спірний об’єкт оренди іншій юридичній особі, яка запропонувала вищу орендну ставку ніж позивач.

Доводи позовної заяви обґрунтовуються тим, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання щодо повернення об’єкту оренди, у зв’язку з чим відповідач відповідно до п. 7.8. Договору зобов’язаний  сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди, що дорівнює 578 917, 56 грн. Крім того, як зазначає прокурор в позові, 27.04.2007 року був проведений конкурс на право оренди приміщення, що займає відповідач, за результатами якого переможцем було визнано ТОВ «Сіті Рент», яке запропонувало базову орендну ставку вищу ніж відповідач. В подальшому між позивачем та ТОВ «Сіті Рент»було укладено договір оренди спірного нежилого приміщення. Відповідач, не погоджуючись з результатами конкурсу, оскаржив їх в судовому порядку чим, на думку позивача, затягнув звільнення об’єкта оренди та не давав позивачу можливості передати переможцю конкурсу вищевказане приміщення в оренду та отримати від нього орендну плату, запропоновану останнім. За розрахунком позивача сума втраченої вигоди складає 576 175, 54 грн., що дорівнює різниці між орендною платою запропонованою відповідачем та орендною платою запропонованою переможцем конкурсу ТОВ «Сіті Рент».

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом всього часу користування майном після настання строку повернення майна, позивач нараховував відповідачу орендну плату та виставляв рахунки на кожний місяць, а відповідач справно перераховував позивачу орендні платежі в розмірах та в строки відповідно до умов договору,  що підтверджується платіжними дорученнями про сплату орендної плати з квітня 2007 року по лютий 2008 року включно (а.с. 88 –96).

Як вбачається із змісту уточнень до позовної заяви (а.с.102-103), позивачем лише 14.02.2008р. було зупинено нарахування орендної плати відповідачеві.

Сплачена орендна плата позивачем приймалась у повному обсязі, доказів повернення орендної плати, як безпідставно перерахованої, позивачем суду не надано, тобто своїми діями позивач підтвердив факт пролонгації договору та реального його виконання сторонами, а тому застосування позивачем положень п. 7.8 договору оренди, а саме стягнення подвійної орендної плати за фактичне користування об’єктом оренди після припинення дії договору є незаконним.

Крім того, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховує, що договором (в т.ч. зазначеним п.7.8) встановлено певний порядок повернення об”єкту оренди, а саме - шляхом оформлення між сторонами відповідного акту приймання-передачі встановленого зразка (п.п.3.2.18, 3.2.19).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що зазначений акт приймання-передачі було оформлено, чи сторонами взагалі вживались будь-які заходи щодо його оформлення, як і відсутні докази того, що такий акт не було оформлено з вини відповідача.

Таким чином, визначений договором № 1530/2 від 17.04.2006року порядок повернення об”єкту оренди дотримано не було, що свідчить про відсутність підстав для застосування положень п.7.8 договору оренди щодо сплати на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об”єктом оренди за весь час прострочення, та про необґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Ч.2 ст.795 ЦК України також передбачає необхідність здійснення повернення предмета договору найму (оренди) виключно шляхом оформлення відповідного документу (акту), який підлягає підпису обома сторонами договору. Саме з вказаного моменту договір припиняється.

Таким чином, оскільки між позивачем і відповідачем повернення об”єкту оренди шляхом укладення акту приймання-передачі здійснено не було, також не було припинено і договір оренди.

З врахуванням зазначеного, відсутні підстави щодо сплати відповідачем неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування об”єктом оренди за час прострочення і в порядку, визначеному ч.2 ст.785 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача 578 917, 56 грн. неустойки, передбаченої п. 3.2.19. договору оренди.

