КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

22.07.09 р.                                                                                          № 9/7          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Мельника С.М.,

суддів:                              Рудченка С.Г.,

                                        Ткаченка Б.О.,

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

за участю представників:

від позивача: не з’явились,

від відповідача: Клименко Л.О. –представник за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Лізингова Компанія»на рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2009 р.

у справі          №9/7 (суддя Тимошенко К.В.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Лізингова Компанія», м. Полтава

до                    Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»в особі філії «Полтавська дирекція»Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», м. Полтава

про                    визнання недійсним господарського зобов’язання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Лізингова Компанія»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»в особі філії «Полтавська дирекція»Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», в якій просило:

- визнати недійсним господарське зобов’язання по договору застави автотранспортних засобів №149/08-ДЗ від 26.06.2008 р., укладеного між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»в особі філії «Полтавська дирекція»    АТ «Індекс-Банк»та ТОВ «Інвестиційна Лізингова Компанія», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Підгайною О.І., зареєстрованого за №1354;

- визнати недійсним господарське зобов’язання по договору застави автотранспортних засобів №153/08-ДЗ від 07.07.2008 р., укладеного між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»в особі філії «Полтавська дирекція» АТ «Індекс-Банк»та ТОВ «Інвестиційна Лізингова Компанія», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Підгайною О.І., зареєстрованого за №1477;

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.05.2009 р. у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Лізингова Компанія»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, винести постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники позивача в судове засідання не з’явились.

На адресу Київського міжобласного апеляційного господарського суду поштовим відділенням було повернуто конверт з копією ухвали суду                             від 30.06.2009 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження у справі №9/7, з відміткою, що за даною адресою адресат вибув. Вказану копію ухвали від 30.06.2009р. було направлено на адресу скаржника, зазначену в апеляційній скарзі та  інших матеріалах справи.

У відповідності до чинного законодавства до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Правова позиція з вказаного питання викладена в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році».

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судова колегія по суті погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших підстав.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст. 16 ЦК України.

Водночас, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Натомість підстава позову –це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет і підстава позову сприяють з’ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов’язку.

Таким чином, обов’язковою умовою для звернення особи до господарського суду є наявність порушення права чи охоронюваних інтересів цієї особи.

Наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, Відсутність права на позов в матеріальному розумінні, тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2008 р. між ТОВ «Інвестиційна Лізингова Компанія»(далі –позивач) та ТОВ «Нікавтоіндустрія»як постачальником було укладено Договір поставки №18/04-08 Н. Згідно умов вказаного договору, право власності на товар (автомобілі) переходить позивачу в момент передачі товару згідно видаткової накладної на товар.

Згідно видаткових накладних від 23.05.2008 р. №РН-0000035, від 12.06.2008 р. №РН-0000039, від 21.06.2008 р. №РН-0000046 та актів прийому-передачі автомобіля від 23.05.2008 р., 12.06.2008 р., 21.06.2008 р., позивачу були поставлені автомобілі Lifan 520, 2008 року випуску.

26.06.2008 р. між сторонами у справі було укладено Кредитний договір №126/08-М. Умовами вказаного договору передбачено, що кредитор (відповідач) надає позичальнику (позивач) на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання невідновлювальну кредитну лінію в сумі 280 000 грн. зі сплатою 24,0 процентів річних.

У якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов’язань за вищевказаним договором, між сторонами було укладено Договір застави автотранспортних засобів від 26.06.2008 р. №149/08-ДЗ. Згідно умов даного договору, ТОВ «Інвестиційна Лізингова Компанія» передало в заставу вісім автомобілів Lifan 520, 2008 року випуску, які належать позивачу на підставі видаткових накладних №РН-0000035 від 23.05.2008 р., №РН-0000039 від           12.06.2008 р., актів прийому-передачі автомобілів б/н від 23.05.2008 р. та           12.06.2008 р.

07.07.2008 р. між сторонами було укладено Кредитний договір №133/08-М. Умовами вказаного договору передбачено, що відповідач надає позивачу на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання не відновлювальну кредитну лінію в сумі 205 000 грн. зі сплатою 24,0 процентів річних.

У якості забезпечення виконання позивачем своїх зобов’язань за вищевказаним договором, між сторонами було укладено Договір застави автотранспортних засобів від 26.06.2008 р. №153/08-ДЗ. Згідно умов даного договору, ТОВ «Інвестиційна Лізингова Компанія» передало в заставу сім автомобілів Lifan 520, 2008 року випуску, які належать позивачу на підставі видаткової накладної №РН-0000046 від 21.06.2008 р. та акту прийому-передачі автомобілів б/н від 21.06.2008 р.

Виконавчими написами нотаріуса від 15.12.2008 р., зареєстрованого в реєстрі за №2738, та від 14.01.2009 р., зареєстрованого в реєстрі за №35, було звернено стягнення на чотири автомобілі, які були передані на підставі договору застави від 07.07.2008 р. №153/08-ДЗ в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №133/08 від 07.07.2008 р., та шість автомобілів, які були передані на підставі договору застави від 26.06.2008 р. №149/08-ДЗ в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №126/08 від 26.06.2008 р.

Господарським, згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України                 (далі –ГК), визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Господарські зобов’язання виникають, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом                (ст. 174 ГК).

У відповідності до положень статті 199 ГК, виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Застава, згідно ст. 1 Закону України «Про заставу»(далі –Закон), це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. В свою чергу ст. 3 Закону передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання.

Відповідно до ст. 572 ЦК передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до ст. 576 ЦК, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, передбачені ст. 589 ЦК, відповідно до якої у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, питання відчуження спірного майна (автомобілів) стосується реалізації прав та обов’язків заставодержателя (банку) у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов’язань по кредитним договорам при зверненні стягнення на заставлене майно і задоволення за рахунок цього майна своїх вимог в повному обсязі, включаючи суму кредиту, відсотки за користування ним, пеню та інші платежі і санкції, передбачені кредитним договором.

За таких обставин, судова колегія не знаходить порушень будь-яких прав та інтересів ТОВ «Інвестиційна Лізингова Компанія»укладеними договорами застави, а тому не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Лізингова Компанія»на рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2009 р. по справі №9/7 –залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 26.05.2009 р. по справі №9/7 –залишити без змін.

3.          Матеріали справи №9/7 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                      С.М. Мельник

Судді:                                                                                          С.Г. Рудченко

                                                                                                    Б.О. Ткаченко

Дата відправки  28.07.09