КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
23.07.09 р. № 16/1095
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Федорчук Р. В (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання: Єрмак Л.В.
за участі представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 23.07.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олек’с»на рішення господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року
у справі № 16/1095 (суддя –Н.М. Спаських)
за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк»в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Олек’с»
про стягнення 149 081, 44 грн.,
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року позовні вимоги акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк»в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту АКІБ «Укрсиббанк»до товариства з обмеженої відповіжальністю «Олек’с»про стягнення 149 081, 44 грн. задоволені повністю.
Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник послався на те, що рішення господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року прийняте при неповному з’ясуванні та недоведеності обставин, що мали значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 872 від 17.07.2009 року, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим та такими, що має бути залишеним без змін.
Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області вважає законним, обґрунтованим та таким, що має буди залишено без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 23.07.2009 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року таким, що має бути залишено без змін, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановленого господарським судом Черкаської області між позивачем та відповідачем 15.03.2007 року було укладено кредитний договір № 11128395000 (а.с. 9 –16).
За умовами даного договору позивач зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 290 614 грн. на придбання друкарського обладнання. Строк кредитного договору з 15.03.2007 року по 12.03.2010 року.
Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору за використанням кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 17,5 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.
Пункт 1.3.2. договору передбачає користування кредитними коштами понад встановлений договором строк з нарахуванням процентів за ставкою 19,5 % річних.
Додатком № 1 до кредитного договору № 11128395000 від 15.03.2007 року сторонами погоджено графік погашення кредиту (а.с. 17 –18).
В підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти в сумі 290 614 грн. та використав їх за призначенням свідчить договір № 020207-1 та платіжне доручення № 1 від 15.03.2007 року і виписка з рахунку про проведення цього платежу (а.с. 26 –31, 43 –44).
В якості забезпечення виконання відповідачем кредитних зобов'язань між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майна № 63070 від 15.03.2007 року, за яким в заставу банку було передано поліграфічне обладнання (а.с. 20 –25).
Позивач в обґрунтування своїх доводів щодо дострокового повернення кредитних коштів послався на те, що відповідач порушує умови договору та з жовтня 2008 року почав допускати прострочення сплати частин кредиту та процентів.
Відповідно до довідки –розрахунку, сума прострочених платежів відповідачем за кредитом становить 32 290, 44 грн. (а.с. 52).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту п. 5.5. та 11.1. кредитного договору вбачається, що у випадку порушення відповідачем термінів повернення кредиту, сплати процентів більш ніж на 5 календарних днів, позивач має право змінити термін погашення кредиту і визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому термін повернення кредиту вважаться таким, що настав, а кредит - обов’язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі.
Позивач користуючись правом наданим кредитним договором направив відповідачу претензію –вимогу в якій просив повернути не пізніше 30.03.2009 року залишок заборгованості по кредитному договору та процентів у зв’язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору (а.с. 54).
З довідки –розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 11.02.2009 року вбачається, що строкова заборгованість позивача перед відповідачем по кредитному договору становить 104 943, 97 грн., а прострочена –32 290, 44 грн. на загальну суму 137 234, 41 грн. (а.с. 51 –52).
За умовами кредитного договору відповідач за користування кредитними коштами повинен сплачувати позивачу 17,5 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк 19,5 % річних.
Із змісту п. 1.3.4. кредитного договору вбачається, що нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця методом «факт/360»за період з першого календарного дня місяця по останній календарний день місяця. Проценти нараховуються на суму фактично наданих і не повернутих відповідачем кредитних коштів.
Відповідно до п. 1.3.5. кредитного договору, позичальник зобов’язується сплатити проценти за договором у строк –протягом перших 5-ти робочих днів кожного місяця, наступним за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом.
З довідки –розрахунку заборгованості по кредитному договору вбачається, що відповідач з грудня 2008 року по лютий 2009 року не сплачував відсотки у зв’язку з чим виникла заборгованість за процентами в сумі 5 928, 35 грн. (а.с. 52).
Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за порушення відповідачем термінів повернення кредиту або процентів за кредит, відповідач повинен сплатити позивачу пеню з розрахунку 20 % річних від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу, але в будь –якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З 01.06.2007 року подвійна облікова ставка НБУ становила –16 %, з 01.01.2008 року –20 %, а з 30.04.2008 року –24 %.
Відповідності до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Із змісту ст. 267 ЦК України вбачається, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач заявляв про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.
За розрахунками, наявними у справі, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків повернення кредиту в розмірі 834, 23 грн. за період з 11.10.2007 року по 10.02.2009 року (а.с. 52) та пеню за порушення строків сплати процентів у сумі 84, 45 грн. за період з 08.02.2008 року по 10.02.2009 року (а.с. 53). Загальна сума пені складає 918, 68 грн.
Незважаючи на те, що за жовтень та грудень 2007 року пеню слід було обмежувати подвійною обліковою ставкою 16 %, здійснений розрахунок позивачем не є таким, що порушує права відповідача, оскільки суми прострочення по кредиту були незначні (1 та 5 грн.).
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про правильність розрахунків позивача щодо стягнення всієї суми пені за прострочення сплати і кредиту і процентів на загальну суму 918, 68 грн., вірно враховано відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо даного стягнення.
Обов”язок відповідача щодо сплати на користь позивача неустойки в розмірі 5 000 грн. передбачено п. 7.6. кредитного договору за порушення п.п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.7. договору.
Враховуючи вище викладене та те, що відповідачем не було подано доказів сплати заборгованості та процентів за кредитом нарахованих позивачем, як і не було надано доказів неправильності розрахунку позивача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 104 943, 97 грн., простроченої заборгованості по кредиту в сумі 32 290, 44 грн., 5 928, 35 грн. відсотків, 834, 23 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 84, 45 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 5 000 грн. неустойки за порушення умов договору та понесених судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо підстав скасування рішення суду першої інстанції, скаржник посилається на неправомірне збільшення позивачем в односторонньому порядку відсоткової ставки за кредитним договором у зв’язку з чим у відповідача утворилась основна сума боргу заявленого у позові. При цьому відповідач посилається на норми ст.1056-1 ЦК України.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду обґрунтування скаржника вважає безпідставними виходячи з наступних підстав.
Зазначена норма ЦК України, яка на момент укладення кредитного договору не існувала, не стосується спірних правовідносин, оскільки розмір процентної ставки позивачем в односторонньому порядку не змінювався. Зазначене підтверджується змістом самого кредитного договору, який передбачає застосування як процентної ставки в розмірі 17,5%, так і процентної ставки в розмірі 19,5% (п.п.1.3.1 і 1.3.2), яка підлягає нарахуванню в разі користування кредитними коштами понад встановлений договором строк, з порушенням графіку кредитування. З вказаними умовами договору відповідач був обізнаний і на момент укладення кредитного договору з ними погоджувався.
Зазначене спростовує заперечення апелянта у вказаній частині і підтверджує правильність розрахунку.
Із змісту ст.ст. 526, 525 ЦК України вбачається, що договірні зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання договірних зобов'язань не допускається.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, скаржником в розумінні ст. 33 ГПК України не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року по справі № 16/1095 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олек’с»на рішення господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року у справі № 16/1095 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.04.2009 року у справі № 16/1095 залишити без змін.
3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 16/1095 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Федорчук Р. В
Судді:
Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.