Щодо стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди то колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Постановою від 18.02.2009 року Вищий господарський суд України направляючи справу на новий розгляд вказав на те, що суди першої та апеляційної інстанції аналізуючи склад правопорушення у діях відповідача як підставу для відшкодування збитків, не врахували, що відповідач своїми діями щодо оскарження в судовому порядку результатів проведеного конкурсу, договору оренди з іншим орендарем (переможцем конкурсу), затягував своє виселення із займаного приміщення, яке було здійснено лише в порядку примусового виконання наказу № 37/510 виданого 17.12.2007 року господарським судом м. Києва.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дослідивши рішення господарського суду від 08.08.2007 року по справі № 17/209 за позовом ТОВ «Артур –К»до Шевченківської районної у м. Києві ради та Управління з питань комунального майна за участю третьої особи ТОВ «Сіті Рент»про визнання недійсним результатів конкурсу (а.с. 111 – 114), погоджується з висновком суду першої інстанції і не вбачає у діях відповідача правопорушення, оскільки відповідач оскаржуючи в судовому порядку результати конкурсу, захищав своє право, як учасник конкурсу, який також претендував на спірний об’єкт оренди нежилого приміщення.

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як - то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з вказаних елементів цивільна відповідальність не настає.

При обрахуванні розміру збитків мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або ж інших цінностей, якби зобов’язання було виконано боржником належним чином.

Як встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2007 року у справі № 17/209, 23.04.2007 року відповідачу направлена вимога про звільнення приміщення, 27.04.2007 року проведено конкурс на право оренди цього ж приміщення, переможцем якого стало ТОВ «Сіті-Рент», 18.05.2007 року розпорядженням № 101 голови Шевченківської районної у м. Києві ради за результатами конкурсу передано ТОВ «Сіті-Рент»в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 112,6 кв.м., зобов’язано протягом 30 днів укласти договір оренди (а.с. 26).

25.05.2005 року між позивачем з ТОВ «Сіті-Рент»укладено договір оренди строком до 15.05.2008 року (а.с. 19 –24).

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору об’єкт оренди передається орендарю згідно з актом прийому –передачі, що є невід’ємною частиною даного договору.

Укладаючи договір оренди з ТОВ «Сіті-Рент», позивач зобов’язався передати новому орендарю майно, яке, як встановлено судом, не було на вимогу позивача повернуто відповідачем. На момент укладання нового договору оренди позивач не мав можливості виконати свої зобов’язання перед новим орендарем щодо передачі майна, знав про наявність таких обставин та повинен був, на переконання суду, передбачувати наслідки невиконання зі свого боку зобов’язань щодо передачі майна.

Отже, упущена вигода, яка заявлена прокурором, є наслідком укладання позивачем нового договору оренди, виконання якого було унеможливлене вже на момент укладання, а не дій відповідача щодо неповернення майна.

З врахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції про те, що позивач, без передачі майна відповідно до умов договору з новим орендарем, не мав можливості отримати в зазначений ним період з травня 2007р. по лютий 2008р. вказаний ним дохід, та не мав права на нього розраховувати, є обґрунтованим.

При цьому, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховує, що за змістом пункту 2.3. Договору Оренди від 17.04.2006року, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу орендодавця у випадку прийняття відповідних рішень Шевченківською районною у м. Києві радою, центральним органом виконавчої влади та в інших випадкам передбачених законодавством України.

Проте позивач не скористався наданим йому правом вимоги до відповідача про збільшення розміру орендної плати, нараховуючи і приймаючи без заперечень від відповідача орендну плату, яка була погоджена між сторонами з моменту укладення договору оренди від 17.04.2006 року, що не може свідчити про порушення його прав. При цьому, в подальшому, звертаючись до суду, позивач посилається в обґрунтування позовних вимог на позбавлення його можливості одержання  орендної плати в більшому розмірі, внаслідок дій відповідача щодо несвоєчасного повернення об”єкту договору оренди. Зазначене також свідчить про безпідставність вимог позивача.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач пред’являв відповідачу вимогу про збільшення розміру орендної плати, а відповідач відмовлявся від вказаної вимоги.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що позивачем і прокурором не доведено у розумінні ст. 33 ГПК України наявності та розміру збитків (упущеної вигоди), завданих відповідачем у зв'язку із порушенням зобов’язань з повернення майна, та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і збитками, а відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову прокурору в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 05.05.2009 року по справі № 9/243-08/4 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись  ст. ст.  43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційне подання заступника прокурора Шевченківського району м. Києва на рішення господарського суду Київської області від 05.05.2009 року у справі № 9/243-08/4 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 05.05.2009 року у справі № 9/243-08/4 залишити без змін.

3.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4.            Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5.    Матеріали справи № 9/243-08/4 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      

Судді: